Постанова № 725246, 07.05.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.05.07 Справа № 16/316

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Дубник О.П.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції

Закарпатської області, м.Мукачево (далі –ОДПІ) від 29.12.2006 р. № 27455/10/10-010

на постанову господарського суду Закарпатської області від 05.12.2006 року

у справі № 16/316

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чібо», м.Мукачево

до відповідача Мукачівської ОДПІ

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від скаржника – не з’явився

від позивача –Голубка Я.В. –предст.

Апеляційна скарга розглядається без участі представника позивача, який був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання (а.с. ), однак не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні. Права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, представнику позивача роз’яснено.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 05.12.2006 року у справі № 16/316 (суддя Васьковський О.В.) задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Чібо», м.Мукачево (далі –ТзОВ), визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 21.07.2006 р.: № 2876/23-01/30600938/15601 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 331,08 грн. (110,36 грн. –основний платіж та 220,72 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 2875/23-01/30600938/15602 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 57906 грн. (38604 грн. –основний платіж та 19302 грн. –штрафні (фінансові) санкції; № 2874/23-01/30600938/15603 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 107839,5 грн. (71893 грн. –основний платіж та 35946,5 грн. –штрафні (фінансові) санкції); № 2873/23-01/30600938/15604 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 68668,7 грн. Дана постанова мотивована судом тим, що відповідачем, в порушення ч.1 ст.72 КАС України, не доведено відповідними доказами встановлених перевіркою порушень позивачем норм податкового законодавства та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у справі – Мукачівська ОДПІ, подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, оскільки, на його думку, господарським судом невірно застосовано норми п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.4.8 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2003 р. № 2035, п.п.1.7 ст.1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст. 5, п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.2.8, 2.9, 2.10 п.2, п.п.3.4 п.3, п.п.4.2 п.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2001 р. за № 237/5428.

Позивач з вимогами скаржника не погоджується з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу (а.с. ) та в усних поясненнях в судовому засіданні.

При розгляді апеляційної скарги та матеріалів справи судовою колегією встановлено наступне:

За результатами проведеної Мукачівською ОДПІ планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Чібо»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2003 р. по 31.03.2006 р., 13 червня 2006 року складено акт за № 541/23-01/30600938, яким, встановлено порушення п.п.4.1.1 п. 4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, п.п.12.1.5 п.12.1. ст.12, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в розмірі 71892 грн.; ст.2 та ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»- до податкового кредиту безпідставно віднесено придбані товари (роботи, послуги), по податкових накладних підприємства, яке не є платником ПДВ, на загальну суму - 38604 грн.; п.п.6.3.2, п.6.3, ст.6 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" - донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 110,36 грн.; п.п.2.8 п.2, абз.4 п.п.3.4 п.3 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. №72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001 р. за № 237/5428 (із змінами і доповненнями) - встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі за 22.07.2003 р., 01.12.2003 р. на загальну суму - 7096,90 грн., п.п.2.10 п.2 цього ж Положення –встановлено неповне оприбуткування в касі готівки за 07.07.2003 р., 28.07.2004 р. на загальну суму 10894,98 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 21 липня 2006 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 2876/23-01/30600938/15601 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 331,08 грн., де 110,36 грн. –основний платіж та 220,72 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 2875/23-01/30600938/15602 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 57906 грн., де 38604 грн. –основний платіж та 19302 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

№ 2874/23-01/30600938/15603 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 107839,50 грн., 71893 грн. –основний платіж та 35946,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

№ 2873/23-01/30600938/15604 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 68668,70 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам та матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 21.07.2006 р. №2874/23-01/30600938/15603, слід зазначити наступне:

Як встановлено перевіркою, зокрема, в акті перевірки зазначено (а.с.35), що позивачем не включено до складу валових доходів кошти отримані від постачальника в сумі 65754,00 грн.; (а.с.36) - не збільшено валові доходи на суму непогашеної кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності в І кв. 2006 р. в розмірі 35526 грн.; (а.с.37) - зайво включено до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними документами: товаро-транспортними накладними, актами виконаних робіт та ВМД на експорт товарів (робіт, послуг) на суму 154666 грн.

Судова колегія погоджується з твердженням господарського суду, що податковим органом не доведено правомірність прийнятого рішення, оскільки у жодному із зазначених в акті порушень, відповідачем не конкретизовано, за якими господарськими операціями вони виникли та які первинні документи підтверджують їх здійснення; в акті перевірки відображені необґрунтовані дані не підтверджені відповідними доказами, тобто, факт правопорушення не підтверджується жодними доказами.

Перевіркою виявлено (а.с.35), що підприємством занижено суму приросту балансової вартості запасів і одночасно скоригований валовий дохід за II кв.2003 р. на 18977 грн.

Як встановлено господарським судом, в акті перевірки неправильно перенесені дані головної книги, оскільки на 01.04.03 залишок по рахунку 201 „Сировина і матеріали" становив 59074,65 грн. (а.с.128), а не як зазначено в акті перевірки - 61201,58 грн. (а.с.32). У результаті виникла розбіжність у сумі 2126,93 грн. Крім того, сума приросту 16850,04 грн. визначена з порушенням механізму обчислення приросту (убутку), оскільки при перерахунку рахунків 201, 205, 26, 28 бралася вартість не лише матеріальної частини, а й витрат, зокрема на заробітну плату та нарахування, амортизацію, послуги, а також для перерахунку бралися залишки товарів, що підлягають амортизації на суму 10915,45 грн.

Таким чином, вказане податкове повідомлення-рішення господарським судом правомірно скасовано господарським судом.

Що стосується визнання нечинним рішення №2873/23-01/30600938/15604, судова колегія відзначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки (а.с.48), що в повній сумі неоприбутковані: 10000 грн. згідно прибуткового касового ордеру від 28.07.2004 р. № 11 від ПП Кричун Ф.Ф. за дошку дубову необрізну (накладна від 02.02.2004 р. № 8); 894,98 грн. згідно прибуткового касового ордеру від 07.07.2003 р. № 89 від ПП Майор В.М. за заготовку дубову. Вказані суми неоприбутковані в касовій книзі, про що свідчить записи касової книги.

Згідно поданих позивачем доказів суду першої інстанції про видачу вказаної суми готівки того ж дня за видатковими документами (платіжні відомості, а.с.150,155,156,158), що, також, підтверджується даними бухгалтерського обліку. Тобто, виплати заробітної плати були здійснені в сумі 5994,40 грн., відповідно до платіжної відомості № 4 від 02.12.2003 р. (а.с.153), а суму 1102,50 грн. - відповідно до платіжної відомості № 3 від 23.07.2003 р. (а.с.151), що не суперечить п.2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Тому, вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, також, правомірно визнано нечинним господарським судом.

Що стосується заниження позивачем податку на додану вартість, слід зазначити наступне:

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Перевіркою встановлено, що позивачем до податкового кредиту віднесено придбані товари (роботи, послуг) по податкових накладних, отриманих від МПП «Бистричка»на загальну суму ПДВ –38604 грн. В ході проведення перевірки працівниками Мукачівської ОДПІ було надано службову записку від 07.07.2006 р. № 25/23-01 у відділ реєстрації та обліку платників податків, на яку отримано відповідь від 10.07.2006 р., де зазначено, що МПП «Бистричка», с.Бистриця Мукачівського р-ну на податковому обліку в Мукачівській ОДПІ не перебувало і не було платником ПДВ (копія відповіді знаходиться в матеріалах справи, а.с.98). Тобто, при оформленні податкових накладних МПП «Бистричка»не був платником ПДВ, отже, не мав права нарахування ПДВ та складання податкових накладних.

Тому, податкове повідомлення-рішення № 2875/23-01/30600938/15602 є правомірним та законним.

Щодо оподаткування доходів фізичних осіб, судова колегія відзначає наступне:

Згідно з п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова соціальна пільга починає застосовуватись до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Закінчує застосовуватись при завершенні нарахування таких доходів з урахуванням останнього місячного податкового періоду. У відповідності до п. 8 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2035, у разі отримання працедавцем заяви про відмову від пільги вона не застосовується до доходів платника податку у вигляді заробітної плати за місяць, в якому працедавець отримав заяву.

Як встановлено податковим органом під час перевірки та вбачається з матеріалів справи, в порушення п.п.6.3.2 п.6.3 ст. 6 вищевказаного Закону позивач неправомірно застосував податкову соціальну пільгу при завершенні нарахування таких доходів з урахуванням останнього місячного податкового періоду при звільненні працівників, внаслідок чого перевіркою правомірно донараховано до сплати в бюджет податок з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову слід скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.

Отже, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, п. п. 6 і 7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської ОДПІ задоволити частково.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 05.12.2006 року у справі № 16/316 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2006р. № 001842340/0/2874/23-01/30600938/15603 та № 001862340/0/2873/23-01/30600938/15604.

В задоволенні решти позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст.ст.211, 212 КАС України.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

головуючий суддя Г.В. Орищин

судді О.П. Дубник

Г.Г. Якімець