Постанова № 72524503, 22.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. Справа№ 910/1728/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 22.02.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Енергетика»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 (повний текст складено 06.04.2017)

у справі №910/1728/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Енергетика»

про стягнення 54 671, 66 грн. та розірвання договору

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Лохвицький спиртовий комбінат» (далі, позивач або ДП «Лохвицький спиртовий комбінат») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Енергетика» (далі, відповідач або ТОВ ІТЦ «Енергетика») про стягнення 54 671,66 грн., з яких: 38 742,59 грн. основного боргу, 971,34 грн. 3% річних, 399,98 грн. інфляційних втрат, 11 845,76 грн. пені, 2 711,99 грн. штрафу; розірвання Договору №1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 та повернення позивачу об'єкту оренди - 4 залізничних цистерн №№50265305, 50268010, 50268051, 50265479 в стані, в якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за Договором оренди залізничних цистерн №1/08/13 від 06.08.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/1728/17 позов Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр «Енергетика» на користь Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» заборгованість в розмірі 38 742 грн. 59 коп., пеню 2 572 грн. 62 коп., штраф 2 427 грн. 26 коп., три проценти річних у сумі 211 грн. 45 коп., індекс інфляції в розмірі 339,98 грн. 98 коп. та судовий збір в розмірі 4 496 грн.00 коп.

Розірвано Договір №1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр «Енергетика», як орендарем, та Державним підприємством «Лохвицький спиртовий комбінат», як орендодавцем.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр «Енергетика» повернути Державному підприємству «Лохвицький спиртовий комбінат» об'єкт оренди - 4 залізничні цистерни №№50265305, 50268010, 50268051, 50265479 в стані, в якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у встановленому судом розмірі належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ ІТЦ «Енергетика» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/1728/17 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідачем ніколи не укладався договір №1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013, не підписувалися акти прийому-передачі, не отримувалися за договором жодні товарно-матеріальні цінності, у тому числі спірні цистерни.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ ІТЦ «Енергетика» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 23.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, подальший розгляд справи здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017.

18.01.2018 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні, призначеному на 23.01.2018, представник відповідача подав клопотання про призначення у справі судової експертизи, у якому просив суд призначити почеркознавчу та технічну експертизи документів, а також витребувати у позивача оригінали документів, оскільки, як зазначає відповідач, ТОВ ІТЦ «Енергетика» не укладав із позивачем договір оренди №1/08/13 від 06.08.2013, а підписи на договорі вчинені невідомими відповідачу особами з унаслідуванням підпису директора Щепкіної О.І.. Водночас, відповідач впевнений, що відбиток печатки було проставлено раніше, ніж надруковано текст документа.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 розгляд справи було відкладено на 08.02.2018, зобов'язано позивача надати суду для огляду в судове засідання оригінали документів, а саме: договір оренди залізничних цистерн №1/08/13 від 06.08.2013; додаткову угоду №1 від 09.08.2013 до Договору; додаткову угоду №2 від 30.12.2013 до Договору; акт №1 від 01.01.2014 приймання-передачі майна в оренду за Договором оренди залізничних цистерн №1/08/13 від 06.08.2013; запропоновано позивачу у відповідності до статті 267 Господарського процесуального кодексу України надати суду завчасно свої міркування або зауваження з приводу клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

У судовому засіданні, призначеному на 08.02.2018, позивач надав суду для огляду оригінали документів, а саме: договір оренди залізничних цистерн №1/08/13 від 06.08.2013; додаткову угоду №1 від 09.08.2013 до Договору; додаткову угоду №2 від 30.12.2013 до Договору; акт №1 від 01.01.2014 приймання-передачі майна в оренду за Договором оренди залізничних цистерн №1/08/13 від 06.08.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 розгляд справи було відкладено на 22.02.2018; зобов'язано сторін до дня наступного судового засідання надати суду документи податкової звітності (податкові декларації) Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат» та Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Енергетика» з розшифровкою за період з 01 червня 2015 року по грудень 2016 року.

22.02.2018 від позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2018 надійшли на підтвердження сплати ПДВ для долучення до матеріалів справи квитанції про реєстрацію податкових накладних, виданих ТОВ ІТЦ «Енергетика» в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2015-2016 роки. Також, позивач надав суду в судовому засіданні копії актів виконаних робіт по оренді спірних залізничних цистерн, прибуткові касові ордери.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2018 надав суду в судовому засіданні 22.02.2018 копії податкових накладних, декларацій, витягу з касової книги.

Відзив, а також надані сторонами суду документи були долучені колегією суддів до матеріалів справи, враховуючи норми статті 207 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що апеляційне провадження у даній справі було порушене до набрання чинності новим Господарським процесуальним кодексом України.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2018 подав також клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Господарським судом Полтавської області у справі №917/117/18 за позовом ТОВ ІТЦ «Енергетика» до ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» про визнання недійсним договору оренди залізничних цистерн, до якого долучив копію вказаної позовної заяви, а також ухвалу Господарського суду Полтавської області про залишення вказаної позовної заяви без руху та заяви про усунення відповідних недоліків.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Колегія суддів ухвалила у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даній справі. Відповідачем, у свою чергу, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Водночас, станом на дату подання відповідачем вказаного клопотання про зупинення, Господарським судом Полтавської області не відкрито провадження у справі №917/117/18, а позовна заява ТОВ ІТЦ «Енергетика» залишена без руху.

Відтак, відсутні передбачені пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстави для зупинення провадження у даній справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2018 підтримав заявлене ним клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів також ухвалила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Заявлене відповідачем у судовому засіданні 22.02.2018 усне клопотання про відкладення розгляду справи суд визнав необґрунтованим та відмовив у його задоволенні з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи та з огляду на те, що розгляд справи вже неодноразово відкладався для надання відповідачу можливості реалізувати надані йому законом процесуальні права. При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, між сторонами було укладено Договір №1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 (далі, Договір). До договору укладено додаткову угоду №1 від 09.08.2013 про тимчасове не нарахування орендної плати у зв'язку з неможливістю використання орендованого майна та додаткову угоду №2 від 30.12.2013 про встановлення розміру орендної плати.

Відповідно до пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти в строкове платне користування залізничні цистерни та зобов'язується сплачувати орендну плату.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму.

Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно пункту 4.1. Договору майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі майна, що орендується.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що строк оренди складає 34 календарних місяців з дати прийняття майна, що орендується за Актом приймання-передачі майна.

На виконання пунктів 3.5., 4.1. Договору орендодавець передав орендарю 4 залізничні цистерни (№№ 50265305, 50268010, 50268051, 50265479), що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду №1 від 01.01.2014.

Відповідно до пункту 10.2. Договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 10.1. цього договору, та закінчується у 2015 році.

Згідно пункту 5.2. Договору орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця або готівкою через касу орендодавця в строк 5-ти банківських днів з дати отримання орендарем рахунку на оплати оренди майна.

Додатковою угодою № 2 до Договору від 30.12.2013 встановлено добовий розмір плати 16,67 грн., в т.ч ПДВ за одну цистерну.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться після повернення орендованого майна з оренди. Підставою для проведення остаточного розрахунку є підписаний Акт приймання-передачі залізничних цистерн та Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно пункту 9.5. Договору орендар несе наступну відповідальність за договором: у випадку прострочення сплати орендної плати сплатити пеню у розмірі згідно діючого в Україні законодавства

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивач неодноразово направляв відповідачеві листи про розірвання договору та повернення вагонів, зокрема від 08.07.2015, 08.04.2016 та лист від 05.10.2016 №85, відповідно до опису вкладення та фіскального чеку «Укрпошти» від 05.10.2016.

03.11.2016 позивач направив відповідачеві претензію №115 від 03.11.2016 з проханням оплатити заборгованість, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком «Укрпошти» від 04.11.2016.

Відповідно до пункту 11.4. Договору сторони домовились повідомляти в письмовій формі іншу сторону про зміну вказаних в цьому договорі реквізитів.

Таким чином, відповідач повинен був бути обізнаний про заборгованість та рахунки позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, орендар частково виконав умови договору щодо оплати за оренду майна, а саме через касу орендодавця сплачено: 18.02.2014 - 2066,68 грн., 13.04.2014 - 1 866,68 грн., 16.04.2014 - 2066,68 грн., 23.05.2014 - 2000,00 грн., 19.06.2014 - 2066,84грн., 23.07.2014 - 2000,16 грн., 12.08.2014 - 2066,84 грн., 25.05.2015 - 5000,00 грн., 26.05.2015 - 5000,84 грн., 27.05.2015 - 10 000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких є в матеріалах справи. 29.05.2015 орендар частково сплатив рахунок №00034/15 від 29.05.2015 за травень 2015 року на суму 2 067,08 грн., та несплаченими залишились 68,42 грн. Інші рахунки позивача, які за твердженням позивача відправлялись відповідачеві, залишились несплаченими.

Таким чином, з червня 2015 року по грудень 2016 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 742,59 грн.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідачем ніколи не укладався Договір №1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013, не підписувалися акти прийому-передачі майна в оренду за Договором, не отримувалися за договором жодні товарно-матеріальні цінності, у тому числі спірні цистерни, не приймаються судом до уваги та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- прибутковими касовими ордерами ДП «Лохвицький спиртовий комбінат», якими підтверджується факт часткового виконання орендарем грошових зобов'язань за Договором оренди у 2014 та 2015 роках;

- підписаними з обох сторін сторонами договору та засвідченими їх печатками актами виконаних робіт за Договором оренди, копії яких надані суду апеляційної інстанції 22.02.2018 та є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин між сторонами;

- квитанціями про реєстрацію податкових накладних, що були складені позивачем як платником податку на додану вартість за результатами здачі майна в оренду відповідачу, в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідає вимогам статті 201.1. Податкового кодексу України;

- реєстром податкових накладних та податковими деклараціями, наданими до суду 22.02.2018 самим відповідачем, з яких вбачається, що у зв'язку із відображенням позивачем сум податку на додану вартість у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач відніс дані суми податку до свого податкового кредиту. Посилання скаржника на те, що віднесення відповідних сум до податкового кредиту відбулося помилково, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду відповідних доказів здійснення у відповідності до статті 192.1. Податкового кодексу України коригування податкових накладних на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вищевказані докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення сторонами Договору оренди та спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 99 Господарського процесуального кодексу України, заявлене відповідачем клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи Договору, додаткових угод до нього та акту приймання-передачі майна в оренду для встановлення належності підпису, проставленого на договорі, директору відповідача Щепкіній О.І., та для з'ясування питання дати та часу проставлення печатки відповідача на вказаних документах (до чи після нанесення друкованого тексту документа) не підлягає задоволенню, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Втім, як зазначено вище, факт укладення Договору зі сторони відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (прибутковими касовими ордерами, податковими накладними, актами виконаних робіт за Договором, а також здійсненими відповідачем частковими оплатами за оренду згідно Договору).

Крім того, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе відповідальність за законність використання його печатки та штампу, в тому числі за засвідчення договорів, тощо.

З огляду на вищевикладене, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором оренди в сумі 38 742,59 грн. (відповідно до наданого позивачем розрахунку) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Позивачем у позові також були заявлені до стягнення з відповідача 971,34 грн. 3% річних, 399,98 грн. інфляційних втрат, 11 845,76 грн. пені, 2 711,99 грн. штрафу.

Як уже зазначалося, за змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні, здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляції та 3% річних, враховуючи заявлені позивачем у розрахунку періоди нарахування, норми статей 549, 625 Цивільного кодексу України, 230, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також положення пунктів 9.2., 9.5. Договору дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у вказаній частині та стягнення з відповідача 2 572,62 грн. пені, 2 427,26 грн. штрафу, 211,45 грн. 3% річних, 339,98 грн. інфляційних втрат.

Факт правомірності нарахування позивачем до стягнення з відповідача сум у встановленому судом розмірі відповідачем у скарзі не заперечувався, контррозрахунку не надавалося.

Викладені у рішенні суду розрахунки суд вважає арифметично правильними.

Також, позивач просив суд розірвати Договір №1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 та повернути позивачеві 4 залізничні цистерни №№ 50265305, 50268010, 50268051, 50265479 в стані, в якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу.

Вказані вимоги були задоволені судом першої інстанції з огляду на норми статей 782 , 785 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Колегія суддів зазначає, що наявність заборгованості та несплати орендної плати з травня 2015 року свідчить про істотне порушення умов договору.

Відтак, оскільки несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору №1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013, укладеного між сторонами, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з технічною документацією (при наявності) за актом передавання-приймання.

Отже, з розірванням Договору оренди відповідач втрачає статус орендаря і вимога про повернення 4 залізничних цистерн №№50265305, 50268010, 50268051, 50265479 в стані, в якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу, також була обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Енергетика» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний центр «Енергетика» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/1728/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у справі №910/1728/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1728/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх