Постанова № 72523299, 26.02.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 909/995/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (надалі ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія") за № 13/3304 від 15.12.2017р. (вх.№01-05/6094/17 від 22.12.2017р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2017р. (суддя Деделюк Б.В.; повний текст рішення складено 05.12.2017р.)

у справі № 909/995/17

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго")

до відповідача: ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія"

про викладення п. 4.1.15, 5.4 та додатку № 3 договору про транспортування теплової енергії в редакції, запропонованій позивачем,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 – адвокат (договір про надання правової допомоги № 003/18 від 22.01.2018р.); ОСОБА_3 – спеціаліст (НОМЕР_1, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 12.09.96р.); ОСОБА_4 – спеціаліст (НОМЕР_2, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 23.11.95р.);

від відповідача: ОСОБА_5 – адвокат (договір про надання правової допомоги №ДГ0000054 від 09.02.2018р.); ОСОБА_6 – спеціаліст (НОМЕР_3, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 14.10.98р.),

ВСТАНОВИВ:

23.10.2017р. ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" про врегулювання переддоговірного спору, а саме: викладення п. 4.1.15, 5.4 та додатку № 3 договору про транспортування теплової енергії в редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2017р. у справі № 909/995/17 позов задоволено. Викладено п. 4.1.15, 5.4 та додаток № 3 договору про транспортування теплової енергії в такій редакції:

п. 4.1.15 Договору: Сторони зобов’язуються провести спільні випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах (енергоаудит) по мережах, якими транспортується теплова енергія від котельні на вул. Індустріальна, 34 до споживачів Теплогенеруючої організації, за програмою, затвердженою технічними керівниками організацій, що експлуатують теплові мережі і погодженою технічним керівником джерела теплопостачання (згідно п. 6.3.64 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007р. №71). Такий енергоаудит має бути замовлений у одній організації, яка має право проведення та виконання робіт з енергоаудиту.

п. 5.4 Договору: Відшкодування вартості витоків теплоносія в Мережах Теплотранспортуючої організації здійснюється відповідно до порядку, встановленого Додатком № 2 до цього Договору, які є його невід’ємною частиною, на підставі Акту/Актів про наявність витоків теплоносія.

На суму вартості витоків теплоносія, Теплотранспортуюча організація зменшує Теплогенеруючій організації розмір плати за транспортування теплової енергії за звітний місяць, що відображається у рахунку, а у разі перевищення вартості витоків теплоносія по відношенню до вартості наданих послуг, Теплотранспортуюча організація протягом 3-х робочих днів сплачує Теплогенеруючій організації різницю суми між вартістю витоків та сумою наданих послуг відповідного звітного місяця на підставі виставленого рахунку Теплогенеруючої організації .

Додаток № 3 Договору: "Реєстр мереж Теплогенеруючої організації, якими транспортується теплова енергія, що виробляється Теплогенеруючою організацією".

Стягнуто з ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" на користь ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 1600,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимога про викладення спірних пунктів договору в редакції позивача є обгрунтованою. Спірні пункти договору у редакції, запропоновані позивачем, відповідають вимогам чинного законодавства, не порушують прав відповідача та не ставлять його заздалегідь у невигідне для нього становище.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Стверджує, що суд погодився із запропонованими позивачем пунктами договору без будь-якого правового обґрунтування, не здійснивши оцінки доводів Товариства. Звертає увагу на те, що в протоколі розбіжностей Товариство не пропонувало виключити спірні пункти договору, а пропонувало їх деталізувати, конкретизувати та доповнити положеннями про відшкодування і розрахунок понаднормативних втрат, які можуть мати місце під час транспортування теплової енергії. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2017р. у справі № 909/995/17, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Стверджує, що запропонована відповідачем редакція п. 4.1.15 є неприйнятною, оскільки: порушує право Підприємства на конкурсний відбір енергоаудитора; створює потенційний ризик незаконного впливу відповідача на енергоаудитора та зачіпає інтереси й права Івано-Франківської міської ради, як власника теплових мереж. Щодо п. 5.4 договору та додатку №3 до договору вказує, що запропонованою формулою розрахунку понаднормативних втрат відповідач намагається застрахувати себе від власної безгосподарної діяльності, переклавши тим самим відшкодування цих втрат на позивача. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2017р. у справі № 909/995/17, апеляційну скаргу ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" – без задоволення.

12.02.2018р. відповідач подав клопотання за № 13/317 від 09.02.2018р. (вх. № 01-04/1157/18 від 12.02.2018р.) про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_6 – начальника виробничо-технічного відділу ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія".

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_3 – начальника виробничо-технічного відділу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ОСОБА_4 – заступника директора з розрахунків та реалізації ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Колегія суддів, порадившись, вирішила відмовити в задоволенні вказаних клопотань з тих підстав, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, а при розгляді справ у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються (ч. 9 ст. 252, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо клопотань сторін (вх. №01-04/1159/18 від 12.02.2018р. та вх. № 01-04/1430/18 від 26.02.2018р.) про допит вищевказаних осіб як спеціалістів, то суд апеляційної інстанції, оглянувши копії їхніх посадових інструкцій, задоволив клопотання та заслухав у судовому засіданні пояснення спеціалістів відповідно до статті 71 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу – без задоволення.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та спеціалістів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського Івано-Франківської області від 04.12.2017р. у справі № 909/995/17.

Як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом за № 17/15801 від 08.09.2017р. позивач надіслав відповідачу для погодження та підписання проект договору про транспортування теплової енергії (а.с.11-24).

Листом за № 13/2290 від 02.10.2017р. відповідач повернув проект договору, підписавши його разом із протоколом розбіжностей (а.с.25-32).

У протоколі розбіжностей до договору про транспортування теплової енергії відповідач не погоджується з редакцією п. 4.1.15, 4.1.17, 5.4 договору, преамбулою договору, реквізитами сторін, пропонує викласти додаток № 3 до договору в редакції ТзОВ "Станіславська теплоенергетична компанія".

Позивач погодився з редакцією п. 4.1.17, преамбулою договору, реквізитами сторін в редакції відповідача, що оформив відповідним протоколом узгодження розбіжностей до договору про транспортування теплової енергії від 20.10.2017р., який надіслав відповідачу супровідним листом за № 17/1911 від 20.10.2017р. (а.с.33-35).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" не погодилось із запропонованою відповідачем редакцією п.4.1.15, 5.4 та додатку № 3 до договору про транспортування теплової енергії.

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно питання щодо викладення пунктів 4.1.15, 5.4 та додатку № 3 договору про транспортування теплової енергії у запропонованій позивачем редакції.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Порядок укладення, зміни і розірвання договору, передбачено також Главою 53 Цивільного кодексу України.

Сторони не заперечують, що позивач є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), а тому укладення договору про транспортування теплової енергії, який включає вищевказані спірні положення, є обов'язковим.

Технологічні, організаційні, кваліфікаційні та спеціальні (особливі) вимоги провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами врегульовані Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №308 від 22.03.2017р., які розроблено відповідно до законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (надалі Ліцензійні умови).

Ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги цих Ліцензійних умов, а здобувач ліцензії - їм відповідати (п.1.2. Ліцензійних умов).

Колегія суддів вважає, що в даному випадку при врегулюванні розбіжностей між сторонами щодо редакції п. 4.1.1.15 договору необхідно виходити з такого.

У відповідності до п. 6.3.64 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики № 71 від 14.02.2007р., випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах здійснюються з періодичністю один раз на 5 років за програмою, затвердженою технічним керівником організації, що експлуатує теплову мережу, і погодженою технічним керівником ДТ. Випробування на розрахункову температуру теплоносія, а також з визначення теплових і гідравлічних втрат здійснюються спеціалізованою організацією.

Що стосується, запропонованої відповідачем, точної дати проведення енергоаудиту, то колегія суддів вважає, що визначати таку дату в договорі є недоцільним та неможливим, оскільки випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах здійснюються спеціалізованою організацією, яка згідно замовлення на проведення таких робіт, їх об’єму може вказати приблизні терміни виконання робіт.

Також, недопустимим є проведення енергоаудиту за кошти позивача у зв’язку з тим, що сторони договору зобов’язуються провести спільні випробування з визначення теплових і гідравлічних втрат у теплових мережах, тому витрати за виконання таких робіт спеціалізованою організацією повинні бути покладені на обидві сторони.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що запропонована позивачем редакція п. 4.1.15 договору про транспортування теплової енергії, відповідає вимогам наведених нормативних актів.

Щодо спірного п. 5.4 договору та додатку 3 до договору про транспортування теплової енергії колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно виклав їх в редакції позивача, оскільки вони є більш деталізованами та розширеними, а тому підлягають до застосування.

Натомість, у формулі понаднормативних втрат теплової енергії, запропонованій відповідачем, відсутні складові, які впливають на кінцевий розрахунок, зокрема, за формулою відповідача понаднормативні втрати розподіляються між двома організаціями (сторонами у даній справі), на балансі яких наявна тільки частина магістральних та розподільчих мереж, але відсутні показники необлікованих втрат в мережах, які є на балансі інших організацій.

Відповідач не заперечує проти змісту Додатку 3 в редакції, запропонованій позивачем. Він підписав його, скріпив своєю печаткою, вважає цей додаток важливим при розрахунку планового виробітку теплової енергії для визначення кількості природного газу, необхідної для планового виробітку теплової енергії, для розрахунку тарифу на виробництво теплової. Стверджує, що він зберігає свою силу. Але у протоколі розбіжностей він пропонував вважати його додатком 4 до договору.

Щодо змісту спірного додатку № 3 до договору в редакції, запропонованій відповідачем, необхідно зазначити, що питання про встановлення порядку визначення та відшкодування понаднормативних втрат теплової енергії у теплових мережах на ділянках від котельної до мереж споживачів повинно регулюватись шляхом укладення відповідних договорів за участю власників (балансоутримувачів) цих мереж на основі Типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, є безпідставними.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Враховуючи, те що колегія суддів не знайшла правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому не підлягає задоволенню клопотання скаржника про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 01-04/1158/18 від 12.02.2018р.).

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 71, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" за № 13/3304 від 15.12.2017р. (вх. № 01-05/6094/17 від 22.12.2017р.), а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2017р. – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Дубник О.П.

ОСОБА_1