Ухвала суду № 72526976, 27.02.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5049/17

Провадження № 1-кп/639/129/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченка Д.В.

за участю секретаря Косенко С.М.

прокурора Хаменушки К.П.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4, погоджене з прокурором Новобарського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_5 та заступником керівника Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6, щодо застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220500002298 від 09.09.2016 року за ст. 128 КК України відносно обвинуваченої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, одруженої, раніше не судимої, інваліда 2 групи (на обліку ПНД №16), зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4;

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,-

встановив:

До Жовтневого районного суду м. Харкова з Новобаварського відділу Харківської місцевої пркуратури №2 надійшло клопотання щодо застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань відносно ОСОБА_7 як особі, яка на час вчинення правопорушення не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вчинила злочин, передбачений ст. 128 КК України.

Органом досудового слідства клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_8 29.08.2016 приблизно о 15 год. 30 хв. знаходилась в приміщенні кухні загального користування за місцем свого мешкання за адресою: м. Харків, вул. Клапцова, 4.Саме в той час між ОСОБА_8 та її сусідкою, ОСОБА_1, почалася сварка на грунті раніше виниклих неприязних відносин. Під час сварки ОСОБА_1 почала виходити з коридору до сходів, а ОСОБА_8 проявивши злочинну недбалість, суб’єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, не дивлячись на те, що могла і повинна була їх передбачити, байдуже відносячись до можливого настання наслідків у вигляді спричинення останній середньої тяжкості тілесних ушкоджень, використовуючи в якості знаряддя злочину належну їй керамічну чашку, яку вона тримала в правій руці, кинула з силою в бік потерпілої. В результаті вказаного протиправного діяння ОСОБА_8 потрапила в ліву руку ОСОБА_1 Від удару керамічною чашкою ОСОБА_1 отримала закриту тупу травму лівої ліктьової кістки з наявністю гематоми в нижній третині лівого передпліччя. Після цього ОСОБА_8 досягнувши бажаного результату, а саме, будь-якого травмування ОСОБА_1, припинила свої протиправні дії. Наступного дня, 30.08.2016 потерпіла ОСОБА_1 звернулась до КЗОЗ «Харківської міської лікарні № 24», де їй було надано кваліфіковану медичну допомогу. В результаті протиправного діяння ОСОБА_8 проявила злочинну недбалість та спричинила потерпілій ОСОБА_1 наступні тілесні ушкодження: закриту тупу травму лівої ліктьової кістки з наявністю гематоми в нижній третині лівого передпліччя, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком судово-медичного експерта № 5309-ая/16 від 21.09.2016. Крім того, між травматичним впливом, який був завданий ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_1, просліджується прямий причинно-наслідковий зв*язок, що підтверджено висновком судово-медичної експертизи №5755-ая/16 від 07.10.2016 року.

Орган досудового слідства вказує, що своїми діями ОСОБА_7 скоїла злочин, передбачений ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Розгляд вказаного клопотання за згодою учасників процесу суд проводить без участі ОСОБА_7, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 512 КК України, оскільки характер розладу психічної діяльності особи перешкоджає участі особи у судових засіданнях.

В судовому засідання прокурор підтримав клопотання, зазначаючи, що є всі законні підстави застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7, оскільки її хвороба у формі органічного шизофреноподібного розладу не дозволяє їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Захисник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив закрити провадження по справі у зв*язку з тим, що прокурором не було надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ст.128 КК України. Наполягає на дослідженні доказів в судовому засіданні та встановлені провини.

Потерпіла та її представник ОСОБА_2 підтримали клопотання слідчого, просили задовольнити його в повному обсязі.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження надані у судовому засіданні прокурором, а саме: витяг з ЄРДР за №12016220500002298 від 09.09.2016 року, повідомлення про підозру від 20.10.2016 року, висновок судово-психіатричної експерта №946 від 21.12.2016 року, копію наказу №10 від 22.01.2017 року, інструкцію з організації диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги, суд приходить до висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступних підстав.

Згідно висновку судово психіатричної експертизи №946 від 21.12.2016 року ОСОБА_7 в теперішній час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу, за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, в період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому вона підозрюється, ОСОБА_7 перебувала у стані вищевказаного психічного розладу, при якому вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_7 в даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру – надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Виходячи з розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року, «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності по справі обґрунтованого висновку експертів психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність, викликають потребу в застосування щодо неї таких заходів. Для обєктивної оцінки ступеню небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку зясувати думку експертів, психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів та характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

Згідно ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до ст. 512 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.

При визначенні виду і міри медичного характеру, суд враховує не тільки характер душевного захворювання та рекомендації експертів про тип лікувального закладу, але й те, що ОСОБА_7 вчинила злочин невеликої тяжкості. Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що на даний час ОСОБА_7 страждає хронічним психічним захворюванням у формі органічного шизофреноподібного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих їй дій вона також перебувала у неосудному стані, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_7 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги.

Крім того, суд також враховує те, що невжиття відносно ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру може спричинити серйозну загрозу спричинення безпосередньо або неминучої шкоди цій особі або іншим особам.

Таким чином, в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 128 КК України, що підтверджується відповідними доказами по справі. Зазначені дії вчинені ОСОБА_7 у стані неосудності, оскільки в період вчинення суспільно небезпечного діяння вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання та на даний час не видужала, що є підставою для застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 93, 94 КК України, ст.ст.292,503,512,513 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання слідчого СВ Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220500002298 від 09.09.2016 року за ст.128 КК України відносно обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги.

Копію ухвали направити для виконання в Комунальний заклад охорони здоров*я «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3».

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Д.В.Чижиченко