Рішення № 72523070, 01.02.2018, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2909/17

Провадження № 2-а/376/10/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді - Ярошенко С.М.,

при секретарі – Ткаченко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення розміру пенсії, як інваліду війни 2 групи, що визначений чинним законодавством України та стягнення недоплаченої суми пенсії,

встановив:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що є інвалідом війни II групи довічно, приймав безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей у складі в/ч А1376 (в/ч пп В0425), у якій проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до закінчення особливого періоду, що підтверджується довідкою про перебування на військовій службі за контрактом у в/ч пп В0425 від 04.08.2016 року №1880-ос.

31.10.2016 року був звільнений з лав ЗСУ у запас за станом здоров’я.

04.05.2017 року засіданням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, згідно витягу з протоколу засідання ЦВЛК від 04.05.2017 року №1303 встановлено, що його захворювання пов’язані із захистом Батьківщини.

21.06.2017 року Фастівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією йому встановлено довічно II групу інвалідності з 01.05.2017 року, пов’язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ №0762892 від 21.06.2017 року.

25.07.2017 року позивач звернувся до Сквирського районного військового комісаріату із відповідним переліком документів для призначення йому пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

На початку вересня 2017 року отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №3121/03 від 31.08.2017 року, у якому ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що підстави для призначення пенсії за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року відсутні. Але у разі йогозгоди отримувати пенсію відповідно до вказаного закону її розмір становитиме 3345,60 грн.

Наприкінці вересня 2017 року позивач звернувся із запитом про проведення перерахунку пенсії до голови правління Пенсійного фонду України через Урядову гарячу лінію оскільки вважав, що зазначений у листі ГУ ПФУ у Київській області розмір пенсії є або помилковим або, на думку позивача, порушенням норм Закону №2262-ХІІ.

Позивач з урахуванням наведеного, просить зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області встановити йому пенсію відповідно п.а ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, починаючи з 21.06.2017 року; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області недоотримані пенсійні виплати за липень-листопад 2017 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить розглянути справу в його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, подав до суду відзив на адміністративний позов, просить в позові відмовити.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач є інвалідом війни II групи довічно, приймав безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей у складі в/ч А1376 (в/ч пп В0425), у якій проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до закінчення особливого періоду, що підтверджується довідкою про перебування на військовій службі за контрактом у в/ч пп В0425 від 04.08.2016 року №1880-ос.

31.10.2016 року був звільнений з лав ЗСУ у запас за станом здоров’я.

04.05.2017 року засіданням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, згідно витягу з протоколу засідання ЦВЛК від 04.05.2017 року №1303 встановлено, що його захворювання пов’язані із захистом Батьківщини.

21.06.2017 року Фастівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією йому встановлено довічно II групу інвалідності з 01.05.2017 року, пов’язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АВ №0762892 від 21.06.2017 року.

25.07.2017 року позивач звернувся до Сквирського районного військового комісаріату із відповідним переліком документів для призначення йому пенсії відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

На початку вересня 2017 року отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №3121/03 від 31.08.2017 року, у якому ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що підстави для призначення пенсії за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року відсутні. Але у разі йогозгоди отримувати пенсію відповідно до вказаного закону її розмір становитиме 3345,60 грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно п. а ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року№2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Відповідно до ч.1,5 ст.2 даного Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року№2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Позивач, отримавши статус інваліда війни II групи, вирішив отримувати пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року№2262-ХІІ та через Сквирський районний військовий комісаріат направив необхідний пакет документів до ГУ ПФУ в Київській області для призначення йому пенсії відповідно до даного Закону.

Згідно ст.18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року№2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Відповідно до ст.20 вказаного Закону залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії: особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) чи пов’язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово- морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, оскільки інвалідність позивача за висновком Фастівської МСЕК, настала внаслідок захворювання одержаного під час захисту Батьківщини (про причинний зв’язок захворювання позивача із захистом Батьківщини зазначено у витязі з протоколу засідання ЦВЛК №1303 від 04.05.2017 року), тобто, у розумінні п.а ст.20 Закону позивач є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни.

Згідно ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року№2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни І групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також, відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.11.1991 року №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року№2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.26 даного Закону пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" - довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться лише за їх заявою.

В разі визнання пенсіонера, який не досяг пенсійного віку, працездатним пенсія виплачується йому до кінця місяця, в якому його визнано працездатним, але не довше ніж до дня, по який встановлено інвалідність.

Відповідно до положень ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії проводиться: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманих пенсійних виплат за липень-листопад 2017 року в сумі 34392,00 грн. суд вважає їх передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» сторони звільнені від сплати судового збору.

Керуючисьст.12, 2, 7, 18, 20, 21, 26, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.11.1991 року №2011-XII, ст.26, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.19, 46, 55 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 77, 241-246, 250 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській областівстановити ОСОБА_1 пенсію відповідно п.а ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, проводити виплату пенсії згідно довідки в/ч А1376 код 26614840 від 16.11.2016 року №5306, та довідки Київського обласного військового комісаріату код 07910662 від 28.11.2016 року про заробітну плату, з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 21.06.2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.М. Ярошенко