Рішення № 72526272, 01.03.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/782/17

Номер провадження 2/556/62/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2018 року. Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді - Котик Л.О.,

при секретарі - Соловей Г.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи слідуючим:

Відповідно до укладеного договору № б/н від 21.09.2012 року, ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав кредит у розмірі 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов»язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 30.04.2017 року має заборгованість 15959,58 грн., яка складається з наступного:

- 187,42 грн. - заборгованість за кредитом;

- 11335,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3200 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

А також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 736,17 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов»язання і заборгованість за договором не погашає, а тому ПАТ КБ «Приватбанк» вимушене було звернутися в суд з даним позовом.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ПАТ КБ «Приватбанк» подана заява про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги визнають частково, згідно поданого заперечення.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на такі обставини.

Так, судом встановлено, що 21 вересня 2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір б/н, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Факт укладення кредитного договору підтверджується оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, в т.ч. анкетою-заявою про надання кредиту, банківською випискою, розрахунком заборгованості.

Як вбачається зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 гл.71 Цивільного Кодексу України щодо договору позики.

Позивач виконав умови договору, а саме надав ОСОБА_1 кредит в обумовленій договором сумі, що підтверджується наданими суду письмовими доказами.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором належним чином не виконував, передбачених договором платежів у повному обсязі та у визначені строки не вносив, у зв'язку з чим станом на 30.04.2017 року у нього утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі 15959 грн. 58 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 187.42 грн, заборгованості по процентам в сумі 11335.99 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3200 грн., заборгованості за штрафами 500 грн. (фіксована частина), 736.17 грн. (процентна складова).

За змістом ст.ст.1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, в разі несвоєчасного повернення борг стягується в порядку виконання зобов'язань. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась неповернутою, та сплати належних йому процентів.

Оскільки своїх зобов'язань щодо повернення боргу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення боргу в частині заборгованості за кредитом в сумі 187.42 грн. підставними і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу стягнення відсотків за користування кредитом суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.616 ЦК України, якщо кредитор умисно чи із необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов"язання, або не вживав заходів до його зменшення, суд має право зменшити розмір збитків, які стягуються з боржника.

Як вбачається із наданого суду розрахунку заборгованості та банківської виписки з карткового рахунку, з 06 листопада 2014 року відповідач ОСОБА_1 припинив користування кредитними коштами, готівки з карткового рахунку не знімав, погашення заборгованості не здійснював.

Разом з тим, в період з 06.11.2014 року по 23.05.2017 року (дата звернення до суду з позовом), позивачем не вживалось жодних заходів щодо стягнення заборгованості за договором.

Крім того, позивачем неналежно виконувались умови договору в частині надання ОСОБА_1 виписок про стан картрахунків.

Так, у відповідності до п.1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг для Приватбанку, затверджених 06.03.2010 року, банк зобов'язаний не рідше одного разу в місяць способом, вказаним в заяві, надавати держателю виписки про стан картрахунків та про здійснені за поточний місяць операції по картрахунках. Однак з часу виникнення простроченої заборгованості позивач жодного разу не надав ОСОБА_1 будь-яких виписок про рух коштів на рахунку. Таке ухилення від виконання договірних обов'язків з боку кредитора, позбавило позичальника - відповідача ОСОБА_1 можливості своєчасно дізнаватись про стан взаєморозрахунків з банком за кредитом, і сприяло збільшенню заборгованості.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що внаслідок сукупної вини банку та позичальника, зумовлене неналежним виконанням договірних зобов'язань обома сторонами, відбулось нарощування заборгованості за кредитом.

Про це свідчить, зокрема і та обставина, що станом на 06.11.2014 року заборгованість за відсотками по кредиту становила 402.22 грн, а заборгованість за пенею та комісією була - 200 грн. В той же час, на момент звернення до суду заборгованість за процентами зросла до 11335.99 грн, а заборгованість за пенею та комісією - до 3200 грн.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги явну непропорційність між розміром заборгованості та нарахованими відсотками, суд приходить до висновку, що заборгованість за відсотками підлягає зменшенню до 1000 грн.

Також суд враховує і майновий стан відповідача, останній не працює, на утриманні малолітня дитина, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Що стосується стягнення комісії, то з цього приводу суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Із системного аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач нарахував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

З урахуванням викладеного, підстав для стягнення комісії в сумі 3200 грн. за послуги, що супроводжують кредит, які банк вчиняв у власну користь, суд не вбачає.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 в користь позивача підлягає заборгованість по кредиту в сумі 187,42 грн., заборгованість за відсотками в сумі 1000 грн. та штраф за несвоєчасне виконання позичальником умов договору в сумі 1236.17 грн.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат пропорційно до частини задоволених та відхилених витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 526, 551, 554, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111, МФО 305299 заборгованість по кредитному договору в сумі 187.42 (сто вісімдесят сім) грн. 42 коп., 1000 (одну тисячу) грн. заборгованості за відсотками, штраф в сумі 1236.17 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн.. 17 коп, а також понесені позивачем у зв'язку із розглядом цивільної справи та підтверджені документально судові витрати пропорційно до суми задоволених позовних вимог в сумі 243.04 (двісті сорок три) грн. 04 коп., а всього стягнути 2666.63 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 63 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С У Д Д Я : Котик Л.О.