Постанова № 72524040, 28.02.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. ОдесаСправа № 916/5005/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Жекова В.І.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від Запорізької міської ради - ОСОБА_1;

від ТОВ “СПС-Інвест” - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “СПС-Інвест”

на рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2016 року (суддя Рога Н.В.) вступну та резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні об 11:07 у м. Одесі, просп. Шевченка, 29. Повний текст складено 22.02.2016 р.

у справі №916/5005/15

за позовом Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПС-Інвест”

про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ

У грудні 2015 р. Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “СПС-Інвест” (далі – ТОВ “СПС-Інвест”) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму збитків у розмірі 88982,50 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2016 р. (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Запорізької міської ради задоволено повністю, стягнуто з ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” на користь Запорізької міської ради збитки у розмірі 88 982 грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 334 грн. 74 коп.

В мотивах означеного рішення суд першої інстанції пославшись на приписи ст. 9. Закону України „Про архітектурну діяльність”, ст. 1 Закону України „ Про регулювання містобудівної діяльності”, п.25 Переліку об’єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. №109 „Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст”, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення Запорізької міської ради №77 від 24 грудня 2012 р. “Про порядок залучення , розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя” зазначив, що у ТОВ „СПС-ІНВЕСТ” виник передбачений нормою законодавства та рішенням Запорізької міської ради обов’язок щодо пайової участі у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, і у випадку належного виконання відповідачем приписів законодавства та рішення органу місцевого самоврядування, територіальна громада м.Запоріжжя могла б отримати у вигляді пайової участі грошові кошти у розмірі 88 982 грн. 50 коп. (10% від загальної вартості будівництва , визначеної у Декларації про готовність об’єкта - “Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м.Запоріжжя, вул.Розваги, 27 (літ.В1)” до експлуатації, що була зареєстрована 10 березня 2014р. за № ЗП 142140990627 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області.

З посиланням на ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України суд першої інстанції відзначив, що в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, порушення вимог закону – ст.ст.36,40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення , розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, який є обов’язковим для виконання на відповідній території в силу приписів ст..144 Конституції України; шкідливий результат такої поведінки (збитки) - неотримання територіальною громадою м.Запоріжжя доходу у розмірі 88 982 грн. 50 коп.; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками – невиконання свого обов’язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, невнесення відповідачем коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, є об’єктивним зменшенням майнових благ територіальної громади міста , тобто є збитками, що виникли саме внаслідок протиправних дій відповідача (невиконання відповідачем свого обов’язку); вина особи, яка заподіяла шкоду - ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” в порушення вимоги ст.40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, не поінформувало виконком Запорізької міської ради про початок будівельних робіт, не звернулося до виконкому щодо укладання договору про пайову участь, хоча знало про необхідність укладання такого договору, мало можливість виконати свої зобов’язання, але не вжило відповідних дій. При цьому, ТОВ „СПС-ІНВЕСТ” містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не отримувало, та після складання (отримання) декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт до Запорізької міської ради щодо укладання договору пайової участі не зверталося.

За таких обставин, на думку суду першої інстанції, позивач не знав та не міг знати про виконання будівельних робіт ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” на об’єкті будівництва “Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м.Запоріжжя , вул.Розваги, 27 (літ.В1)”, у зв’язку з чим до повідомлення про реєстрацію Декларації про готовність об’єкта до експлуатації був позбавлений можливості вчинити заходи щодо укладання договору про пайову участь до вводу об’єкта в експлуатацію. Станом на даний час, за твердженням місцевого господарського суду, укладання такого договору є неможливим, оскільки об’єкт будівництва вже введено в експлуатацію.

За таких обставин, судом першої інстанції було визнано позовну заяву Запорізької міської ради обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2016 р. у справі №916/5005/15, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Запорізької міської ради до ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” про стягнення збитків у сумі 88 982,50 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що висновки суду викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Так за твердженням апелянта у травні року ТОВ “СПС-ІНВЕСТ”, маючи намір щодо забудови земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27, уклав із Запорізькою міською радою в особі міського голови ОСОБА_3 договір оренди вказаної земельної ділянки. У 2008 році Головним управлінням архітектури Запорізької міської ради був затверджений ескізний проект «Торгово-оздоровительный центр в жилищно оздоровительном комплексе «Ренессанс» по ул. Розваги, 27 (р-н Великого Луга) в г. Запорожье». Вказаним проектом передбачено будівництво басейну. У грудні 2009 р. за адресою м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 зареєстровано ОСББ «РЕНЕСАНС», що підтверджується відомостями з ЄДР. Цей факт вказує на те, що об’єкт будівництва за адресою м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 будували у період з 2008 р. по 21.12.2009 р., а станом на 21.12.2009 р. готові житлові будинки були введений в експлуатацію, а квартири продані громадянам, які створили ОСББ. Отже, на думку скаржника, саме у період 2007-2009 рр. підлягало вирішенню питання щодо пайової участі ТОВ «СПС - Інвест». Крім того, за твердженням апелянта договір оренди землі був укладений у 2007 році, будівництво розпочалося у 2008 році, комплекс почали вводити в експлуатацію у 2009 році; ОСОБА_1 України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності 17.02.2011 р.; Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя був затверджений 24.12.2012 р. Отже, як стверджує апелянт, на час вирішення питання щодо забудови земельної ділянки нормативно-правові акти, на які посилається суд не діяли.

Крім того посилаючись на п.п. 4, 13 ст.1, ст. 2, ч.ч.2, 3, 9 ст. 40 Закону України «Про планування містобудівної діяльності» апелянт відзначає, що із системного аналізу вказаних статей можна зробити висновок, що дія цього Закону не поширюється на ТОВ «СПС - ІНВЕСТ», оскільки відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже ТОВ «СПС - ІНВЕСТ» не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону, а тому у підприємства відсутній обов’язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Апелянт також відзначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що «Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (II черга) за адресою: І м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 (літ.ВІ) було вчинено в межах вже існуючого об’єкта нерухомості. На підтвердження того, що реконструкція здійснювалася в межах вже існуючого об’єкта нерухомості, представником нашого підприємства був наданий витяг із ескізного проекту «Торгово-оздоровительный центр в жилищно-1 оздоровительном комплексе «Ренессанс» по ул. Розваги, 27 (р-н Великого Луга) в г. Запорожье», яким передбачено будівництво басейну. Отже, на думку скаржника, висновок суду про недоведеність здійснення реконструкції в межах вже існуючого об’єкта нерухомості є необґрунтованим.

Посилаючись в апеляційній скарзі на приписи ст. 614,623 ЦК України та п.З Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р.№01-06/20/2014 «Про деякі питання застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» апелянт зазначає, оскільки між виконкомом Запорізької міської ради та ТОВ «СПС - Інвест» договір про пайову участь не укладався, відповідні зобов’язальні відносини не виникли, то відсутні підстави для кваліфікації орієнтовної суми пайового внеску як упущеної вигоди позивача.

Апелянт, посилаючись на приписи ст. 641 ЦК України, п.4 рішення Запорізької міської ради №77 від 24.12.2012 р., п.20 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 зазначає, що враховуючи десятиденний строк на реєстрацію декларації та обов’язок інспекції ДАБК інформувати виконавчий комітет Запорізької міської ради про подання ТОВ «СПС - Інвест» на реєстрацію декларації про готовність об’єкту до експлуатації позивач мав час для вчинення дій направлених на укладення з відповідачем договору про пайову участь. В разі існування факту ухиляння відповідача від сплати пайового внеску, позивач не позбавлений права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір або застосувати важелі впливу на замовника будівництва чи його контролю, оскільки це в інтересах позивача. Однак, позивач, будучи обізнаним про проведення відповідачем будівельних робіт та про відсутність укладеного договору про пайову участь не вчинив жодної дії направленої на укладення такого договору. За твердженням апелянта, в порушення закону позивач не звертався до нього з пропозицією укласти такий договір після отримання від Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області інформації про подання ТОВ «СПС- ІНВЕСТ» на реєстрацію до інспекції декларації про готовність об’єкту до експлуатації. Якщо ж виконком Запорізької міської ради не отримував від інспекції відповідного повідомлення, то свідчить про неналежне виконання структурними підрозділами позивача своїх функцій.

На думку апелянта, наявним є те, що дії ТОВ «СПС-ІНВЕСТ» не стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток. Отже, апелянт вважає, що територіальна громада м. Запоріжжя не могла отримати дохід в розмірі 88 982,50 грн. також і внаслідок неналежного виконання структурними підрозділами Запорізької міської ради покладених на них функцій. А тому, причинний зв’язок між діями ТОВ «СПС-ІНВЕС» і неотриманням територіальною громадою м. Запоріжжя доходу в розмірі 88 982,50 грн. відсутній.

Отже, апелянт вважає, що позовні вимоги не підлягали задоволенню у зв’язку з відсутністю складу господарського правопорушення, а саме відповідач не є суб’єктом спірних правовідносин тому, що здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі, розташованої на земельній ділянці, орендованій у 2007 році без забудови нової земельної ділянки, позивач не надав доказів протиправної поведінки відповідача, обов’язок сплати коштів пайової участі виникає виключно з господарського зобов’язання - договору про пайову участь в якому визначається їх розмір. На думку апелянта за відсутності такого договору відсутнє й господарське зобов’язання, невиконання якого може стати причиною збитків, також позивач не довів, що ним були вжиті всі можливі заходи для укладення договору та отримання доходу в розмірі 88 982,50 грн., позивач не довів, що єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати дохід є неправомірні дії відповідача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 р. апеляційну скаргу ТОВ «СПС-ІНВЕСТ» задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2016 р. у справі № 916/5005/15 скасовано, у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Запорізької міської ради на користь ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” 1468,21 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області у даній справі виходив з того, що дія Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширюється на ТОВ "СПС-Інвест", оскільки, товариство здійснювало лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже, не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у нього відсутній обов’язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 у справі №916/5005/15 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 11.10.2017 р. постанову Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року у справі № 916/5005/15 скасовано, справу передано на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Верховним Судом України, з посиланням на приписи ст.ст. 2, 10, 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ст.ст. 4, 9 Закону України “Про архітектурну діяльність” та рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77 зазначив, що ТОВ “СПС-Інвест” є замовником будівельних робіт на об’єкті будівництва “Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 (літ.В1)”. Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

Верховний Суд України відзначив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов’язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов’язковим. Укладення договору про пайову участь в силу прямої вказівки закону є обов’язком відповідача, від виконання якого він ухиляється. Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі, – протягом 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію (частина дев’ята статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”), – встановлено саме для добровільного виконання стороною зазначеного обов’язку, і невиконання такого зобов’язання не звільняє замовника від виконання обов’язку з перерахування коштів пайової участі, передбаченого законом, та не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов’язок.

За таких обставин, Верховний Суд України зазначив, що у справі, яка розглядається, висновок судів апеляційної і касаційної інстанцій про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача від укладення із Запорізькою міською радою договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі, є помилковим.

Крім того, пославшись на приписи ст.ст. 22, 1166 ЦК Верховний Суд України відзначив, що у справі, яка розглядається, факт наявності у діях (бездіяльності) відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов’язку відшкодувати збитки, а також правильність нарахування розміру цих збитків не було предметом дослідження суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 р. справу №916/5005/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Туренко В.Б., суддів Жекова В.І., Мишкіної М.А.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ “Перехідні положення” ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному господарському суді, у зв’язку із перебуванням головуючого судді Туренко В.Б. та судді Мишкіної М.А. у відпустці, розпорядженням В.о. керівника апарату суду №8 від 03.01.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №916/5005/15.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2018 р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “СПС-Інвест” на рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2016 року по справі №916/5005/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.01.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СПС-Інвест” на рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2016 року по справі №916/5005/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.02.2018 колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

15.01.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано клопотання Запорізької міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якому останнє просить постановити ухвалу про участь Запорізької міської ради в судовому засіданні 05.02.2018 р. об 11:00 у справі №916/5005/15 в режимі відеоконференції та забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 р. клопотання Запорізької міської ради про проведення судового засідання 05 лютого 2018 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 р. у зв’язку із знаходження головуючого судді Аленіна О.Ю. у відрядженні з 03.02.2018 р. по 05.02.2018 р., у відпустці з 06.02.2018 р. по 20.02.2018 р. та у відрядженні з 21.02.2018 р. по 23.02.2018 р., колегія суддів апеляційної інстанції визнала за необхідне призначити розгляд апеляційної скарги на іншу дату - 28.02.2018 р. о 14:00 год. про що було повідомлено учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 залишено без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “СПС-Інвест” про проведення судового засідання по справі №916/5005/15 в режимі відеоконференції з господарським судом Закарпатської області, оскільки за даними WEB-програми “Бронювання систем відеоконференцзв’язку” https://vr.court.gov.ua подання заявки на проведення судового засідання, що призначено ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 02.02.2018р. по справі №916/5005/15 на 28.02.2018р. о 14 годині в режимі відеоконференції з господарським судом Закарпатської області є неможливим з тих підстав, що зал судових засідань, який обладнананий системою відеоконференцзв’язку, що знаходиться у приміщенні господарського суду Закарпатської області є зарезервованим з 09:00 до 18:00 год.

У судовому засіданні від 28.02.2018, яке проведено у режимі відеоконференції з господарським судом Запорізької області представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача надав пояснення відповідно до яких з апеляційною скаргою не погоджується, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

У судовому засіданні від 28.02.2018 колегією суддів ухвалено повернути позивачеві додатки, що були додані останнім до відзиві від 05.02.2018, а саме копію вимоги від 12.06.2015 з витягом з додатку до неї на 3 арк. в 1 прим., копію рішення Запорізької міської ради від 15.01.2015 р. №34 на 2 арк. в 1 прим., копію рішення Запорізької міської ради від 07.10.2015 р. №27 на 1 арк. в 1 прим., копію рішення Запорізької міської ради від 17.12.2015 р. №9 на 1 арк. в 1 прим., копію рішення Запорізької міської ради від 25.12.2015 р. №29 на 1 арк. в 1 прим., оскільки у відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Отже, з урахуванням того, що надані позивачем докази не були надані останнім до суду першої інстанції та не оцінювались ним, позивач не навів підстав неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, колегія суддів вирішила не приймати такі докази до уваги та повернути їх позивачеві.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ “СПС-Інвест” не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2012 р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 77 “Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя”, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (далі також – Порядок), який регулює організаційні та економічні відносини, пов’язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (будівництво) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь.

У відповідності до п. 1.5 Порядку пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя коштів для створення і розвитку вищезазначеної інфраструктури.

Пунктом 2.2. Порядку визначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя з урахуванням інших передбачених цим Порядком відрахувань становить: для нежитлових будівель та споруд – 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта.

Згідно з п. 2.7 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя визначається протягом 10 робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом звернення замовника про укладання договору про пайову участь замовників у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта, з техніко-економічними показниками.

Як зазначено у п. 3.1 Порядку, договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

10 березня 2014 р. за № ЗП 142140990627 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано Декларацію про готовність об’єкта - “Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 (літ.В1)” до експлуатації, відповідно до якої вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 889825 грн.

Позивач зазначив, що ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” не зверталось в установленому порядку до Запорізької міської ради щодо укладання договору про пайову участь замовників у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, не понесло витрат на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, чим, на думку позивача, порушено вимоги ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012р. №77, що призвело до неотримання місцевим бюджетом доходів у розмірі такої пайової участі.

У відповідності до розрахунку розміру збитків, що був здійснений позивачем з урахуванням п.2.2 Порядку, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012р. №77, розмір неотриманої пайової участі складає 88982,50 грн., що складає 10% від загальної вартості будівництва, що була зазначена ТОВ "СПС-Інвест" у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № ЗП 142140990627 від 10 березня 2014 р.

29.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою в якій вказав на порушення ТОВ “СПС-ІНВЕСТ”, як замовником будівництва, вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 №77, його обов’язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту територіальної громади м. Запоріжжя (не укладення договору про пайову участь та не сплата пайового внеску), тому просив відшкодувати у двадцятиденний термін завдані цим порушенням збитки в розмірі 88982,50 грн.

Дана вимога була отримана ТОВ "СПС-Інвест" 13.08.2015 р., що вбачається з копії наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення, однак залишена останнім без відповіді та задоволення.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач обґрунтував свої вимоги тим, що ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” порушено вимоги ст.40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, а внаслідок невиконання відповідачем встановленого обов’язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту територіальній громаді м.Запоріжжя завдано збитки у розмірі 88 982 грн. 50 коп. (10% від загальної вартості будівництва відповідно до п.2.2 Порядку).

Позивач вважає, що в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, порушення вимог закону – ст.ст.36,40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення , розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя; шкідливий результат такої поведінки (збитки)- неотримання територіальною громадою м.Запоріжжя доходу у розмірі 88 982 грн. 50 коп.; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками – невиконання свого обов’язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, невнесення відповідачем коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя; вина особи, яка заподіяла шкоду - ТОВ “СПС-ІНВЕСТ” в порушення вимоги ст.40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, не поінформувало виконком Запорізької міської ради про початок будівельних робіт, не звернулося до виконкому щодо укладання договору про пайову участь, хоча знало про необхідність укладання такого договору, мало можливість виконати свої зобов’язання, але не вжило відповідних дій.

Судом першої інстанції позовні вимоги Запорізької міської ради визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій, будівництво об'єктів.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

За змістом Порядку останній регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (п. 1.2 Порядку). Зокрема, пунктом 3 Порядку встановлено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь, зобов’язаний звернутися із заявою до міського голови.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реконструкцію існуючої забудови та територій, поряд із новим будівництвом об'єктів, визначено як окремий вид забудови території. Отже, на замовника, який має намір щодо реконструкції існуючої забудови та територій у відповідному населеному пункті, покладено зобов'язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

Статтею 1 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У відповідності до ст.ст. 2, 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ст.ст. 4, 9 Закону України “Про архітектурну діяльність” під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Згідно з Декларацією про готовність об’єкта - “Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 (літ.В1)” від 10.03.2014 р., 15 липня 2013 р. за № ЗП 082131930562 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об’єкті будівництва “Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27 (літ.В1)”. Замовником будівництва, згідно Декларації, є ТОВ “СПС-ІНВЕСТ”, замовником будівництва є ТОВ “СПС-ІНВЕСТ”, а тому реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

За таких обставин колегія суддів вважає, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника від укладення із Запорізькою міською радою договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16, від 9 серпня 2017 року у справі № 3-769гс17, від 6 вересня 2017 року у справі № 3-813гс17.

Згідно зі ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Враховуючи обов'язковість вказівок викладених в Постанові Верховного суду України від 11.10.2017р. у справі №916/5005/15, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила факт наявності у діях (бездіяльності) відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов’язку відшкодувати збитки.

Так колегія суддів відзначає, що відповідно до частини 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктів 3.1, 3.6 Порядку № 77, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури, населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим в силу закону.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався у встановленому законом порядку до позивача щодо укладення відповідного договору

Відповідач не виконав встановлене Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком № 77 зобов'язання і не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання, встановленого Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо укладення договору та сплати пайової участі, є доказом протиправності його поведінки.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Вказаною нормою передбачено право позивача на отримання коштів пайової участі, а також встановлено обов'язок відповідача сплатити позивачу кошти пайової участі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та не перерахував кошти для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Таким чином, сума коштів пайової участі, яку мав сплатити відповідач, є збитками територіальної громади. Своїми діями ТОВ «СПС-ІНВЕСТ» завдало Запорізькій міській раді збитки в розмірі несплаченої суми коштів пайової участі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема розуміються не одержані управненою стороною доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до частини 6 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Пунктом 2.2 Порядку № 77 передбачено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя становить для нежитлових будівель і споруд - 10% загальної кошторисної вартості будівництва.

Згідно з декларацією про готовність об’єкта - “Реконструкція нежитлових приміщень басейну під кафе та адміністративно-санітарний комплекс (ІІ черга) за адресою: м.Запоріжжя , вул.Розваги, 27 (літ.В1)” до експлуатації вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становить 889 825 грн.

Отже, розмір завданих позивачу збитків становить 88 982 грн. 50 коп., тобто 10 % від загальної кошторисної вартості будівництва.

З огляду на викладене територіальна громада м. Запоріжжя зазнала збитків у розмірі в розмірі 88 982 грн. 50 коп., що є доходом який остання могла б отримати за умови виконання відповідачем свого обов’язку щодо укладення договору та перерахування коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Судова колегія відзначає, що обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту встановлено статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Порядок участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначено Порядком № 77.

Разом з цим, як вже було встановлено вище, ТОВ «СПС-ІНВЕСТ» не взяло участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

За наведених обставин, Запорізька міська рада могла отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток у розмірі суми коштів пайової участі.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача (невиконання вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку), територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету, що є одним з елементів складу цивільного правопорушення, а саме причинним зв'язком між протиправною поведінкою та збитками.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено обов'язок замовника, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Наведена норма є нормою імперативного характеру, яка є обов'язковою для виконання.

Порядком №77 Запорізька міська рада визначила порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є Обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77, яким затверджено Порядок № 77, в судовому порядку незаконним не визнавалось та не оскаржувалось. На момент виникнення правовідносин між сторонами вказане рішення було чинним, а тому є обов'язковим для виконання на території м. Запоріжжя.

Проте, відповідач безпідставно не виконав свого обов'язку із сплати коштів пайової участі до місцевого бюджету на створення та розвиток інфраструктури міста.

Колегія суддів відзначає, що ТОВ "СПС-Інвест" знало про необхідність укладення договору та внесення коштів пайової участі на створення та розвиток інфраструктури м. Запоріжжя до моменту введення об'єкту в експлуатацію, мало можливість виконати свої зобов'язання однак не виконало та не вжило дій, що свідчать про його намір виконати зобов'язання. Відповідач всупереч вимогам законодавства не виконав свого обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі.

Означене, на думку колегії суддів, доводить наявність вини в діях ТОВ «СПС-ІНВЕСТ».

Приписами ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Дане положення кореспондується з нормами статті 218 Господарського кодексу У країни.

Отже, відповідно до законодавства України, поряд з доводами Запорізької міської ради щодо наявності вини у діях відповідача, відповідач також повинен довести відсутність своєї вини, однак жодних належних та допустимих доказів надано не було.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі №908/312/16 (3-1553гс16) дійшов висновку, що реконструкція будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника від обов'язку укласти договір про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі. Крім цього, неправомірна бездіяльність замовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів (упущена вигода), що перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача, сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Таким чином, обставини справи свідчать, що в діях відповідача є наявним склад цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка: договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя із Запорізькою міською радою всупереч вимогам ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не укладено;

- збитки: внаслідок не виконання замовником (відповідачем) ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" територіальна громада м. Запоріжжя в особі міської ради не отримала дохід в розмірі 88 982 грн. 50 коп.;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками: внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету в розмірі 88 982 грн. 50 коп.;

- вина: відповідач, який в силу вимог ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зобов’язаний брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до Запорізької міської ради з приводу необхідності укладення договору та не перерахував 88 982 грн. 50 коп. в якості коштів на створення та розвитку зазначеної інфраструктури м. Запоріжжя.

Отже, судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що останній не є замовником будівництва та відповідно ним здійснювалась лише реконструкція існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а тому у останнього відсутній обов’язок щодо укладання договору про пайову участь та сплачувати пайові внести, оскільки такі доводи апелянта спростовуються приписами ч. 1 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» яким визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву, а у відповідності до ст.ст. 2, 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ст.ст. 4, 9 Закону України “Про архітектурну діяльність” під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Щодо посилання апелянта на те, що йому не було направлено позивачем пропозиції щодо укладення договору про пайову участь до введення об’єкту в експлуатацію, судова колегія зазначає наступне.

За змістом п. 3.1. Порядку, договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (у відповідності до нормативів для одиниці створеної потужності) або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до відомостей, зазначених у п. 9 декларації № ЗП 142140990627 про готовність об'єкта реконструкції до експлуатації. Будівництво здійснювалось на підставі будівельного паспорта.

Частиною 9 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень.

Враховуючи, що містобудівні умови та обмеження для проведення будівельних робіт відповідачем не отримувались, на виконання вимог п. 3.1. Порядку, відповідач був зобов’язаний повідомити виконавчий комітет Запорізької міської ради про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повідомлення відповідачем виконавчий комітет міськради про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт, а тому Запорізька міська рада могла дізнатись про проведення будівельних робіт лише після реєстрації відповідачем декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

На підставі викладеного, позивач був позбавлений можливості направити відповідачу пропозицію щодо укладення договору про пайову участь до введення об’єкту будівництва в експлуатацію у зв’язку із недотриманням відповідачем вищенаведених вимог.

Інші доводи, що наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача збитків у розмірі 88982,50 грн.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2016 р. у справі №916/5005/15 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2016 р. у справі №916/5005/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СПС-Інвест” на користь Запорізької міської ради 1601,69 грн. за подання касаційної скарги та 1735,16 грн. судового збору за подання заяви до Верховного Суду України про перегляд постанови Вищого господарського суду України.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 28.02.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Жеков В.І.