Рішення № 72524183, 01.03.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року Справа № 925/1537/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК”,

м. Кременчук, Полтавської області

до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого

акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія

“Автомобільні дороги України”, м. Черкаси

про стягнення 735 304 грн. 25 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК” до дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” публічного акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №237-21/06/17 від 21 червня 2017 року та укладених до нього додаткових угод в розмірі 885 304 грн. 25 коп., а саме: 865 963 грн. 37 коп. основний борг, 2 665 грн. 96 коп. 3% річних, 13 431 грн. 30 коп. інфляційні втрати та 3 243 грн. 62 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 грудня 2017 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09 січня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 січня 2018 року розгляд справи було відкладено на 30 січня 2018 року.

03 січня 2018 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 28 грудня 2017 року за №272, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 815 963 грн. 37 коп. боргу за отриманий товар та надані послуги з перевезення товару, 2 665 грн. 96 коп. 3% річних, 13 431 грн. 30 коп. інфляційних втрат та 3 243 грн. 62 коп. пені.

Також 09 січня 2018 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява від 05 січня 2018 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 715 963 грн. 37 коп. боргу за отриманий товар та надані послуги, 2 665 грн. 96 коп. 3% річних, 13 431 грн. 30 коп. інфляційних втрат та 3 243 грн. 62 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 січня 2018 року заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК” про зменшення розміру позовних вимог від 28 грудня 2017 року за №272 та від 05 січня 2018 року прийнято до розгляду та задоволено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 01 березня 2018 року.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, на електронну адресу суд надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 04 січня 2018 року №39/11, та зазначав, що з урахуванням умов договору строк оплати товару на день звернення позивача до суду не настав, оскільки відповідач отримав документи, перелік яких наведено в п. п. 4.1, 4.2. договору, лише 01 листопада 2017 року.

Таким чином, враховуючи умови договору поставки, 30 денний строк для оплати товару спливає 01 грудня 2017 року.

Також представник відповідача в судовому засіданні вказував, що позивач безпідставно та всупереч призначенню платежу, вказаному покупцем товару у платіжних дорученнях, частину коштів зараховував за товар, що був поставлений раніше і борг за який не є предметом розгляду даного спору.

Крім того, відповідач надав суду копію платіжного доручення №1372 від 09 лютого 2018 року про сплату 100 000 грн. 00 коп. боргу, а також копії рахунків на оплату, що були надіслані позивачем та вказані у листі від 25 жовтня 2017 року і просив вказані документи долучити до матеріалів справи.

При цьому відповідач вказував, що оскільки грошові кошти в розмірі 100 000 грн. 00 коп. було сплачено після закриття підготовчого провадження, то відповідач надає дані докази під час розгляду справи по суті.

Розглянувши дане клопотання в порядку ст.207 ГПК України суд вирішив останнє задовольнити, оскільки вказані причини на думку суду є поважними.

При цьому судом також враховано, що посилання на рахунки містяться в листі – описі вкладення (а.с.49), що наданий суду самим позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 березня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1537/17.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 21 червня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК” (постачальник) та дочірнім підприємством “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (покупець) було укладено договір за № 237-21/06/17.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов’язався поставляти та передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити наступний товар: бітум (надалі - товар).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 1.2. договору кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару зазначається у специфікаціях, що складаються постачальником та підтверджується шляхом підписання покупцем на умовах даного договору. Кожна специфікація є невід’ємною частиною даного договору. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

04, 08, 15 та 25 вересня 2017 року між сторонами було укладено додаткові угоди за №№9, 10, 11, 12 та 13 до договору поставки, умовами яких сторони визначили кількість, асортимент та ціну товару, який повинен поставити позивач.

Крім цього, зазначеними додатковими угодами сторони визначили, що оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару та оформлюється актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і визначили вартість цих послуг.

Позивач свої зобов’язання за договором та додатковими угодами виконав повністю та поставив відповідачу бітум нафтовий дорожній в'язкий марки 60/90 на загальну суму 1 404 124 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №1405 від 04 вересня 2017 року на суму 286 740 грн. 00 коп.;

- №1477 від 08 вересня 2017 року на суму 285 076 грн. 00 коп.;

- № 1481 від 08 вересня 2017 року на суму 277 332 грн. 00 коп.;

- №1559 від 15 вересня 2017 року на суму 266 910 грн. 00 коп.;

- №1653 від 25 вересня 2017 року суму 288 066 грн. 00 коп.

Загальна вартість наданих відповідачу транспортних послуг складає 33 792 грн. 25 коп., що підтверджується копіями актів надання послуг:

- №1405 від 04 вересня 2017 року на суму 5 285 грн. 25 коп. з ПДВ;

- № 1477 від 08 вересня 2017 року на суму 5 124 грн. 30 коп. з ПДВ;

- №1481 від 08 вересня 2017 року на суму 6 646 грн. 80 коп. з ПДВ;

- №1559 від 15 вересня 2017 року на суму 11 642 грн. 05 коп. з ПДВ;

- №1653 від 25 вересня 2017 року на суму 5 093 грн. 85 коп. з ПДВ.

Як зазначав позивач у своєму позові та у заявах про зменшення розміру позовних вимог відповідачем було сплачено 721 952 грн. 78 коп.

В зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 715 963 грн. 37 коп. боргу (682 171 грн. 12 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №237-21/06/17 від 21 червня 2017 року та 33 792 грн. 25 коп. за надані транспортні послуги).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначається в п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання товарно-транспортної накладної (п. 5.8. договору).

Пунктом 5.9. договору обов’язок з поставки товару є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. договору.

Водночас, пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після пред’явлення постачальником отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної і передачі документів, зазначених п. 4.2. договору.

До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. визначено, що сторони свідчать, що покупець зобов’язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар не раніше, ніж через 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від Служби автомобільних доріг на відповідні цілі.

Проте, в п. 1.6. додаткових угод сторонами було визначено, що перерахування грошових коштів здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Тобто, додатковими угодами сторони зміни строк і умови розрахунків за товар.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що згідно ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 ЦК України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки відповідач не відмовився від договору та не повернув товар, то з урахуванням вимог ст. 692 ЦК України і умов додаткових угод покупець повинен оплатити прийнятий товар.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відсутня, оскільки строк оплати поставленого товару не настав суд відхиляє.

Таким чином з урахуванням умов п. 1.6. додаткових угод відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар 04 вересня 2017 року - 18 вересня 2017 року, за поставлений товар 08 вересня 2017 року - 22 вересня 2017 року, за поставлений товар 15 вересня 2017 року - 29 вересня 2017 року та за поставлений товар 25 вересня 2017 року – 09 жовтня 2017 року.

Крім того позивач у своїй позовній заяві вказав, що сторони не визначили п. 1.5. додаткових угод термінів оплати транспортних послуг. А тому позивачем було направлено вимогу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, яку було отримано відповідачем 01 листопада 2017 року. В зв’язку з чим позивач вказував, що оплата за транспортні послуги повинна бути здійснена 08 листопада 2017 року.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач наведених доводів позивача не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час дослідження письмових доказів судом було також з’ясовано наступні обставини:

Відповідачем було сплачено позивачу 06 вересня 2017 року 290 000 грн. 00 коп. в призначенні платежу вказано, що оплата здійснюється за бітум нафтовий дорожній згідно договору 237-21/06/17 від 21 червня 2017 року, рахунок №1421 від 03 вересня 2017 року;

14 вересня 2017 року відповідачем сплачено 278 000 грн. 00 коп. в призначенні платежу також вказано аналогічний договір та рахунок №1490 від 08 вересня 2017 року;

22 вересня 2017 року відповідачем сплачено 280 000 грн. 00 коп. (рахунок №1491 від 08 вересня 2017 року);

30 листопада 2017 року відповідачем було сплачено 50 000 грн. 00 коп. (рахунок №1555 від 15 вересня 2017 року) та 100 000 грн. 00 коп. сплачено 28 грудня 2017 року (рахунок №1654 від 25 вересня 2017 року).

Всього за вказаний період сплачено відповідачем 998 000 грн. 00 коп.

Водночас, позивач стверджував, що відповідачем було сплачено лише 721 952 грн. 78 коп.

У розрахунку ціни позову (а.с. 14) позивач зазначав, що оплата здійснена платіжним дорученням №196 від 06 вересня 2017 року на суму 290 000 грн. 00 коп. зарахована позивачем частково в сумі 13 952 грн. 78 коп. за поставлений товар 04 вересня 2017 року. Решту суми було зараховано за попередні поставки та платіжним дорученням №315 від 14 вересня 2017 року.

Проте слід вказати, що вищевказане зарахування здійснено позивачем неправомірно, оскільки як вбачається з копії опису вкладення (а.с.49) позивачем вказано, що рахунок №1490 від 08 вересня 2017 року виданий на суму 290 200 грн. 30 коп. в тому числі транспортні послуги на суму 5 124 грн. 30 коп., рахунок №1491 від 08 вересня 2017 року на суму 283 978 грн. 80 коп., в тому числі транспортні послуги на суму 6 646 грн. 80 коп., рахунок №1555 від 15 вересня 2017 року на суму 278 552 грн. 05 коп., в тому числі транспортні послуги на суму 11 642 грн. 05 коп. та рахунок №1654 від 25 вересня 2017 року на суму 293 159 грн. 85 коп. в тому числі транспортні послуги на суму 5 093 грн. 85 коп.

Рахунок №1421 від 03 вересня 2017 року було виставлено позивачем на сплату товару по договору на суму 286 740 грн. 00 коп., та відшкодування транспортних послуг на суму 5 285 грн. 25 коп., що відповідає сумі поставленого товару по накладній від 04 вересня 2017 року (а.с.24).

Отже, платіжним дорученням №196 від 06 вересня 2017 року (а.с.45) відповідач сплачував грошові кошти в розмірі 290 000 грн. 00 коп. саме за товар поставлений 04 вересня 2017 року, та надані транспортні послуги, а не за будь-який інший товар, що поставлявся раніше.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, а також їх призначення, борг за поставлений товар за видатковою накладною №1405 від 04 вересня 2017 року на суму 286 740 грн. 00 коп. відсутній, оскільки 06 вересня 2017 року відповідачем було сплачено 290 000 грн. 00 коп. на підставі рахунку №1421 від 03 вересня 2017 року. Борг за транспортні послуги складає 2 025 грн. 25 коп. (290 000 грн. 00 коп. - 286 740 грн. 00 коп. = 3 260 грн. 00 коп.; 5 285 грн. 25 коп. - 3 260 грн. 00 коп.).

Борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №1477 від 08 вересня 2017 року на суму 285 076 грн. 00 коп. складає 7 076 грн. 00 коп., оскільки 14 вересня 2017 року сплачено 278 000 грн. 00 коп. згідно рахунку 1490 від 08 вересня 2017 року, борг зі сплати транспортних послуг складає 5 124 грн. 30 коп.

Борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №1481 від 08 вересня 2017 року на суму 277 332 грн. 00 коп. відсутній, оскільки 22 вересня 2017 року було сплачено 280 000 грн. 00 коп. згідно рахунку №1491 від 08 вересня 2017 року. Борг за транспортні послуги складає 3 978 грн. 80 коп. (280 000 грн. 00 коп. - 277 332 грн. 00 коп. = 2 668 грн. 00 коп.; 6 646 грн. 80 коп. - 2 668 грн. 00 коп.=3 978 грн. 80 коп.).

Борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №1559 від 15 вересня 2017 року на суму 266 910 грн. 00 коп. складає 216 910 грн. 00 коп., оскільки платіжним дорученням від 30 листопада 2017 року згідно рахунку №1555 від 15 вересня 2017 року сплачено 50 000 грн. 00 коп., борг за транспортні послуги складає 11 642 грн. 05 коп.

Борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №1653 від 25 вересня 2017 року на суму 288 066 грн. 00 коп. складає 188 066 грн. 00 коп., оскільки 28 грудня 2017 року сплачено 100 000 грн. 00 коп. згідно рахунку №1654 від 25 вересня 2017 року, борг за транспортні послуги складає 5 093 грн. 85 коп.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного розрахунку борг відповідача зі сплати транспортних послуг складає 27 864 грн. 25 коп., а борг за поставлений товар станом на 09 лютого 2018 року складав 412 052 грн. 00 коп.

Водночас, як вже зазначалося вище, судом встановлено, що відповідач платіжним доручення від 09 лютого 2018 року за №1372 сплатив позивачу 100 000 грн. 00 коп. боргу згідно рахунку №1555, тобто за товар поставлений 15 вересня 2017 року за накладною №1559.

Отже, станом на 01 березня 2018 року заборгованість відповідача за поставлений товар згідно видаткової накладної №1559 від 15 вересня 2017 року на суму 266 910 грн. 00 коп. складає 116 910 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100 000 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної №1559 від 15 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар та надані транспортні послуги в повному обсязі.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов’язання відповідача перед позивачем по договору поставки №237-21/06/07 від 21 червня 2017 року та укладених до нього додаткових угод, а також наданих послуг з перевезення товару покупцю.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 312 052 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар та 27 864 грн. 25 коп. боргу за транспортні послуги, а в решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 2 665 грн. 96 коп. 3% річних та 13 431 грн. 30 коп. інфляційних втрат (розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с.13-16)).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 7.3.6. договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,01% від суми боргу, за кожен день прострочення.

Також, позивачем на підставі п. 7.3.6. договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 243 грн. 62 коп. пені (розрахунок пені (а.с. 13-16)).

Пеню, річні та інфляційні позивач нараховував лише за прострочення виконання зобов’язання з оплати поставленого товару, а на заборгованість за надані транспортні послуги не здійснював.

Оскільки позивачем допущено помилки при визначенні заборгованості за поставлений товар, то відповідно нарахування інфляційних, річних та пені здійснено не вірно.

Позивачем нараховувались пеня, інфляційні та річні за період з 23 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року на суму боргу 282 477 грн. 30 коп., яка складається з 69 грн. 30 коп. борг за накладною №1405 від 04 вересня 2017 року + 562 408 грн. 00 коп. борг за накладними 1477 та №1481 від 08 вересня 2017 року - 280 000 грн. 00 коп. сплата.

За період з 30 вересня 2017 року по 09 жовтня 2017 року позивач нараховував пеню, інфляційні та річні на суму боргу 549 387 грн. 30 коп., яка складається з 282 477 грн. 30 коп. (борг за вищевказаними накладними) + 266 910 грн. 00 коп. борг за накладною №1559 від 15 вересня 2017 року.

За період з 10 жовтня 2017 року по 10 листопада 2017 року позивач нараховував пеню, інфляційні та річні на суму боргу 837 453 грн. 30 коп., яка складається з 549 387 грн. 30 коп. (борг за вищевказаними накладними) + 288 066 грн. 00 коп. борг за накладною №1653 від 25 вересня 2017 року.

Водночас як зазначалося вище, борг за накладними №1405 та №1481 відсутній, борг за накладною №1477 складає лише 7 076 грн. коп.

Таким чином за період з 23 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року розмір пені нарахований на суму 7 076 грн. 00 коп. (борг за видатковою накладною №1477 від 08 вересня 2017 року) складає 4 грн. 95 коп., 3% річних – 4 грн. 07 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося.

Розмір пені нарахований за період з 30 вересня 2017 року по 09 жовтня 2017 року на суму боргу 273 986 грн. 00 коп. (7 076 грн. 00 коп. + 266 910 грн. 00 коп. борг за видатковою накладною №1559 від 15 вересня 2017 року) складає 273 грн. 99 коп., 3% річних – 225 грн. 19 коп., інфляційне збільшення боргу не відбулося.

Розмір пені нарахований за період з 10 жовтня 2017 року по 10 листопада 2017 року на суму боргу 562 052 грн. 00 коп. (273 986 грн. 00 коп. + 288 066 грн. 00 коп. борг за видатковою накладною №1653 від 25 вересня 2017 року) складає 1 798 грн. 57 коп., 3 % річних – 1 478 грн. 27 коп., інфляційних – 6 744 грн. 62 коп.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного розрахунку з відповідача підлягає стягненню 6 744 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 2 077 грн. 51 коп. пені та 1 707 грн. 53 коп. 3% річних, а в решті стягнення інфляційних, річних та пені слід відмовити, у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

03 січня 2018 року від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача 13 279 грн. 57 коп. понесених витрат, пов’язаних з правничою допомогою, а також 13 279 грн. 57 коп. витрат на сплату судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 5.1. договору про надання професійної правничої допомоги адвоката у господарській справі від 17 жовтня 2017 року №01-10/17 укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 визначено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.1. даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 13 279 грн. 57 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_2 17 грудня 2017 року 13 279 грн. 57 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжного доручення №1710 від 17 грудня 2017 року.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 6 329 грн. 04 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Тобто повернення судового збору за відсутності відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31141625, р/р НОМЕР_1 в ПАТ “ПУМБ”, МФО 334851 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК”, вул. Генерала Жадова, 10, оф. 1, м. Кременчук, Полтавської області, ідентифікаційний код 37748433, п/р 26008719361 в КВ ПАТ “Марфінбанк”, МФО 328168 – 312 052 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар, 27 864 грн. 25 коп. борг за транспортні послуги, 6 744 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 2 077 грн. 51 коп. пені, 1 707 грн. 53 коп. 3% річних, 5 256 грн. 69 коп. витрат на сплату судового збору та 6 329 грн. 04 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Провадження у справі в частині стягнення з дочірнього підприємства “Черкаський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 100 000 грн. 00 коп. боргу за поставлений товар закрити.

4. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 березня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович