Постанова № 72523395, 20.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/21370/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2017 р.

у справі № 910/21370/17 (суддя - Отрош І.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь"

до товариства з додатковою відповідальністю "Універсам №8"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс 3"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2017 року було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Фудмаркет" та ТОВ "Маркет-Сервіс 3", та призначено справу до розгляду.

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" звернулося до господарського суду міста Києва , як третя особа яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою, про визнання недійсним договору іпотеки. (а.с.224 т.1)

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто без розгляду, на підставі п.п.5, ч.1 ст. 63 ГПК України (у відповідній чинній редакції).

Не погоджуючись з ухвалою суду, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, справу направити до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ "Фудмаркет".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно було повернуто позовну заяву на підставі того п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України (у відповідній редакції), оскільки судовий збір в розмірі 1600,00 грн. було сплачено при подачі позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 20.02.2018 року представники сторін та третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 140-160 т.2).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як видно з матеріалів справи в провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910\21370\17 за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №8», треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет», товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс 3» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

14.12.2017 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про визнання недійсним договору іпотеки та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

Мотивуючи вказане процесуальне рішення суд першої інстанції зазначив на те, що заявлені у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" позовні вимоги (визнання недійсним Іпотечного договору від 27.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 118) не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/21370/17, в розумінні статті 26 Господарського процесуального кодексу України ( у відповідній редакції).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За приписами частин 1 - 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

При цьому, як роз'яснено відповідно до п. 1.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18, у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

При цьому, якщо така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі. (у редакції яка була чинна на момент винесення оскарженої ухвали)

Колегія суддів зазначає, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Так, третя особа з самостійними вимогами може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем, тобто самостійність вимоги третьої особи полягає у тому, що вона вважає, що у відповідних правовідносинах з відповідачем перебуває саме вона, тому заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір (виключно в межах заявленого первісним позивачем предмету позову) на свою користь. Відтак, вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи в розумінні ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги позивача - публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" обґрунтовані невиконанням відповідачем товариством з додатковою відповідальністю "Універсам № 8", як іпотекодавцем за іпотечним договором від 27.02.2013 року зобов'язань щодо погашення заборгованості третьої особи 1 (товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"( боржника) за кредитним договором № 18996-20/13-1 від 27.02.2013 у розмірі 125907699 грн. 57 коп. та заборгованості третьої особи 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс 3" за кредитним договором № 18997-20/13-1 від 27.02.2013 у розмірі 22441430 грн. 51 коп., у зв'язку з чим позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором від 27.02.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрованим в реєстрі за № 118.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про визнання недійсним іпотечного договору від 27.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 118, обґрунтовані тим, що вищевказаний договір не містить строку його дії та якісних характеристик предмета іпотеки, та як наслідок, за твердженням третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" повинен бути визнаний недійсним з підстав визначених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" не спрямовані на предмет спору між позивачем і відповідачем (звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 27.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 118), тобто вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" не спрямовані на вирішення спору у справі № 910/21370/17 на свою користь (не є тотожними позовним вимогам за первісним позовом).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" вимоги (визнання недійсним іпотечного договору від 27.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 118) не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/21370/17, в розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про визнання недійсним іпотечного договору від 27.02.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 118, правомірно була повернута на підставі п. 5 ч. 1 статті 63 ГПК України. ( у редакції чинній на час звернення з даним позовом), третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом не було належним чином досліджено документи, подані разом з позовною заявою, та приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, на підставі п.4 ч.1 ст. 63ГПК України, судом зазначено про відсутності в матеріалах справи доказів сплати судового збору, колегія суддів зазначає.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції позовна заява була повернута на підставі п.5 ч.1 ст. 63 ГПК України ( в редакцій чинній на час звернення з позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору), про підстави повернення у відповідності до п.4 ч.1 ст. 63ГПК України, в зв'язку з несплатою судового збору, судом першої інстанції в ухвалі жодного посилання не зазначено. Більш того, як вбачається з копії позовної заяви, яка міститься в матеріалах справи, апелянтом було долучено до позовної заяви , докази сплати судового збору.

Таким чином, судом першої інстанції не було зазначено причини повернення на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, не подання доказів сплати судового збору, отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі № 910/21370/17, підстави для її скасування або зміни відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на третю особу - ТОВ "Фудмаркет" (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2017 р. у справі № 910/21370/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2017 р. у справі № 910/21370/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на третю особу - ТОВ "Фудмаркет" (апелянта).

Матеріали справи № 910/21370/17 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.03.2018

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко