Рішення № 72527299, 26.02.2018, Люботинський міський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Малихіна О.О.

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/723/17 (провадження №2/630/64/18) за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 - представником позивача ОСОБА_2 до Люботинської міської ради Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: встановлення факту, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 являються рідними сестрами, встановлення факту належності ОСОБА_6 правовстановлюючого документу - заповіту від 20 листопада 1996 року, посвідченого від імені ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №3-2103 на ім'я ОСОБА_7, а також визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 після смерті чоловіка, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

встановив:

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 вказував, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 був розташований житловий будинок, що належав у рівних частках по 1/3 частині відповідно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Вказаний житловий будинок був знесений та цьому місці був збудований новий, який був введений в експлуатацію. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були рідними сестрами, проте відповідних документів, які б підтвердили родинні відносини між ними не збереглося, а тому після смерті вони приймали спадщину одна після одної. ОСОБА_5, прийнявши спадщину після смерті своїх сестер уклала заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_5 її спадкоємець ОСОБА_6 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але не зміг отримати правовстановлюючі документи на спадщину, в зв'язку з тим, що у заповіті була допущена помилка, а саме невірно зазначено його прізвище «ОСОБА_5» замість необхідного «ОСОБА_5». ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер та спадщину після нього прийняла його дружина - позивач по справі ОСОБА_2, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку із тим, що відсутні документи які підтверджують родинні відносини між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та в заповіті на ім'я її чоловіка ОСОБА_6 допущено помилку. Саме тому позивач була змушена звернутися з вказаним позовом до суду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 не з'явився, але подав до суду письмову заяву, в якій вказував, що повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, а також просив справу розглядати за його відсутності.

Люботинська міська рада Харківської області до суду подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Люботинської міської ради про встановлення юридичного факту та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом без участі її представника за наявними доказами згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 був розташований житловий будинок, який належав у рівних частках по 1/3 частині відповідно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину від 18 листопада 1965 року за реєстром №3020, виданими державним нотаріусом Люботинської державної нотаріальної контори, та зареєстрованих в Люботинському БТІ за реєстровим №996.

Вказаний житловий будинок був знесений, а на його місці був збудований новий на підставі рішення виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 10 червня 1967 року, що також підтверджується довідкою КП «Люботинське БТІ» №189 від 20 липня 2017 року.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 КП «Люботинське бюро технічної інвентаризації» від 10 листопада 2017 року на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в 1969 році були побудовані: житловий будинок літ. «А-1» з прибудовою літ. «А1-1», тамбуром літ. «а», ганком літ. «а1», загальною площею 60,80 кв.м., із них житловою площею 32,80 кв.м., підсобною площею 26,20 кв.м., холодною площею 1,80 кв.м., сарай літ. «Б» з ганком літ. «б», погріб літ. «В», навіс літ. «Г», вбиральня літ. «У», колонка літ. «К», огорожа 1-2.

Згідно із актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 24 грудня 1990 року, який було затверджено Люботинською міською радою Харківської області 12 березня 1991 року, житловий будинок з господарськими будівлями, будівництво якого розпочато за рішенням виконавчого комітету від 10 червня 1967 року та закінчено в 1969 році, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію.

Станом на 1969 рік питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Таким чином, з моменту завершення будівництва житлового будинку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули статусу власників житлового будинку та вони набули право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Факт родинних відносин між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується копією книги для реєстрації місця проживання громадян за адресою: АДРЕСА_1, з якої вбачається, що вони проживали однією сім'єю протягом тривалого часу, мали взаємні права та обов'язки, є кровноспорідненими родичами, оскільки отримали у спадок житловий будинок у рівних частинах, що підтверджується вищезазначеними копіями свідоцтв, а тому суд встановлює юридично значимий факт, а саме факт родинних відносин, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є рідними сестрами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданим 20 січня 1987 року Люботинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, про що зроблений відповідний актовий запис № 31.

Враховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв'язку з тим, що вказані правовідносини виникли та продовжували існувати до 01 січня 2004 року, тобто до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.

Згідно зі ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Тобто спадщина, яка складається з 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Спадкоємцями на відкриту після смерті ОСОБА_3 спадщину є її сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що відповідає ст. 530 ЦК України, відповідно до вимог якої при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до довідки Харківського обласного державного нотаріального архіву № 1516/01-20 від 07 червня 2017 року за наявними в архіві даними, згідно із записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області в період 1987-1995 років заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Згідно з ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав в нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадщину у виді 1/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3 прийняли її сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, та використовувала житловий будинок для проживання, що підтверджується копією книги для реєстрації місця проживання громадян за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до записів якої на момент смерті ОСОБА_3 разом із нею проживали її сестри ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином суд приходить до висновку, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, став належати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожній.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2, виданим 23 березня 1993 року Люботинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, про що зроблений відповідний актовий запис № 163.

Спадкоємцем на відкриту після смерті ОСОБА_4 спадщину є її сестра ОСОБА_5, що відповідає ст. 530 ЦК України, відповідно до вимог якої при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до довідки Харківського обласного державного нотаріального архіву № 1516/01-20 від 07 червня 2017 року за наявними в архіві даними, згідно із записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області в період 1993-1995 років заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_4 до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Спадщину у виді 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4 прийняла її сестра ОСОБА_5, оскільки фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, та використовувала житловий будинок для проживання, що підтверджується копією книги для реєстрації місця проживання громадян за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до записів якої на момент смерті ОСОБА_5 разом із нею проживала її сестра ОСОБА_5

Таким чином суд приходить до висновку, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, став належати в цілому ОСОБА_5.

12 листопада 1996 року ОСОБА_5 склала заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Другої Харківського району державної нотаріальної контори, та відповідно до якого все належне їй майно заповідала ОСОБА_7, що підтверджується копією заповіту серія ААА №599777.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 виданим 08 січня 1998 року Люботинським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, про що зроблений відповідний актовий запис № 9.

Спадкоємцем на відкриту після смерті ОСОБА_5 спадщину є ОСОБА_6, що відповідає ст. 534 ЦК України, відповідно до вимог якої кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі, або окремим державним, громадським та іншим громадським організаціям.

Відповідно до довідки Другої нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 163/01-16 від 31 січня 2018 року після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року, до нотаріальної контори в шестимісячний строк звернувся ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини згідно заповіту, його заява прийнята та на підставі неї заведена спадкова справа. Інших заяв щодо спадщини , яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 не зареєстровано.

Спадщину у виді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_6, оскільки подав в шестимісячний строк заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

У суду не виникає сумнівів з приводу того, що громадянин ОСОБА_6 і спадкоємець померлої ОСОБА_5, який указаний в заповіті як «ОСОБА_6» є однією і тією самою особою, оскільки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець прізвище ім'я та по-батькові якого викладалося як «ОСОБА_6», що відповідало написанню прізвища спадкодавця, зазначеному в заповіті. Також із копії національного паспорта виданого на ім'я ОСОБА_6 вбачається, що паспорт він отримав 10 липня 2001 року, а тому суд приходить до висновку, що при видачі паспорта відбулася зміна в написанні прізвища спадкоємця, а тому суд встановлює юридично значимий факт, а саме факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_6, заповіту від 20 листопада 1996 року, посвідченого від імені ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі під №3-2103 на ім'я ОСОБА_7.

А тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 успадкував житловий будинок, що розташований за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1, однак за життя так і не отримав правовстановлюючі документи на нього.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4, виданого 14 червня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції Харківської області, актовий запис №454.

Тому з ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_6, яка складається з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до повідомлення Другої нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 163/01-16 від 31 січня 2018 року після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та із заявою про відмову від спадщини на користь дружини спадкодавця звернувся його син ОСОБА_8 Інших заяв щодо спадщини , яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 не зареєстровано.

Згідно із положеннями ст. 1261 ЦК України до першої черги спадкування за законом відносяться діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки .

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_6 та спадкоємцем ОСОБА_2 підтверджується копіями національних паспортів серія НОМЕР_5, виданого 10 листопада 2001 року Люботинським МВ УМВС України в Харківській області та серія НОМЕР_6, виданого 17 листопада 1999 року Люботинським МВ УМВС України в Харківській області, а саме відмітками про реєстрацію шлюбу від 15 лютого 1972 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги успадкувала житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, а тому суд задовольняє позов повністю та визнає за нею право власності на вказаний житловий будинок в цілому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 530, 534, 549, ЦК України (в редакції 1963 року) ст.ст. 1217, 1223, 1261, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Встановити юридично значимий факт, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є рідними сестрами.

Встановити юридично значимий факт, а саме факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_6, заповіту від 20 листопада 1996 року, посвідченого від імені ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі під №3-2103 на ім'я ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 32,80 кв.м., загальною площею 60,80 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне судове рішення складено 02 березня 2018 року

Суддя О. О. Малихін