Рішення № 72526197, 22.02.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/24/2018

Справа № 537/1775/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2018 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області, в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Чернявській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Комунального підприємства «Квартирне управління Кременчуцької міської ради», за участю третіх осіб - Управління житлово-комунального господарства міста Кременчука, Крюківського районного відділу у місті Кременчуці державної міграційної служби України у Полтавській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (далі квартира). В обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначив, що в 1973 році його мати ОСОБА_7 отримала ордер на вселення у вказану квартиру. Разом з нею в квартиру вселилися та були зареєстровані позивач ОСОБА_5, його батько ОСОБА_8, сестра ОСОБА_9, брат ОСОБА_6 Пізніше народилася сестра ОСОБА_2, яка також була зареєстрована в квартирі. В травні 1994 року народилася племінниця ОСОБА_1, й теж була зареєстрована за місцем проживання своєї матері ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько - ОСОБА_8 Позивач вказував, що в квартирі крім нього ніхто не проживає: сестра ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_1 виїхали з квартири у 2002 році, з цього ж року немає будь-яких відомостей про брата ОСОБА_6 Також позивач вказував на те, що він ніде не працює, дохід складають випадкові заробітки, рідні не беруть участі в утриманні квартири. Оскільки йому не відомо місце знаходження відповідачів, тому він звернувся до суду, щоб визнати ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщення, та у такий спосіб зняти відповідачів з реєстрації за вказаною адресою.

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05.11.2013 року, позов ОСОБА_5 задоволено, визнано ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий судовий розгляд з підстав, що не було перевірено доводи відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що їх відсутність у спірній квартирі була зумовлена поважними причинами, зокрема неправомірною поведінкою позивача, а також не було надано правової оцінки факту, що з січня 2005 року ОСОБА_6 перебуває у розшуку як безвісті зникла особа.

03.06.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, за участі третіх осіб Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, Крюківського районного відділу у м. Кременчуці державної міграційної служби України в Полтавській області, ТОВ "Добробит", в якому просили визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати видане ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на вказану квартиру; зобов'язати реєстраційну службу Кременчуцького МУЮ скасувати право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру; вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказану квартиру.

В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали все життя в спірній квартирі разом з ОСОБА_7, яка померла у 2006 році, ОСОБА_8, який помер у 2012 році, ОСОБА_6, який пропав безвісті у 2005 році, та ОСОБА_5 Факт проживання в спірній квартирі підтверджували фактом навчання ОСОБА_1 в ЗОШ №22 м. Кременчука. Після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_5 почав зловживати алкогольними напоями, утворював сварки, виганяв їх з житла, довів квартиру до руйнування. З цих підстав, а також у зв'язку з навчанням ОСОБА_1 в іншій місцевості, в жовтні 2012 року вони були змушені переїхати в квартиру АДРЕСА_1 , щоб ОСОБА_1 навчалася на курсах по підготовці до ЗНО в центрі до вузівської підготовки та роботи з іноземними громадянами, а потім в Кременчуцькому медичному коледжі. ОСОБА_2 сплачувала комунальні послуги за квартиру. Але відповідно до заочного рішення Крюківського районного суду м Кременчука від 01.07.2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 були визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням, на підставі чого зняті з реєстрації. Скориставшись вказаним фактом ОСОБА_5 приватизував квартиру і 15.08.2013 року йому було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Пізніше судове рішення, яким ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_1 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - скасовано, тому позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_10 вважали, що при приватизації квартири лише на одного ОСОБА_5 було порушено їх майнові права та інтереси. Тому вони були змушені звернутися до суду за захистом із зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, вселення їх у спірну квартиру.

19.09.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про зміну позовних вимог до ОСОБА_5, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунального підприємства "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради, за участі третіх осіб Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, Крюківського районного відділу у м. Кременчуці Державної міграційної служби України у Полтавській області, ТОВ "Добробит", в якій за наведених вище підстав просили визнати недійсним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати видане ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на вказану квартиру; зобов'язати реєстраційну службу Кременчуцького МУЮ скасувати право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру; вирішити питання про поворот виконання судового рішення зареєструвати та вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказану квартиру.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.11.2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, залучено ОСОБА_3 - власника квартири, ОСОБА_4 - особу, яка купила квартиру у ОСОБА_5

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.10.2014 року на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України залишено без розгляду позовні вимоги за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Комунального підприємства «Квартирне управління Кременчуцької міської ради» в частині визнання недійсним та скасування розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1. 5.02.2015 року рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23.03.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 за участі третіх осіб Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання осіб такими, що втратили право на житло задоволено частково: визнано ОСОБА_1, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1; в задоволенні зустрічного позову з внесеними змінами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунальне підприємство "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради за участі третіх осіб Управління житлово-комунального господарства м. Кременчука, Крюківського районного відділу у м. Кременчуці Державної міграційної служби України у Полтавській області, ТОВ "Добробит", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення - відмовлено.

12 жовтня 2016 року ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий судовий розгляд з підстав, що не було перевірено доводи ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що їх відсутність у спірній квартирі була зумовлена поважними причинами, зокрема неправомірною поведінкою позивача.

27.09.2017 року ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про позбавлення права користування житловим приміщенням було закрито на підставі пункту 6 частини 1 статті 205 ЦПК України в редакції 2004 року в зв'язку зі смертю позивача.

22.02.2018 року ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Комунального підприємства "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення в частині позовних вимог до ОСОБА_5 було закрито в зв'язку зі смертю відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_11 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладенні вище обставини, категорично заперечуючи факт не проживання в спірній квартирі на час прийняття рішення про приватизацію останнього, пояснивши, що вони постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1. При цьому повідомили, що тривалий час ОСОБА_2 працювала в м. Київ, з жовтня 2012 року ОСОБА_1 проживала по АДРЕСА_2 у зв'язку з переїздом для навчання. Разом з тим вони частково сплачували комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_8 в березні 2012 року ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, вчиняв сварки та бійки, викрадав їх речі, чим зробив неможливим спільне проживання в спірній квартирі. Позивачі неодноразово зверталися в правоохоронні органи із заявами про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної та адміністративної відповідальності, однак до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття ОСОБА_5 з реєстрації, останні не зверталися.

Представник відповідача виконавчий комітет Кременчуцької міської ради подав письмові заперечення проти зустрічного позову, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування зазначив, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 видано ОСОБА_5 на підставі розпорядження органу приватизації Управлінням житлово-комунального господарства від 12.08.2013 року №107/К. Тому Кременчуцька міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки не приймала ані рішення, ані розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_1. Таким чином виконавчий комітет Кременчуцької міської ради не порушував права та інтереси ОСОБА_2, ОСОБА_1

Представник відповідача - КП "Квартирне управління " Кременчуцької міської ради в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення, відповідно до змісту якого прохали в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що вони є неналежним відповідачем по справі, оскільки на момент видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідач делегованих повноважень для видачі свідоцтв про право власності на житло від Кременчуцької міської Ради не мав.

Треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_13 в задоволенні позову прохали відмовити, з приводу зазначених позивачами обставин, на які останні посилаються як на підставу своїх вимог пояснили наступне.

ОСОБА_4 зазначила, що її знайомий ОСОБА_5 скаржився, що не може сплачувати комунальні платежі за квартиру по АДРЕСА_1, оскільки в ній зареєстровані крім нього ще брат, сестра та племінниця, які тривалий час не проживають в квартирі та не оплачують за неї комунальних послуг. У зв'язку із заборгованістю по оплаті комунальних послуг в квартирі було відключено водопостачання, водовідведення, електроенергія та інші послуги. Після визнання в судовому порядку ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_1 такими, що втратили право користування квартирою по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 за власні кошти погасила заборгованість за комунальні платежі у вказаній квартирі, допомогла ОСОБА_5 приватизувати квартиру, а потім в кінці серпня 2013 року купила у нього квартиру. Оскільки квартира була в стані непридатному для проживання, а ОСОБА_4 не мала можливості зробити в ній ремонт, тому вона продала вказану квартиру ОСОБА_3

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 пояснив суду, що в травні 2014 року остання купила у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, яка знаходилась в непридатному для проживання стані. В квартирі не було майна, батарей для опалення, розбиті вікна, двері, стіни, підлога, труби тощо.

Третя особа Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради подали до суду заперечення, за змістом якого в задоволенні позову просили відмовити. В обґрунтування зазначили, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 не проживали протягом півроку в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин. На підставі рішення суду, яке набрало законної сили, вони були зняті з реєстрації в зазначеній квартирі. Тому органом приватизації Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради було видано розпорядження від 12.08.2013 року про надання квартири ОСОБА_5 Кременчуцька міська рада не видавала ані рішення, ані розпорядження щодо передачі спірної квартири у власність ОСОБА_5, тому вимоги щодо визнання недійним та скасування рішення чи розпорядження міської ради є необґрунтованими.

Представники третіх осіб Крюківського районного відділу у м. Кременчуці ДМС України в Полтавській області, ТОВ "Місто для людей Кременчук", Управління ДМС України в Полтавській області не з'явились в судове засідання, хоча повідомлялись про місце і час розгляду справи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази, подані сторонами, суд встановив наступне.

У 1973 році ОСОБА_7 отримала ордер на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, видане 22.03.2013 року Центральним відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області ( т.1 а.с.8).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Цей факт підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим повторно 12.03.2013 року Крюківським відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області ( т.1 а.с.9).

Відповідно до довідки ТОВ "Добробит" станом на 19.03.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 (т.1 а.с.6).

Згідно з актом, складеним 11.03.2013 року паспортистом ТОВ "Добробит", ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 2002 року (а.с.7).

ОСОБА_6 перебував в розшуку як без вісті зниклий. З довідки Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області від 25.05.2014 року вбачається, що 06.04.2005 року в райвідділ звернувся ОСОБА_8 із заявою про те, що 04.02.2005 року його син ОСОБА_6 поїхав з дому в с. Липове Глобинського району та не повернувся, місце його перебування невідоме. Проведеною перевіркою та оглядом не встановлено слідів та інших обставин, які б вказували на наявність злочину, що передував зникненню. Тому ОСОБА_6 був оголошений в розшук. Проведеними оперативно-розшуковими заходами не встановлено місце знаходження ОСОБА_6 (т.ІІ а.с.46-48).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.04.2014 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, визнаний безвісті відсутнім з 01.02.2005 року (т.2 а.с.100).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 27.07.2017 року.

Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбаченому законом. У п.10 Потанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового Кодексу України" судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 28.03.2013 року.

Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що вони не могли проживати в квартирі після смерті ОСОБА_8 в березні 2012 року з поважних причин, оскільки ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, вчиняв протиправні дії щодо них, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України в редакції 2017 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України в редакції 2017 року передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду зазначені обставини не знайшли свого підтвердження. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не подали жодного доказу на підтвердження вказаних доводів.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні доказів, ОСОБА_5 на диспансерному обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері не перебував, лікування там не проходив, що підтверджено довідкою установи від 06.05.2014 року (т.ІІ а.с .161).

Зі змісту листа начальника відділення поліції № 1 КВП ГУНП в Полтавській області Національної поліції України Бейгул С.В. вбачається, що ОСОБА_5 вважається таким, що не притягувався до адміністративної відповідальності, звернень від громадян відносно його неправомірних дій не надходило. Зазначений факт, окрім наведеного вище листа, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме листами Крюківського ВМ КМВ УМВС України в Полтавській області №С-6/аз від 12.05.2014 року, №5/8915 від 27.10.2014 року.

Допитані в судовому засіданні свідки на стороні позивача ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтвердили лише факт, що вони дійсно бачили в спірній квартирі ОСОБА_5 якій неодноразово був в стані алкогольного сп'яніння, однак зазначили, що будь яких неправомірних дій по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 він в їх присутності не вчиняв та поводився адекватно, одночасно свідки зазначили що фактично квартира була непридатна для проживання, оскільки в ній було відсутнє світло, вода та опалення.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою не зверталися.

Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що вони сплачували комунальні послуги, що нараховуються на спірну квартиру не спростовують факту їх не проживання в квартирі. Так, в наданих ними квитанціях зазначено платником їх матір ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому достовірно встановити, хто саме здійснював вказані платежі - є неможливим. Крім того надані квитанції датовані до березня 2012 року, тобто ще за життя їх батька ОСОБА_8, а з позовом ОСОБА_5 звернувся до суду у березні 2013 року.

Неспроможними є доводи позивачів що лише з вини ОСОБА_5 квартира була приведена в непридатний для проживання стан. Так, починаючи з 2002 року виникла заборгованість по оплаті комунальних послу, внаслідок чого було відключено послугу водопостачання, водовідведення тощо, що унеможливило проживання в квартирі. Відповідно до ст..78 ЖК УРСР, наймачі та члени сім'ї здійснюють права та обов'язки за договором найму приміщення, в тому числі з оплати комунальних послуг. А тому ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з моменту її повноліття також мали обов'язок нарівні з ОСОБА_5 оплачувати комунальні послуги. Невиконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з моменту її повноліття свого обов'язку з оплати комунальних послуг стало підставою для їх відключення та приведення квартири у непридатний для проживання стан.

Участь ОСОБА_2 у похованні батька ОСОБА_8, та навчання ОСОБА_1 в ЗОШ №22 м. Кременчук не підтверджує факт проживання в спірній квартирі.

Навчання ОСОБА_1 в Кременчуцькому медичному коледжі, Центрі довузовської підготовки роботи з іноземними громадянами не є поважною причиною для зберігання за нею житла понад 6 місяців, так як дані навчальні заклади знаходяться у тій же місцевості, що і спірна квартира і навчання в них не потребувало виїзду з постійного місця проживання.

Суд вважає, що фотографії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є належним доказом для підтвердження факту їх проживання в спірній квартирі до літа 2013 року. Так, самі позивачі вказали останню дату фотографій - 2012 рік. Разом з тим на фотографіях зображені ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Фотографії ОСОБА_1 в школі №22 та ліцеї №11 підтверджують лише факт її навчання в школі, але не факт її проживання в квартирі по АДРЕСА_1. Фотографії ОСОБА_2 в квартирі підтверджують лише її особу, але не відомо де і коли ці фотографії було зроблені. Зовнішній вигляд квартири, зображеної на фотографіях зі слів позивачів в 2012 році, не відповідає фактичним обставинам справи, поясненням свідків, третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 про те, що квартира була непридатна для проживання, відсутнє майно, батареї, пошкоджено вікна, стіни, підлога тощо. Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що хоча ОСОБА_2, стверджувала, що на деяких фотографіях вона сфотографована в квартирі по АДРЕСА_1 в 2012 році, тобто безпосередньо до початку розгляду справи в суді, проте на цих фотографіях вона виглядає значно молодше ніж в реальному житті в судових засіданнях.

В зустрічній позовній заяві, в змінах до зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданих письмово, зазначено, що вони не проживали в квартирі АДРЕСА_1 з жовтня 2012 року. Також в усних поясненнях, наданих апеляційному суду в судовому засіданні, відповідачі за первісним позовом зазначили, що не з'являлись в спірній квартирі після смерті батька ОСОБА_8 в березні 2012 року.

Суд критично відноситься к суперечливим поясненням ОСОБА_2, ОСОБА_1 в судовому засіданні під час нового розгляду справи про те, що вони проживали в квартирі по АДРЕСА_1 до літа 2013 року, разом з тим знімали для ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_2 з жовтня 2012 року, при цьому за браком коштів вони не могли оплатити комунальні послуги, надані в квартирі по АДРЕСА_1. ОСОБА_5 працювала в м. Киів, знімала для доньки квартиру по АДРЕСА_2 але постійно проживала по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 знімала квартиру по АДРЕСА_2, оскільки квартира по АДРЕСА_1 була непридатна для проживання, при цьому в цей же час вона займалася з репетитором в квартирі по АДРЕСА_1.

Суд розцінює неодноразово змінені суперечливі пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як обраний ними спосіб захисту з метою позитивного для них вирішення справи.

З огляду на наведене, суд вважає встановленим факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без поважних причин не проживали в квартирі АДРЕСА_1 більше ніж півроку до звернення ОСОБА_5 із позовом до суду по теперішній час, а тому втратили право користування нею.

Судом встановлено, що заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05.11.2013 року, позов ОСОБА_5 задоволено, визнано ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки ТОВ "Добробит" №2657 станом на 30.07.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований один ОСОБА_5

Розпорядженням органу приватизації УЖКГ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №107/К від 12.08.2013 року задоволено прохання ОСОБА_5 передати йому у приватну власність квартиру АДРЕСА_1. (т.ІІ а.с. 72).

Згідно з розпорядженням №107/К від 12.08.2013 року, УЖКГ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради видало 15.08.2013 року свідоцтво на житло, яким посвідчило право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_5, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 29.08.2013 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В.

ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 15.05.2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В.

Ці факти підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №28465121 від 22.10.2014 року.

Відповідно до ст.5 ЖК УРСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад).

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування.

29.01.1993 року розпорядженням міського голови уповноваженим органом по приватизації державного житлового фонду визначено управління житлово-комунального господарства адміністрації міської ради народних депутатів (в даний момент управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради).

Приватизація квартир здійснюється на підставі Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396. (далі Положення)

Відповідно до п.21 Положення, орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує поект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках.

В своїй позовній заяві позивачі просили визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.08.2013 року про надання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1.

Але виконавчий комітет Кременчуцької міської ради не приймав ані рішення, ані розпорядження щодо передачі спірної квартири у власність ОСОБА_5

Таким чином оскаржуване позивачами за зустрічним позовом рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не може визнаватись недійсним та скасовуватись, так як воно не приймалось і вимога стосовно його скасування є необґрунтованою.

Згідно з п.4 Положення, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.

Судом встановлено відсутність поважних причин не проживання ОСОБА_2,, ОСОБА_1 в спірній квартирі більше ніж півроку до звернення до суду з позовом і по теперішній час.

Навчання ОСОБА_1 в Кременчуцькому медичному коледжі, Центрі до вузівської підготовки роботи з іноземними громадянами не є поважною причиною для зберігання за нею житла понад 6 місяців, так як дані навчальні заклади знаходяться у тій же місцевості, що і спірна квартира і навчання в них не потребувало виїзду з постійного місця проживання.

Відповідно до довідки ТОВ "Добробит" станом на 30.07.2013 року в спірній квартирі зареєстрований один ОСОБА_5

ОСОБА_2, ОСОБА_1 були зняті з реєстрації в спірній квартирі 26.07.2013 року на підставі заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2013 року, яке набрало законної сили.

Хоча заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.07.2013 року було скасовано наведеними вище ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, проте під час нового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 втратили право користування спірною квартирою, оскільки не проживали в ній без поважних причин більше 6 місяців, а ОСОБА_6 визнаний безвісті відсутнім, що є підставою для зняття їх з реєстрації.

Приймаючи до уваги, доведений та встановлений на підставі досліджених в судовому засіданні доказів факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без поважних причин не проживали в квартирі АДРЕСА_1 більше ніж півроку до звернення ОСОБА_5 із позовом до суду, і як наслідок, відповідно до вимог чинного житлового законодавства, втратили право користування спірною квартирою, суд приходить до висновку що органом приватизації зазначене вище майно правомірно було передано у власність ОСОБА_5

З огляду на наведене, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення,

На виконання вимог ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року в частині здійснення судом першої інстанції перевірки доводів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про те, що їх відсутність у спірній квартирі була зумовлена поважними причинами, а зокрема неправомірною поведінкою ОСОБА_5, судом було роз'яснено учасникам судового розгляду вимоги частини 4 статті 10 ЦПК України в редакції 2004 року та пункту 3 частини 5 статті 12 ЦПК України в редакції 2017 року що є ідентичними зі своїм змістом

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України в редакції 2017 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки, як вбачається з матеріалів цивільної справи, після роз'яснення судом зазначених вище вимог Закону учасниками судового розгляду додаткових доказів на підтвердження факту неправомірності поведінки ОСОБА_5 не надано, клопотань щодо витребування додаткових відомостей, окрім запиту щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності не заявлено, а вирішення цього питання судом за власною ініціативою є неможливим, останнім було прийнято остаточне рішення по справі на підставі наданих учасниками судового розгляду доказів, оцінка яких щодо їх належності та допустимості була наведена вище.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільно-процесуального кодексу України (в редакції від 15 грудня 2017 року), суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_9, місце проживання : АДРЕСА_2), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_10, місце проживання: АДРЕСА_2) до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057287, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, площа Перемоги, будинок 2), Комунального підприємства "Квартирне управління" Кременчуцької міської ради (код ЄДРПОУ 39010538, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця 1905 року, будинок 32) про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування про приватизацію квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрацію та вселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 02 березня 2018 року.

Суддя: Д.О. Зоріна