Рішення № 72523919, 28.02.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2018 р. Справа № 918/36/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" до Фізичної особи - підприємця Романушко Андрія Юрійовича про стягнення заборгованості в сумі 98 949,60 грн,

за участі представників сторін :

від позивача: Парфенова О.М., довіреність № 10-05-463 від 01.01.2018 року

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної-особи підприємця Романушко Андрія Юрійовича (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 98 949,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: 15.09.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №8640-09/2014 (надалі-договір), за умовами якого позивач зобов'язується поставити відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах цього договору. На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 98 949, 60 грн, що стверджується видатковими накладними. Відповідачем отримано, проте не оплачено поставлену продукцію, відтак заборгованість останнього перед позивачем становить 98 949, 60 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 611, 612 ЦК України та ст.ст.193, 216, 218, 265 ГК України.

Ухвалою суду від 22.01.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року справу призначено до розгляду на 28.02.2018 року. Цією ухвалою постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання 28.02.2018 року з'явилася представник позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Ухвали Господарського суду Рівненської області від 22.01.2018 року, від 06.02.2018 року, 19.02.2018 року направлялись судом на зазначену у ЄДРПОУ та ГФ адресу відповідача, проте конверти з копіями наведених ухвал було повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення адресату.

Відповідно до ч.3 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Приймаючи до уваги, що відповідач в судове засідання не з'явився, не подав відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.02.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.09.2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №8640-09/2014 (надалі-договір).

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, строк дії договору автоматично продовжується на кожен наступний рік і на тих же умовах.

За умовами договору позивач зобов'язується протягом строку дії договору передавати покупцю у власність, а покупець приймати та оплачувати продукцію. Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент продукції вказуються в накладній (рахунку-фактурі), що складається відповідно до замовлення покупця. Ціна продукції встановлюється постачальником на момент відвантаження, відображається в накладній (рахунку-фактурі), що вважається погодженою між постачальником і покупцем за наявності печаток та підписів уповноважених осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід'ємною частиною даного договору. Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних (рахунках - фактурах).

Пунктами 2.2., 2.3. договору передбачено, що продукція поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані в накладній (рахунку-фактурі), що складається відповідно до замовлення покупця. Строк поставки кожної партії продукції не може перевищувати трьох робочих днів з моменту прийняття замовлення, якщо інше не встановлено угодою сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 98 949, 60 грн, що підтверджується видатковими накладними №РО/РНв-147148 від 27.10.2017 року на суму 28 965, 60 грн та №РО/РНв-147642 від 30.10.2017 року на суму 69 984,00 грн.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом строку договору.

Сторони домовились, що покупець, зобов'язаний здійснити оплату продукції постачальнику шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення в касу підприємства в наступний строк - за продукцію, не віднесену до категорії молочної - протягом 0 днів з дати відвантаження, вказаної в накладній, а за молочну продукцію - протягом 7 ми днів з дати відвантаження, вказаної в накладній.

Відповідач прийняв поставлену продукцію, що стверджується підписаними обома сторонами накладними, проте не оплатив отриману продукцію, відтак заборгованість відповідача за придбану продукцію становить 98 949, 60 грн.

14.12.2017 року позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату боргу на суму 98 949,60 грн, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зміст договору та взяті за ним зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами довів факт прострочення в оплаті поставленої продукції, а відповідач за належного повідомлення судом про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень, у судове засідання не з'явився та вказаних обставин не спростував.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 98 949,60 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Романушко Андрія Юрійовича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" (57262, с. Миколаївське, Вітовський район, Миколаївської області, код ЄДРПОУ 22430008) 98 949,60 грн основного боргу та 1 762, 00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.03.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.