Рішення № 72523719, 20.02.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року Справа № 915/1249/17

м. Миколаїв

За позовом: Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161; ідентифікаційний код 31448144)

до відповідача: Державного підприємства “Миколаївський суднобудівний завод” (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38; ідентифікаційний код 14313240)

про: стягнення 128056,55 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники учасників справи: не з’явилися.

Суть спору:

В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991):

23 листопада 2017 року Міське комунальне підприємство “Миколаївводоканал” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 754/юр. від 14.11.2017 про стягнення з Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” 128056,55 грн., з яких: 76618,16 грн. – сума боргу за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 8965,28 грн. – сума пені, 35734,94 грн. – сума інфляційних втрат, 6738,17 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору про централізоване водопостачання та водовідведення № А/324 від 17.02.2015; актів приймання-передачі наданих послуг (в кількості 22 шт.), оформлених у період з 30.07.2016 по 30.09.2017; рахунків-фактур (в кількості 22 шт.), оформлених у період з 30.07.2016 по 30.09.2017 на загальну суму 90204,91 грн.; доказів часткової оплати в загальній сумі 13586,75 грн.; претензії № 1897/36 від 04.10.2017; норм статей 230, 231 Господарського кодексу України, статей 526, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, свої зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконував, чим порушив визначені додатком № 6 до договору строки оплати, за період з 01 серпня 2016 року по 30 вересня 2017 року за спожиті послуги водопостачання та водовідведення заборгував 76618,16 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, виставленими рахунками, актами приймання-передачі наданих послуг, контрольними відомостями по зняттю показів лічильників, актами пломбування, копії яких додаються.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2017 порушено провадження у справі № 915/1249/17 з призначенням її розгляду на 19 грудня 2017 року, викладено вимоги до сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

19 грудня 2017 року до господарського суду надійшли наступні документи:

- від позивача, на виконання вимог ухвали від 24.11.2017, – витребувані судом докази за супровідним листом № 792/юр від 19.12.2017;

- від відповідача: клопотання № 36/446 від 19.12.2017 про відкладення розгляду справи.

19 грудня 2017 року в судове засідання з’явився лише представник позивача.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні суд доповів про процесуальне оформлення переходу на нові правила розгляду даної справи та повідомив про продовження розгляду справи зі стадії підготовчого провадження.

За результатами проведеного судового засідання, суд постановив ухвалу від 19.12.2017, якою продовжив розгляд справи № 915/1249/17 зі стадії підготовчого провадження; приписав строк проведення підготовчого провадження обчислювати з дати 24 листопада 2017 року; приписав відповідачу у строк до 10.01.2018 надати суду відзив; підготовче засідання відклав на 18 січня 2018 року о 15 год. 30 хв. та повідомив учасників справи про дату, час і місце проведення наступного судового засідання.

До господарського суду надійшли наступні документи:

- 21.12.2017 – від відповідача: відзив № 36/452 від 21.12.2017;

- 04.01.2018 – від позивача: письмове уточнення № 798/юр. від 28.12.2017 щодо періоду, за який заявлено суму до стягнення.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що був відключений від електропостачання, у зв’язку з чим не було можливості вмикати водозабірні насоси, а виставлені рахунки: № 8005/0088-9.2016/29 від 29.09.2016 на суму 3083,92 грн., № 8005/0088-10.2016/31 від 31.10.2016 на суму 384,95 грн., № 8005/0088-10.2016/28 від 28.10.2016 на суму 3083,92 грн., № 8005/0088-11.2016/30 від 30.11.2016 на суму 3454,13 грн., № В-8005/0088-11.2016/29 від 29.11.2016 на суму 3083,92 грн., № 8005/0088-12.2016/29 від 29.12.2016 на суму 3135,94 грн., – помилкові. Так, відповідач звертався 06.11.2017 з листом до позивача з проханням скоригувати суму заборгованості за цей період.

Також 17.10.2017 позивачу був направлений лист з проханням зробити перерахунок по стоках згідно договору № А/324 від 18.02.2015, так як завод не має виробничої загрузки та працює неповний робочий тиждень, у зв’язку зі стрімким зменшенням замовлень у суднобудівній галузі в останні роки, що посилено й фінансовою кризою, скасуванням пільг (особливо по платі за землю) та дуже скрутним фінансово-господарським станом.

18 січня 2018 року в судове засідання знову з’явився лише представник позивача, який повідомив суд, що відзиву на позов від відповідача ним отримано не було, в зв’язку з чим звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н від 18.01.2018 (вх. № 733/18) про продовження підготовчого провадження на 30 днів у зв’язку з необхідністю надання відповіді на відзив.

За результатами проведеного судового засідання, суд постановив ухвалу від 18.01.2018, якою продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 22 лютого 2018 року включно), відклав підготовче засідання на 15 лютого 2018 року та повідомити учасників справи про дату, час і місце проведення наступного судового засідання, а також встановив сторонам процесуальний строк для надання заяв по суті справи.

До господарського суду від позивача надійшли наступні документи:

- 25.01.2018 – відповідь № 18/юр. від 22.01.2018 на відзив;

- 25.01.2018 – клопотання № 17/юр. від 22.01.2018 про заміну первісного відповідача належним відповідачем;

- 14.02.2018 – супровідний лист № 189/юр. від 13.02.2018 щодо надання доказів.

У відповіді № 18/юр. від 22.01.2018 на відзив комунальне підприємство спростовує викладені обставини у відзиві та вважає докази, надані державним підприємством на обґрунтування неправомірності нарахування коштів за послуги у період з 09.2016 по 12.2016, завідомо неправдивими та такими, що спростовуються доданими до позову матеріалами.

За перечень на відповідь до суду не надходило.

15 лютого 2018 року в судове засідання з’явились представники обох сторін, яких судом було заслухано.

За наслідками проведеного судового засідання суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20 лютого 2018 року о 12 год. 00 хв.

20.02.2018 до господарського суду від позивача за супровідним листом № 197/юр. від 19.02.2018 надійшли додаткові докази.

20 лютого 2018 року в судове засідання знову з’явились повноважні представники обох сторін: від позивача – ОСОБА_1, від відповідача – ОСОБА_2

В судовому засіданні 20.02.2018:

- представником відповідача було подано до суду клопотання № 36/45 від 20.02.2018 про відмову позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних витрат, а також зменшення пені до 100,00 грн.;

- представник позивача проти задоволення вищевказаного клопотання відповідача заперечив;

- представником відповідача було подано до суду копію витягу із статуту підприємства, яку судом долучено до матеріалів справи;

- представники позивача і відповідача звернулись до суду з письмовими клопотаннями (вх. № 2258/18 від 20.02.2018 та вх. № 2259/18 від 20.02.2018 відповідно), в яких просили розпочати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання на підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України.

Згідно з приписами частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Суд задовольнив клопотання сторін та розпочав розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання;

- представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача підтримав свої заперечення на позов та просив суд відмовити в позові, а також зменшити суму пені.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 15 год. 00 хв. цього ж дня, 20 лютого 2018 року, однак після перерви представники сторін в судове засідання не з’явились.

20.02.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2015 року між Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал” (далі – виробник) та Державним підприємством “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” (далі – споживач) було укладено договір на централізоване водопостачання та водовідведення № А/324, згідно з предметом якого позивач, як виробник, зобов’язався надавати відповідачу, як споживачу, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в точках розподілу (далі – послуги) відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату послуг на умовах цього договору, дотримуватися Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі за текстом – Правила користування), Тимчасовими правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в місті Миколаєві (далі за текстом – Тимчасові правила), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі за текстом – Правила приймання), Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва (далі за текстом – Місцеві правила приймання) та цим договором, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 2.1).

Обсяг послуг, який необхідний споживачу, оформлюється як щомісячні договірні (планові) обсяги споживання послуг (додаток 3 до цього договору), які узгоджуються з виробником і є невід’ємною частиною цього договору (п. 2.3).

Розділом 3 договору сторони обумовили порядок розрахунків та вартість послуг.

При укладанні договору сторонами був узгоджений додаток № 2, згідно якого МКП “Миколаївводоканал” надає послуги з водопостачання за наступними об’єктами:

1) вул. Адміральська, 38;

2) вул. Чкалова, 108.

Стічні води приймаються за адресами:

- випуски № 1-9 по вул. Набережній;

- випуск №10 по вул. Адміральській;

- випуск № 11 на КПС № 11;

- будинкова каналізація офісу № 2 вул. Чкалова, 108.

Одночасно додатком № 3-А до договору відповідачу надано розрахунки (нормативи) місячного обсягу водоспоживання та водовідведення, які узгоджено МКП «Миколаївводоканал» 08.04.2015.

Зміни до додатку № 3-А (розрахунок місячного водоспоживання питної води та стоків до міських каналізаційних мереж) надано до МКП «Мнколаївводоканал» 27.11.2017 (лист № 36/428 від 27.11.2017).

Відповідачем питання про проведення перерахунків було порушено у жовтні 2017 року листом № 36/388 від 17.10.2017. Позивач надав відповідь на вказаний лист 16.11.2017. Підприємству було запропоновано надати підтверджуючі, документально обґрунтовані довідки про відсутність факту відведення стоків. Одночасно було запропоновано провести спільне обстеження працюючого санітарно-технічного обладнання для узгодження нового розрахунку – додатку № 3-А.

Обґрунтуванням правомірності проведених МКП «Миколаївводоканал» нарахувань є наступне:

Відповідно до умов договору:

3.1. Облік поставленої води та кількості прийнятих стоків здійснюється:

3.1.1. За показаннями засобу(-ів) обліку, зареєстрованого(-их) у виробника, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

У випадку наявності у споживача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем у виробника. Обсяг наданої води для поливу (за наявності поливу) визначається за показаннями засобу обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість води для поливу може визначатися за узгодженим з виробником розрахунком на підставі наданих споживачем виробнику офіційних документів, якими визначена площа поливу.

3.1.2. Зняття показань з засобів обліку здійснюється споживачем щомісячно. Виробник має право безперешкодного доступу до засобів обліку, систем водопостачання та водовідведення споживача для обстеження та контролю, при цьому споживач повинен забезпечити присутність свого повноважного представника.

3.1.4. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу від споживача, визначається за показаннями засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями засобів обліку води та/або іншими способами визначення обсягів стоків, погодженими виробником у відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання.

3.1.5. При відсутності засобів обліку стічних вод, обсяг фактично відведених стоків визначається за розрахунком витрат води на технологічні потреби, які розраховуються за технологічними нормативами використання води, передбаченими ст. 40 Водного кодексу України.

3.3. Оплата послуг здійснюється споживачем у порядку та строки, передбачені Порядком розрахунків (додаток № 6 до цього договору).

Споживач зобов'язаний, зокрема:

4.3.5. Своєчасно, у встановлені цим договором строки, отримувати рахунки та сплачувати послуги.

4.3.6. Надавати звіт про обсяги фактично отриманих послуг відповідно до умов цього договору, оформлений відповідно до додатку № 7 до цього договору.

Відповідно до додатку № 6 до договору:

1. Розрахунковим вважається період з 20-ого числа попереднього календарного місяця до такого ж числа поточного календарного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов'язаний надати виробнику дані про обсяг спожитих послуг. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Покази засобів обліку відповідно до переліку об'єктів споживача і точок обліку фіксуються споживачем на останній день кожного розрахункового періоду та оформлюються споживачем письмовим звітом про обсяги фактично спожитих послуг (додаток № 7 до цього договору) із зазначенням обсягу послуг, спожитих кожним із субспоживачів окремо (за наявності). Звіт субспоживача про обсяги фактично спожитих послуг узгоджується з основним споживачем. Цей звіт надається споживачем виробнику в останній день звітного розрахункового періоду і є підставою для здійснення остаточних розрахунків за звітний розрахунковий період. У випадку співпадання дати надання звіту з вихідним чи святковим днями, споживач надає цей звіт у найближчий банківський (операційний) день, що передує вихідному чи святковому дню.

2. В день надання звіту про обсяги фактично спожитих послуг споживач зобов'язаний отримати рахунки за фактично спожиті послуги за звітний (поточний) розрахунковий період.

Ненадання протягом двох послідовних розрахункових періодів звітів про обсяги фактично спожитих споживачем послуг є підставою для припинення надання послуг.

8. Взаємна перевірка стану розрахунків за цим договором проводиться не рідше 1 (одного) разу на 6 (шість) місяців та оформлюється двостороннім "Актом звірки" між споживачем та виробником.

Аналогічні вимоги закріплені у Правилах користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190:

3.1. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

3.7. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

3.8. У разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір.

3.9. Рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.

3.14. У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

3.15. Споживачі, що мають власні водозабори і скидають стічні води до мереж централізованого водовідведення, при відсутності засобів обліку стічних вод дають виробнику дані про об'єм та показники якості стічних вод відповідно до умов договору.

У випадку ненадання споживачами інформації про обсяг стічних вод, плата нараховується за визначеними обсягами водовідведення, зазначеними у договорі.

3.16. Якщо споживачі мають власні водозабори і у визначений строк не надіслали даних про обсяги скиду стічних вод до мереж водовідведення за попередній місяць або надіслали недостовірні дані щодо обсягів скиду, виробник відповідно до умов договору здійснює розрахунок оплати за скид стічних вод за розрахунками попереднього місяця або за пропускною спроможністю відповідних мереж споживачів. При цьому виробник має право зробити перерахунок за період подання споживачами недостовірних даних в межах строку позовної давності.

3.18. При відсутності засобів обліку у випадках перерв у водопостачанні тривалістю понад 6 годин на добу при цілодобовому водопостачанні або більше трьох діб на місяць у разі подачі воли за добовим графіком, розрахунок за відпущену воду здійснюється за нормативами водоспоживання, які перераховуються на фактичний, час подачі води.

Факт відсутності питної води встановлюється споживачами та представниками виробника і фіксується відповідним актом.

За умовами п. 10.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до "31" грудня 2015р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Судом встановлено, що згідно з умовами пункту 10.1 даний договір є діючим.

У подальшому Державне підприємство “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” було перейменовано на Державне підприємство “Миколаївський суднобудівний завод”, про що 08.09.2017 державним реєстратором проведено державну реєстрацію відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається зі Статуту, Державне підприємство “Миколаївський суднобудівний завод” є повним правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов’язків Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 комунара”.

02 жовтня 2017 року, у зв’язку з перейменуванням відповідача, між Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал” та Державним підприємством “Миколаївський суднобудівний завод” було укладено додаткову угоду № 1 до договору за № А/324 від 17.02.2015, якою за текстом договору всі посилання на Державне підприємство “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” замінили відповідно посиланням на Державне підприємство “Миколаївський суднобудівний завод”.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 (із змінами) за приписом статті 25 ГПК (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991, наразі ж це ст. 52 ГПК в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) у разі, зокрема, реорганізації суб’єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України “Про акціонерні товариства”). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов’язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104-108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Судом встановлено, що ані зміни організаційно-правової форми відповідача, ані зміни його ідентифікаційного коду не відбулось.

Позивач же звернувся до суду з клопотанням № 17/юр. від 22.01.2018 про заміну первісного відповідача належним відповідачем на підставі статей 42 та 48 ГПК України.

Так, за змістом вказаних процесуальних норм учасники справи, зокрема, мають право подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду. Також учасники справи зобов’язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Оскільки відповідачем було лише змінено найменування, а фактично юридична особа залишилась та ж сама, зазначені факти та обставини не потребують вчинення судом процесуальних дій, визначених статтями 48 або 52 ГПК України.

Отже, правові підстави для задоволення клопотання позивача, тому суд залишає його без задоволення.

Предметом даного позову виступає майнова вимога виробника послуг з централізованого водопостачання та водовідведення до споживача щодо стягнення з останнього грошового боргу за отримані послуги в період з 30.07.2016 по 30.09.2017.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються як положеннями Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», так і нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо виконання зобов’язань.

Так, відповідно до абзаців 1 та 5 ст. 4 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» суб’єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

За змістом абзаців 1 та 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Згідно зі ст. 21 (ч. 1) Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

За приписами: ст. 22 вищевказаного Закону споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (абзаци 1 і 2 ч. 2); ст. 23 вищевказаного Закону підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення зобов'язані забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору (абзаци 1 і 2 ч. 2).

З матеріалів справи вбачається, що у період з серпня 2016 року по вересень 2017 року (з 30.07.2016 по 30.09.2017) відповідачем було отримано від позивача послуги з водопостачання 3497 куб.м та водовідведення 12885 куб.м на загальну суму 90204,91 грн. (з урахуванням ПДВ), про що свідчать наступні докази (акти приймання передачі наданих послуг та виставлені на їх підставі рахунки):

- за серпень 2016 року: дублікат акту від 31.08.2016, рахунок № В-8005/0088-8.2016/31 від 31.08.2016;

- за вересень 2016 року: акт від 29.09.2016, рахунок № В-8005/0088-9.2016/29 від 29.09.2016;

- за жовтень 2016 року: акти від 28.10.2016 та від 31.10.2016, рахунки № В-8005/0088-10.2016/28 від 28.10.2016 та № В-8005/0088-10.2016/31 від 31.10.2016;

- за листопад 2016 року: акти від 29.11.2016 та від 30.11.2016, рахунки № В-8005/0088-11.2016/29 від 29.11.2016 та № В-8005/0088-11.2016/30 від 30.11.2016;

- за грудень 2016 року: акт від 29.12.2016, рахунок № В-8005/0088-12.2016/29 від 29.12.2016;

- за січень 2017 року: акт від 30.01.2017, рахунок № В-8005/0088-1.2017/30 від 30.01.2017;

- за лютий 2017 року: акт від 28.02.2017, рахунок № В-8005/0088-2.2017/28 від 28.02.2017;

- за березень 2017 року: акт від 30.03.2017, рахунок № В-8005/0088-3.2017/30 від 30.03.2017;

- за квітень 2017 року: акти від 28.04.2017 та від 29.04.2017, рахунки № В-8005/0088-4.2017/28 від 28.04.2017 та № Х-В-8005/0088-4.2017/29 від 29.04.2017;

- за травень 2017 року: 2 акти від 31.05.2017, рахунки № Ц-В-8005/0088-5.2017/31 та № Х-В-8005/0088-5.2017/31 від 31.05.2017;

- за червень 2017 року: 2 акти від 30.06.2017, рахунки № Ц-В-8005/0088-6.2017/30 та № Х-В-8005/0088-6.2017/30 від 30.06.2017;

- за липень 2017 року: 2 акти від 31.07.2017, рахунки № Ц-В-8005/0088-7.2017/31 та № Х-В-8005/0088-7.2017/31 від 31.07.2017;

- за серпень 2017 року: 2 акти від 31.08.2017, рахунки № Ц-В-8005/0088-8.2017/31 та № Х-В-8005/0088-8.2017/31 від 31.08.2017;

- за вересень 2017 року: 2 акти від 29.09.2017, рахунки № Ц-В-8005/0088-9.2017/29 та № Х-В-8005/0088-9.2017/29 від 29.09.2017.

Відповідач за цей період здійснив позивачу часткову оплату за одержані послуги в загальній сумі 13586,75 грн., що підтверджується банківською випискою (а. с. 220).

Отже, залишок непогашеної заборгованості відповідача за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період серпень 2016 року – вересень 2017 року становить 76618,16 грн.

Позивачем 05.10.2017 було скеровано відповідачу претензію за вих. № 1897 від 04.10.2017, яку останній отримав 09.10.2017.

Доказів погашення усієї заборгованості перед позивачем відповідачем суду не надано, розрахунки заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.

Наведені факти відповідачем не спростовані.

При цьому, суд відхиляє аргументи відповідача щодо помилковості виставлення позивачем рахунків за 2016 рік.

По-перше, за умовами пунктів 6.3, 6.3.6, 6.4, 8.1 договору: виробник має право припинити споживачу подачу води у разі заяви про припинення користування водопроводом, якщо воно не вплине на водопостачання інших споживачів (субспоживачів). Про припинення (тимчасово або постійно) користуванням водопроводом споживач зобов’язаний не пізніше як за тиждень до запланованої дати припинення користування водопроводом, письмово повідомити про це виробника, зазначивши дату припинення подачі води. Термін припинення користування вводом рахується з моменту встановлення виробником пломб на запірній арматурі вводу. У випадку необхідності перекриття водопровідних вводів, споживач зобов'язаний письмово повідомити про це виробника за два робочі дні до перекриття, у протилежному випадку претензії щодо розрахунків за послуги виробником не приймаються.

Відповідні звернення суду не надані.

Листи відповідача на адресу позивача датовані 06.11.2017 та 17.10.2017, попередження ж про припинення постачання електричної енергії, накази ДП “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” та постанови ВДВС, надані відповідачем, не є належними та допустимими доказами, які стосуються предмета доказування.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

По-друге, в порушення умов п. 4.3.6 договору споживачем дійсно в період 2016 року не оформлювались та не надавались звіти виробнику, внаслідок чого за обґрунтованими даними позивача:

Нарахування за вересень 2016 року (рахунок № В-8005/0088-9.2016/29 від 29.09.2016 на суму 3083,92 грн. з ПДВ) здійснено на підставі акту приймання-передачі наданих послуг від 29.09.2016, підписаного споживачем та затвердженого печаткою підприємства. Рахунок отримано 29.09.2016 відповідальною особою ОСОБА_3 Заперечень, оскаржень вказаного рахунку ДП «МСЗ» не надавало;

Нарахування за жовтень 2016 року: (рахунок № В-8005/0088-10.2016/31 від 31.10.2016 на суму 384,95 гри. з ПДВ) здійснено на підставі зафіксованих показників лічильників води у контрольній відомості, де вказані контрольне зняття показів обліку води під розпис відповідальної особи ДІЇ «МСЗ»; (рахунок № В-8005/0088-10.2016/28 від 28.10.2016 на суму 3083,92 гри. з ПДВ) здійснено на підставі додатку № 3-А до договору.

Рахунки, акти приймання-передачі наданих послуг за вказаними рахунками за підписом МКП «Миколаївводоканал» були направлені до ДП «МСЗ» та отримані останнім 02.11.2016. Заперечень, оскаржень сум нарахувань рахунків до МКП «Миколаївводоканал» не надходило;

Нарахування за листопад 2016 року: (рахунок № В-8005/0088-11.2016/30 від 30.11.2016 на суму 3454,13 гри. з ПДВ) здійснено на підставі зафіксованих показників лічильників води у контрольній відомості, де вказані контрольне зняття показів обліку води під розпис відповідальної особи ДП «МСЗ»; (рахунок № В-8005/0088-11.2016/29 від 29.11.2016 на суму 3083,92 грн. з ПДВ) здійснено на підставі додатку № 3-А до договору.

Рахунки, акти приймання-передачі наданих послуг за вказаними рахунками були направлені до ДП «МСЗ» та отримані останнім 02.12.2016. Заперечень, оскаржень сум нарахувань по рахункам до МКП «Миколаївводоканал» не надходило;

Нарахування за грудень 2016 року: (рахунок № В-8005/0088-12.2016/29 від 29.12.2016 на суму 3135,94 грн. з ПДВ) здійснено на підставі зафіксованих показників лічильника води по вул. Чкалова, 108 (на суму 43,35 грн.), які зафіксовані у контрольній відомості, де вказані контрольне зняття показів обліку води під розпис представника ДП «МСЗ» та нарахування суму 3083,92 грн. з ПДВ здійснено на підставі додатку № 3-А до договору.

Рахунки, акти приймання-передачі наданих послуг за вказаними рахунками були направлені до ДП «МСЗ» та отримані останнім 30.01.2016. Заперечень, оскаржень сум нарахувань по рахунку до МКП «Миколаївводоканал» не надходило.

Відповідачем проігноровано розгляд та підписання акту звірки взаєморозрахунків, примірник якого був направлений позивачем 09.12.2017 на виконання судової ухвали та не відреаговано на претензію, яка йому була скерована 05.10.2017.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені по даній справі, суд встановив, що вони не узгоджуються з розрахунками, проведеними судом самостійно за допомогою програми “Законодавство”.

Так, згідно розрахунку позивача, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 8965,28 грн.

Згідно ж розрахунку суду, обґрунтованою сумою пені є 8957,10 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Водночас, у клопотанні № 36/45 від 20.02.2018 відповідач просить суд, зокрема, зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання розрахунків до 100,00 грн.;

Позивач не погоджується з клопотанням відповідача про зменшення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 (із змінами) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що по-перше, відповідач все ж таки намагався виконувати умови договору шляхом здійснення оплат отриманих за договором послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з частковим погашенням заборгованості, по-друге, беручи до уваги те, що відповідач є державним підприємством, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов’язання з оплати отриманих послуг, то суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 50% від встановленого судом розміру та стягнути з відповідача пеню в сумі 4478,55 грн.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 4486,73 грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв’язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов’язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов’язання.

На підставі статті 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати (по кожному рахунку нарахування здійснювались до липня 2017 року) та 3% річних (по кожному рахунку нарахування здійснювались до 08.11.2017).

Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 5682,67 грн., який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.

Згідно ж розрахунку суду, проведеного за допомогою програми “Законодавство”, обґрунтованою сумою інфляційних втрат є 5298,98 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Тому суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 383,69 грн.

Розрахунок же позивача в частині нарахування 3% річних узгоджуються зі здійсненими судом за допомогою програми “Законодавство” розрахунком , а тому сума до стягнення складає 1554,97 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму непогашеної на даний час заборгованості за договором № А/324 від 17.02.2015 на централізоване водопостачання та водовідведення за період з березня 2015 року по липень 206 року в розмірі 166034,64 грн., визнаної рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2017 у справі № 915/1397/16.

Як зазначалося судом вище, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Визначення грошового зобов’язання закріплено в ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якої грошове зобов’язання – це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Даною нормою закріплена можливість виникнення грошового зобов’язання не лише з цивільно-правових договорів, але і з інших передбачених законом підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Зазначена норма прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов’язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов’язання, негативних наслідків, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання, у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторони в одній особі, за згодою сторін, або через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених Господарським кодексом України чи іншими законами. Господарське зобов’язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (така ж думка фігурує у Постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2011 № 16/587-22/430 та в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 15.11.2010 по справі № 3-11гс10.

В той же час, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються за умови настання факту порушення зобов’язання, а саме: прострочення виконання зобов’язання з оплати грошових коштів по певному господарському зобов’язанню, у даному випадку, з погашення заборгованості за договором № А/324 від 17.02.2015 на централізоване водопостачання та водовідведення в розмірі 166034,64 грн., яка визначена рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2017 у справі № 915/1397/16.

Позивачем саме на цю суму нараховані збитки від інфляції та 3% річних.

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 по справі № 3-142гс11, в якій зазначено, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних є способом захисту майнового права кредитора. При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Таким чином, нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних на суму основного боргу відповідача, яка визначена рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2017 у справі № 915/1397/16 у розмірі 166034,64 грн., є правомірним.

Судом за допомогою програми “Законодавство” перевірено надані позивачем розрахунки, внаслідок чого суд погоджується із нарахованими позивачем сумами інфляційних витрат в розмірі 30052,27 грн. та 3% річних в розмірі 5183,20 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Прохання відповідача відмовити позивачу у стягненні 3% річних та інфляційних витрат суперечать як нормам чинного законодавства, так і дослідженим обставинам справи.

Враховуючи викладені норми та обставини, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 183, 220, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський суднобудівний завод” (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38; ідентифікаційний код 14313240) на користь Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161; ідентифікаційний код 31448144; п/р 26009412783, МФО 380805 в МОД ПАТ «ОСОБА_4 Аваль») заборгованість за договором № А/324 від 17.02.2015 в загальному розмірі 123186,13 грн., з яких: 76618,16 грн. – сума боргу за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 4478,55 грн. – сума пені, 35351,25 грн. – сума інфляційних втрат, 6738,17 грн. – сума 3% річних; та судовий збір в розмірі 1914,97 грн.

3. У задоволенні позовних вимог Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” в частині стягнення з Державного підприємства “Миколаївський суднобудівний завод” 4486,73 грн. пені та 383,69 грн. інфляційних втрат, – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 02 березня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова