Рішення № 72523226, 27.02.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018р. Справа №914/2615/17

За позовом: Керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області, м. Червоноград Львівської обл.,

до відповідача 1: Червоноградської міської ради, м. Червоноград Львівської обл.,

до відповідача 2: Приватного підприємства «СТО-ВП», м. Львів,

про: скасування рішення Червоноградської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов’язання звільнити та повернути земельну ділянку.

Суддя Козак І.Б.

при секретарі Зелінці В.В.

Представники:

Прокурор: Леонтьєва Н.Т. – посвідчення №032118 від 11.02.15р.,

від відповідача 1: ОСОБА_1 - представник (за довіреність №395/1-3 від 15.01.2018р.),

від відповідача 2: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Керівником Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області подано позов до відповідача 1 Червоноградської міської ради, до відповідача 2 Приватного підприємства «СТО-ВП» про скасування рішення Червоноградської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов’язання звільнити та повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 19.12.2017р. відкрито провадження у справі та призначено на 16.01.2018р. Ухвалою суду від 16.01.2018р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 06.02.2018р.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що з 15.12.2017р. набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 11 Перехідних положень ГПК України у вищенаведеній редакції Закону, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарське судочинство у даній справі здійснюється у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2018р.

27.02.2018р. розпочинається розгляд справи по суті відповідно до вимог стст.194-200 ГПК України.

У судовому засіданні 27.02.2018р. прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач 1 неправомірно, на думку прокурора, передав в оренду земельну ділянку під тимчасовою спорудою, на якій вона знаходиться, оскільки тимчасова споруда не є об’єктом нерухомого майна, відтак перехід права власності на тимчасову споруду не породжує наслідків переходу права оренди земельної ділянки. Крім того, відповідач 2 не оформив право власності на тимчасову споруду. Враховуючи наведене, просить: визнати незаконним та скасувати п.3 рішення 18 сесії 7 скликання Червоноградської міської ради від 25.04.2017р. №525 «Про вилучення та надання земельних ділянок», визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим №4611800000:02:003:0052, яка розташована в м. Червонограді на вул.С.Бандери, 14в, укладений 25.05.2017р. між територіальною громадою Червоноградської міської ради в особі першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2 та Приватним підприємством «СТО-ВП» в особі директора ОСОБА_3; зобов’язати ПП «СТО-ВП» звільнити та повернути земельну ділянку з кадастровим №4611800000:02:003:0052, яка розташована в м. Червонограді на вул.С.Бандери, 14в, площею 0,0024 га, вартістю 36’ 447,18 грн., привівши її у стан, не гірший ніж було отримано за договором.

Відповідач 1 у судовому засіданні 27.02.2018р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№408/18 від 04.01.2018р.), зазначивши, що прокурором не доведено порушеного інтересу держави прийнятим рішенням, тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 у судове засідання не з’явився, у відзиві на позов (вх. №3291/18 від 30.01.2018р.) проти позовних вимог заперечив повністю, зазначивши, що тимчасова споруда, яка знаходиться на орендованій ділянці, набута ПП «СТО-ВП» на підставі договору купівлі продажу від попереднього власника ОСОБА_4, та належить відповідачу 2 на праві власності. Право власності на тимчасову споруду відповідно до положень ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не реєструється, тому і відсутня інформація про таку реєстрацію у Реєстрі права власності на нерухоме майно. Вважає, що тимчасова споруда є спорудою в розумінні ч.2 ст.120 ЗК України, тому ПП «СТО-ВП» мало право на оренду земельної ділянки. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

27.07.2016р. між Червоноградською міською радою (орендодавцем, відповідачем 1 у справі) та ФОП ОСОБА_4 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, на виконання якого у строкове, платне користування ФОП ОСОБА_4 було передано земельну ділянку кадастровий №4611800000:02:003:0052, загальною площею 0,0024 га, яка знаходиться по вул. С.Бандери, 14в у м. Червонограді під встановлення торгового павільйону для реалізації хлібо-булочних та кондитерських виробів, строком на 3 роки.

27.07.2016р. сторони договору також підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

14.12.2016р. Управління містобудування та архітектури Червоноградської міської ради видано ФОП ОСОБА_4 паспорт прив’язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул. С.Бандери, 14в у м. Червонограді.

17.02.2017р. між ОСОБА_4 (продавцем) та ПП “СТО-ВП” (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого у власність покупця було передано стаціонарну тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, яка на момент огляду покупцем була встановлена продавцем на орендованій ним земельній ділянці площею 0,0024 га за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. С.Бандери, 14в, кадастровий №4611800000:02:003:0052.

У зв’язку з продажем стаціонарної тимчасової споруди (торгового павільйону), розташованої по вул. С.Бандери, 14в в м. Червонограді відповідно до договору купівлі-продажу від 17.02.2017р. №359, Червоноградською міською радою 25.04.2017р. прийнято рішення №525, п. 5 якого вирішено вилучити від ФОП ОСОБА_4 і надати ПП “СТО-ВП” в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий №4611800000:02:003:0052, яка знаходиться по вул. С.Бандери, 14в у м. Червонограді.

На виконання вказаного вище рішення, 25.05.2017р. між Червоноградською міською радою та ПП “СТО-ВП” укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого у строкове, платне користування ПП “СТО-ВП” було передано земельну ділянку кадастровий №4611800000:02:003:0052, загальною площею 0,0024 га, яка знаходиться по вул. С.Бандери, 14в у м. Червонограді під встановлення торгового павільйону для реалізації хлібо-булочних та кондитерських виробів, строком на 5 років.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо звернення з даним позовом керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області, суд зазначає наступне.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як зазначалося прокурором, підставою для представництва інтересів держави в даному випадку являється те, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає у справі відповідачем, відтак керівник Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду за захистом державних інтересів самостійно як позивач.

Щодо порушення інтересів держави в результаті прийняття оскаржуваного рішення та укладення на його виконання договору оренди земельної ділянки, суд зазначає, що передача земельної ділянки ПП “СТО-ВП” всупереч порядку, встановленого ЗК України, зокрема, без проведення земельних торгів зачіпає економічні інтереси держави у земельній сфері, оскільки продаж прав на земельну ділянку на аукціоні передбачає найбільш ефективне використання власності та встановлення найвищої плати за користування земельною ділянкою, що неминуче призводить до збільшення бюджетних надходжень, а надання земельних ділянок на умовах оренди поза межами земельних торгів порушує економічні інтереси держави, сприяє зменшенню бюджетних надходжень.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1-2 ст. 93 ЗК України).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, як передбачено ч. 1-2 ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами у судовому засіданні, з метою встановлення торгового павільйону по вул. С.Бандери, 14в у м. Червонограді між ФОП ОСОБА_4 та Червоноградською міською радою 27.07.2016р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0024 га, кадастровий №4611800000:02:003:0052.

Згідно з ч. 1-2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 3 ст. 7 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як стверджують відповідачі, у зв’язку з відчуженням ФОП ОСОБА_4 відповідачу 2 ПП “СТО-ВП” тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, яка встановлена на орендованій останньою земельній ділянці, Червоноградською МР у відповідності до ЗК України, ЗУ “Про оренду землі”, ЗУ “Про землеустрій” та ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” прийнято рішення про вилучення вказаної земельної ділянки у ФОП ОСОБА_4 та передачу такої ділянки в оренду ПП “СТО-ВП”, а в подальшому укладено договір оренди земельної ділянки з ПП “СТО-ВП”. На думку відповідачів 1 та 2, дії міської ради щодо прийняття спірного рішення цілком відповідали закону, оскільки законодавством не визначено окремого поняття споруди, відтак набуття ПП “СТО-ВП” права власності на тимчасову споруду є підставою для набуття ним і права оренди на земельну ділянку на якій встановлена тимчасова споруда.

Суд не приймає до уваги аргументи відповідачів щодо законності оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (положення ст. 177 ЦК України).

Статтею 179, ч. 1-2 ст. 180 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 споруда - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що павільйон для реалізації хлібо-булочних виробів (з метою встановлення якого ФОП ОСОБА_4 було передано в оренду земельну ділянку та який остання відчужила на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2017р. ПП “СТО-ВП”) являється лише тимчасовою спорудою, оскільки встановлений без влаштування фундаменту та може бути переміщений в інше місце. Натомість спорудами в розумінні ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України є будівельні системи, які нерозривно пов’язані з земельною ділянкою та відповідно є об’єктами нерухомого майна.

Оскільки положення ст. 120 ЗК України спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані, а належна на праві власності ПП “СТО-ВП” тимчасова споруда до об’єктів нерухомості не належить, перехід права власності та тимчасову споруду не тягне за собою правових наслідків у вигляді переходу до ПП “СТО-ВП” права оренди земельної ділянки кадастровий №4611800000:02:003:0052, яка розташована в м. Червонограді на вул.С.Бандери, 14в, площею 0,0024 га.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що прийняте Червоноградською міською радою рішення від 25.04.2017р. №525 суперечить приписам ст. 120 ЗК України, позовна вимога про визнання незаконним та скасування п. 3 такого рішення підлягає задоволенню.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п. 2.24 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” №6 від 17.05.2011р. зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст.ст. 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Зважаючи на те, що спірний договір укладався на виконання рішення Червоноградської міської ради від 25.04.2017р. №525, яке прийнято з порушенням земельного законодавства, беручи до уваги факт визнання п. 3 такого рішення незаконним та його скасування суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.05.2017р., укладеного між Червоноградською міською радою та ПП “СТО-ВП” та повернення земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

На підставі п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати у справі стягнути з відповідачів пропорційно по 2’ 400,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.74,76-80, 86, 129, 236-241 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати п.3 рішення 18 сесії 7 скликання Червоноградської міської ради від 25.04.2017р. №525 «Про вилучення та надання земельних ділянок».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим №4611800000:02:003:0052, яка розташована в м. Червонограді на вул.С.Бандери, 14в, укладений 25.05.2017р. між територіальною громадою Червоноградської міської ради в особі першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2 та Приватним підприємством «СТО-ВП» в особі директора ОСОБА_3

4. Зобов’язати Приватне підприємство «СТО-ВП» (адреса: 79047, м. Львів, ОСОБА_5, буд.109, код ЄДРПОУ 36026552) звільнити та повернути земельну ділянку з кадастровим №4611800000:02:003:0052, яка розташована в м. Червонограді на вул.С.Бандери, 14в, площею 0,0024 га, вартістю 36’447,18 грн., привівши її у стан, не гірший ніж було отримано за договором.

5. Стягнути з приватного підприємства «СТО-ВП» (адреса: 79047, м. Львів, ОСОБА_5, буд.109, код ЄДРПОУ 36026552) на користь прокуратури Львівської області (адреса: 79005, м.Львів, просп.Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 2400,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Червоноградської міської ради Львівської області (адреса: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, просп.Шевченка, буд.19, код ЄДРПОУ 26269722) на користь прокуратури Львівської області (адреса: 79005, м.Львів, просп.Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 2400,00 грн. судового збору.

7. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2018р.

Суддя Козак І.Б.