Постанова № 72524006, 27.02.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 справа № 905/1675/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2О , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 не з’явився не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від06.11.2017р. у справі № 905/1675/17 (суддя Г.В. Левшина), судді І.К. Чорненька, Н.В. Величко)за позовомОбласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області в особі виробничої одиниці “Краснолиманська тепломережа”, м.Лиман Донецької області доПублічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області структурного підрозділу “Краснолиманська дистанція колії”, м.Лиман Донецької області простягнення 120806,64грн.

В С Т А Н О В И В :

Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області в особі виробничої одиниці “Краснолиманська тепломережа”, м.Лиман Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області структурного підрозділу “Краснолиманська дистанція колії”, м.Лиман Донецької області про стягнення інфляційних у сумі 50039,26грн., 3% річних у сумі 9601,01грн. та пені в сумі 81946,73грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом).

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2017р. у справі №905/1675/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні в сумі 39021,40грн., 3% річних у сумі 9601,01грн. та пеню в сумі 81946,73грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи зазначене рішення, місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем умов договору на поставку теплової енергії №55 від 01.01.2014р. в частині своєчасної оплати вартості поставленої протягом грудня 2016р. – квітня 2017р. теплової енергії, у зв’язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення 3% річних, інфляційних та пені. При цьому, перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції зазначив, що розрахунок пені та 3% річних є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, а розрахунок інфляційних суперечить приписам п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Так, за твердженнями апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано наступне: Державне підприємство “Донецька залізниця” як юридичну особу не припинено; між відповідачем та зазначеним підприємством відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід прав, активів, зобов’язань та боргів Державного підприємства “Донецька залізниця” у статутний капітал відповідача. Сукупність таких обставин, на переконання скаржника, свідчить про те, що Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” не є правонаступником Державного підприємства “Донецька залізниця” і, відповідно, не є належним відповідачем у справі.

Крім того, апелянт зазначає, що кошти за опалення в загальній сумі 702720,82грн. були перераховані позивачу з посиланням на договір №55 від 25.05.2017р. і саме на цей договір міститься посилання в актах звірки станом на 01.06.2017р. та на 01.07.2017р.

15.12.2017р. набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК України) в новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-19 від 03.10.2017р.

Так, згідно ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

Таким чином, розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” у справі №905/1675/17 на рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2017р. та зобов’язано позивача до 02.02.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

На поштову адресу суду від Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Краснолиманська тепломережа” надійшов відзив на апеляційну скаргу. За змістом зазначеного відзиву позивач наголошує, що відповідач у справі є належним, оскільки визначений у преамбулі договору №55 від 06.02.2014р. (з урахуванням змін), який є підставою позову. Крім того зазначає, що саме на підставі договору №55 від 06.02.2014р. надавалися послуги протягом жовтня 2016р. – квітня 2017р. З огляду на зазначене, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.02.2018р. призначено розгляд апеляційної скарги на 27.02.2018р.

У судове засідання 27.02.2018р. представники сторін не з’явилися. Позивач про причини неявки суд не повідомив. На поштову адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке судовою колегією не розглядається з огляду на відсутність підпису представника, про що складено акт відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії №02-19/21 від 22.02.2018р.

Враховуючи належне та своєчасне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, визнання явки їх представників у судове засідання необов’язковою та достатність наявних матеріалів справи, з огляду на встановлені строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося, складено протокол судового засідання.

У судовому засіданні 27.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством “Донецька залізниця” (далі – споживач) та Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” (далі – теплопостачальна організація) був підписаний договір №55 на поставку теплової енергії, за умовами п.1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни, передбачені цим договором.

За умовами п.п.6.3-6.5 договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 31 числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Для споживачів, що не мають приладів обліку (опалення): у випадку, коли вартість фактичного використання теплової енергії нижче від суми попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов’язаний сплачувати не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

При цьому, відповідно до п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Додатковою угодою від 18.10.2016р. до договору у зв’язку з реорганізацією Державного підприємства “Донецька залізниця” шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” викладено преамбулу договору в редакції, зокрема, «Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” Регіональна філія “Донецька залізниця” Структурний підрозділ “Краснолиманська дистанція колії”, надалі – споживач”.

Як вірно встановлено господарським судом Донецької області, з боку позивача датою підписання даного договору №55 вказано 01.01.2014р., однак штамп Державного підприємства “Донецька залізниця” на даному договорі датований 06.02.2014р.

Пунктом 10.1 договору сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з 01.01.2014р. та діє до 31.12.2018р.

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов’язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.3 договору).

За таких обставин, з огляду на те, що інших договорів №55 сторонами 01.01.2014р. та 06.02.2014р. не укладалося, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини сторін з теплопостачання були врегульовані саме договором №55.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 702720,82грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи акти прийому-передачі теплової енергії №1216-55 за грудень 2016р., №117-55 за січень 2017р., №217-55 за лютий 2017р., №317-55 за березень 2017р. та №417-55 за квітень 2017р.

Зазначений факт, разом з іншим, підтверджений актами від 15.10.2016р. про підключення до системи центрального опалення об’єктів структурного підрозділу “Краснолиманська дистанція колії” регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” та не спростовано відповідачем. При цьому, за змістом актів про підключення опалення, облік споживання теплової енергії проводиться згідно з договірними навантаженнями, окрім об’єкту за адресою вул.Привокзальна, 7А, де встановлений прилад обліку.

При цьому, відповідачем перераховано позивачу згідно з платіжними дорученнями №344574 від 30.06.2017р. - 163755,30грн., №344571 від 30.06.2017р. – 177354,08грн., №344554 від 30.06.2017р. – 166530,59грн., №344519 від 30.06.2017р. – 172985,63грн., №344577 від 30.06.2017р. - 22095,22грн.

Неналежне виконання споживачем умов договору постачання теплової енергії №55 в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманої теплової енергії стало підставою звернення Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Краснолиманська тепломережа” з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Крім того, 25.05.2017р. між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” регіональна філія “Донецька залізниця” структурний підрозділ “Краснолиманська дистанція колії” (далі – споживач) та Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” (далі – теплопостачальна організація) був підписаний договір №55 на поставку теплової енергії, за умовами п.1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни, передбачені цим договором.

За умовами п.п.6.3-6.5 договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку; споживачі, що не мають приладів обліку, сплачують за спожиту теплову енергію згідно з договірним навантаженням.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що умови цього договору, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України поширюються на відносини між ними, які виникли з 01.12.2016р. і діють до 31.12.2017р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.275 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергія) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з ч.6 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами договору постачання теплової енергії №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. погоджено визначення вартості послуг за договором та порядок розрахунків. Так, встановлено, що споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.п.6.3-6.5).

Враховуючи погоджені сторонами умови розрахунків, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що споживач мав сплатити теплопостачальній організації вартість зазначеного у договорі обсягу теплової енергії за грудень 2016р. в строк до 27.11.2016р., за січень 2017р. - в строк до 28.12.2016р., за лютий 2017р. - в строк до 28.01.2017р., за березень 2017р. - в строк до 25.02.2017р., за квітень 2017р. - в строк до 28.03.2017р.

З огляду на визначені строки розрахунків, приймаючи до уваги дати здійснених споживачем оплат, суд першої інстанції вірно зазначив про прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманої теплової енергії.

При цьому, стосовно посилань апелянта на те, що договір №55 від 25.05.2017р. поширив дію на правовідносини сторін з 01.12.2016р., судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За висновками суду першої інстанції, які узгоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, відносини з теплопостачання існували між сторонами і до укладання договору №55 від 25.05.2017р.

Так, в спірний період з грудня 2016р. по квітень 2017р. дані правовідносини були врегульовані договором №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р., який виконувався сторонами та строк дії якого встановлений до 31.12.2018р. Зокрема, акти приймання-передачі теплової енергії містять у собі посилання на договір №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. Навіть після підписання договору №55 від 25.05.2017р. відповідач, здійснивши платежі на користь позивача, послався на рахунки останнього, які були виставлені ще до укладання договору №55 від 25.05.2017р.

Зазначеним спростовуються твердження скаржника про те, що кошти за опалення в загальній сумі 702720,82грн. були перераховані позивачу з посиланням на договір №55 від 25.05.2017р.

Враховуючи приписи ст.628, 638, 651, 653 ЦК України, ст.180 ГК України, приймаючи до уваги, що договір №55 від 25.05.2017р. був підписаний сторонами в період дії договору №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р., судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що умови останнього були фактично змінені сторонами. Проте, враховуючи, що виконуючи зобов’язання з постачання теплової енергії протягом грудня 2016р. - квітня 2017р. та з оплати його вартості сторони посилалися саме на договір №55 від 01.01.2014р./02.06.2014р., суд оцінює належність виконання таких зобов’язань сторін саме у контексті договору на теплопостачання №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р.

При цьому, приймаючи до уваги приписи ст.215 ЦК України, на підставі аналізу матеріалів справи, судова колегія, всупереч твердженням відповідача, не вбачає підстав для визнання договору №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. недійсним.

Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Краснолиманська тепломережа” на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних в сумі 9601,01грн. за період з 28.11.2016р. по 29.06.2017р. та інфляційні в сумі 50039,26грн.за період з грудня 2016р. по червень 2017р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, враховуючи факт прострочення виконання споживачем грошового зобов’язання, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, здійснений господарським судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, стягненню з відповідача підлягають інфляційні в сумі 39021,40грн. за період з грудня 2016р. по травень 2017р. та 3% річних у сумі 9601,01грн. за період з 28.11.2016р. по 29.06.2017р. При цьому, розмір нарахованих 3% річних та інфляційних відповідачем не оскаржується.

Позивачем також нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача пеню за період з 28.11.2016р. по 29.06.2017р. в розмірі 81946,73грн.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За умовами пункту 7.2.3 договору №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За результатом проведеного судом апеляційної інстанції перерахунку, судова колегія дійшла висновку, що здійснений позивачем розрахунок пені, з яким погодився суд першої інстанції, є арифметично вірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Крім того, розрахунок пені апелянтом не оскаржується.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” не є правонаступником Державного підприємства “Донецька залізниця” і, відповідно, не є належним відповідачем по справі. Проте, судова колегія зазначає, що дослідження питання правонаступництва не впливає на наявність грошового зобов’язання за договором №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. з огляду на доведеність факту споживання у спірний період та враховуючи умови зазначеного договору (з урахуванням змін).

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Донецька залізниця” підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2017р. у справі №905/1675/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.11.2017р. у справі №905/1675/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 27.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано 9 примірників: 3 – позивачу; 3 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСДО