Постанова № 72523024, 20.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/2030/17 Головуючий у І інстанції Слободян Н. П.Провадження № 22-ц/780/230/18 Доповідач у 2 інстанції ГульКатегорія 52 20.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент агропромислового розвитку Київської обласної держаної адміністрації, генеральний директор Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із позовом посилаючись на те, що з 2013 року він працював в ДП «СЛП «Київоблагроліс» на посаді лісничого Поліського агролісництва та згідно наказу Гендиректора ДП «Про усунення порушень законодавства встановлених ревізією та притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення» № 41 від 08.06.2017 року був звільнений за п.3 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Позивач вважав, що його звільнення не відповідає чинному трудовому законодавству України та грубо порушує його право на працю.

Зазначає, що позивачем не було допущено навмисного чи неналежного невиконання покладених на нього трудових обов’язків, він не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з п.1.3 посадової інструкції лісничого, затвердженої наказом Гендиректора ДП № 48к від 22.05.2014 р., призначення та звільнення лісничого здійснюється відповідно до встановленого чинним трудовим законодавством порядку наказом Гендиректора підприємства за поданням головного лісничого. Такого подання головним лісничим подано не було, навпаки, він не має претензій до його роботи, про що свідчить характеристика надана ним позивачу.

До застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни повинні бути витребуванні письмові пояснення. У позивача таких пояснень щодо порушень, які ставляться йому у вину не відбирались. У самому наказі про звільнення № 41 від 08.06.2017 року не зазначено, який саме дисциплінарний проступок став підставою для його звільнення в зв’язку з чим просив визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 41 від 08.06.2017 року «Про усунення порушень законодавства встановлених ревізією та притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Поліського агролісництва, відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України.

Визнати незаконним наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» №85-к від 03.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Поліського СДАП Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.

Зобов’язати Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» скасувати запис № 04 у трудовій книжці АЕ № 796617, яка належить ОСОБА_1, здійснений ДП «СЛП «Київоблагроліс» про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Поліського СДАП Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».

Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 31/1 від 28.04.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» щодо оголошення догани лісничому Поліського агролісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» ОСОБА_1.

Визнати незаконним наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 42 від 08.06.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині оголошення догани лісничому Поліського агролісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» ОСОБА_1.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач позовні вимоги збільшив, посилаючись на те, що про наказ № 31/1 від 28.04.2017 року та Наказ № 42 від 03.07.2017 року, згідно з якими ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, останній дізнався тільки 03.07.2017 року, коли він з ними ознайомився. Наказ № 42 від 08.06.2017 року було винесено після наказу № 41 від 08.06.2017 року про звільнення його з посади. У позивача не відбирали письмових пояснень з приводу порушень, за які притягнули до дисциплінарної відповідальності.

Притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності наказом № 85к від 03.07.2017 року, позивач був звільнений на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (за прогули допущені ним в період з 8 по 12 червня 2017 року, та з 26 по 30 червня 2017 року).

Проте позивач був впевнений, що він звільнений з займаної посади наказом № 41 від 08.06.2017 року на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України. Хоч і вважав себе звільненим, проте, виходив на роботу, так як йому були ввірені матеріальні цінності, які слід було передати комусь, отримати трудову книжку та розрахункові виплати.

Крім того, відповідно до наказу відповідача № 37 від 26.05.2017 року ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов’язків на період проведення службового розслідування з 26.05.2017 року по 09.06.2017 року включно. Крім того, 8 та 9 червня він не міг бути присутнім на роботі по стану здоров’я: через загострення гіпертонічної хвороби, з приводу чого звертався до Іванківської ЦРЛ. 10 та 11 червня є вихідними днями. 12.06.2017 року позивач також звернувся за медичною допомогою, що підтверджується відповідною довідкою.

26, 27 та 29 червня позивач, перебуваючи на роботі, виконував свої посадові обов’язки.

30.06.2017 року приблизно о 9 год. 30 хв. ОСОБА_1 повідомила бухгалтер лісництва ОСОБА_3 про надходження на електронну пошту листа з вимогою прибути до головного офісу в м. Київ на цей день о 9 год. ранку Не доїжджаючи до роботи, він повернув на Київ, але по дорозі йому стало зле, і він звернувся до Іванківської ЦРЛ, де його обстежили, зробили кардіограму, призначили амбулаторне лікування, що підтверджується довідкою від 12.09.2017 року та записом і амбулаторній карточці ОСОБА_1

Щодо наказу № 31/1 від 28.04.2017 року, позивач стверджує, що до винесення наказу № 41 від 08.06.2017 року про існування цього наказу навіть не здогадувався, як і про наказ № 42 від 08.06.2017 року, який фактично винесений після його звільнення. Ознайомився з ними лише 03.07.2017 року. Пояснення у нього не відбирали. З результатами службового розслідування він не знайомий.

Все це свідчить, на думку позивача, про бажання відповідача за будь що звільнити небажаного працівника тому просив позов задовольнити.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року позов задоволений частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 31/1 від 28.04.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» щодо оголошення догани лісничому Поліського агролісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» ОСОБА_1.

Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 41 від 08.06.2017 року «Про усунення порушень законодавства встановлених ревізією та притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Поліського агролісництва, відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України.

Визнано незаконним наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 42 від 08.06.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині оголошення догани лісничому Поліського агролісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» ОСОБА_1.

Визнано незаконним наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» №85-к від 03.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Поліського СДАП Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого Поліського СДАП Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» з моменту звільнення.

Стягнуто з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2017 року по 26 жовтня 2017 року (дату ухвалення рішення про поновлення на посаді), з вирахуванням сплачених сум, а також податків та інших обов’язкових платежів.

Допущено у справі негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Поліського агролісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс».

Стягнуто з відповідача Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) на користь держави судовий збір у розмірі 3840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду у частині задоволення позову про визнання незаконним наказу генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 85-к від 03 липня 2017 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині просили рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що за прогул позивача звільнили відповідно до вимог чинного законодавства, в зв’язку з чим в цій частині відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні вказаних вимог.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом № 4-к від 10.01.2013 року позивач прийнятий на роботу на посаду лісничого ДП «СЛП «Київоблагроліс», що підтверджується трудовою книжкою АЕ № 796671.

Наказом генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 31/1 від 28.04.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивачу оголошено догану.

Наказом генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 41 від 08.06.2017 року «Про усунення порушень законодавства встановлених ревізією та притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення» позивача звільнено з посади лісничого Поліського агролісництва відповідно до частини 3 ст. 40 КЗпП України.

Наказом генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 42 від 08.06.2017 «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивачу оголошено догану.

Наказом генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» №85-к від 03.07.2017 року позивача звільнено з посади лісничого Поліського СДАП Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що приймаючи рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, відповідачем не було дотримано вимог ст. 149 КЗпП, оскільки, як встановлено судом і не спростовано відповідачем, перед прийняттям такого рішення у ОСОБА_1 не було взято письмових пояснень з приводу порушень, що були виявлені у його діяльності Актом від 10.04.2017 року, що є обов’язком роботодавця, а з самим наказом про оголошення догани ОСОБА_1 ознайомили лише 03.07.2017 року.

При цьому відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, що стало наслідком застосування до нього дисциплінарного стягнення, в зв’язку з чим суд прийшов до висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування наказу генерального директора ДП від 28.04.2017 № 31/1 підлягає задоволенню.

Крім того встановлено, що наказом генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 41 від 08.06.2017 року «Про усунення порушень законодавства встановлених ревізією та притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення» ОСОБА_1 звільнено з посади лісничого Поліського агролісництва відповідно до частини 3 ст. 40 КЗпП в перiод його тимчасової непрацездатностi.

Звільняючи позивача з роботи, відповідач не визначив у наказі № 41 від 08.06.2017 року підставу звільнення позивача з посиланням на закон.

При цьому відповідно до п. 1.3 Посадової інструкції лісничого, затвердженої наказом генерального директора ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 22.05.2014 року № 48-к, призначення на посаду лісничого та звільнення з неї здійснюється відповідно до встановленого чинним трудовим законодавством порядку наказом генерального директора підприємства за поданням головного лісничого. Як встановлено судом та з показів свідка ОСОБА_4, порядку звільнення позивача, визначеного посадовою інструкцією лісничого, відповідачем також не дотримано.

Доводи представника відповідача про те, що наказ генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» № 41 від 08.06.2017 року «Про усунення порушень законодавства встановлених ревізією та притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення» був виробничим і не передбачав звільнення ОСОБА_1 з посади, що сам позивач і мав розуміти, суд не взяв до уваги, оскільки трудовим законодавством не визначеного такого поняття як «виробничий наказ»; оспорюваний наказ винесений уповноваженою особою та містить чітко сформульовану, без подвійного трактування вказівку - «звільнити». Крім того, з показів свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що він, як головний лісничий, проводячи ознайомлення свого підлеглого – лісничого ОСОБА_1, з даним наказом, розумів зміст наказу так, що він своїм наслідком має звільнення ОСОБА_1 з посади і ніяк не інше. Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 після ознайомлення з наказом продовжував ходити на роботу, не є підставою для розуміння пункту наказу про звільнення позивача по іншому. Адже ходити на роботу і виконувати посадові обов’язки не є тотожним. А як слідує із пояснень представника відповідача з 09 червня 2017 року ОСОБА_1 мав прийняти лісництво від особи, яка виконувала його обов’язки на час відсторонення, але відмовився (ухилився) від цього, що дає підстави зробити висновок, що позивач після 08 червня 2017 року не виконував своїх обов’язків.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування наказу про його звільнення за прогул відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний наказ є таким, що не відповідає здоровому глузду, оскільки ОСОБА_1 звільнено із займаної посади повторно, без попереднього поновлення на роботі. Крім цього, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 червня 2017 року до 26 жовтня 2017 року.

Висновки суду першої інстанції є помилковими і такими, яких суд дійшов з порушенням вимог процесуального права, неправильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін.

В частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що позивачем не надано розрахунку середнього заробітку. З довідки відповідача про середню заробітну плату (дохід) № 314 від 19.07.2017 року, суд самостійно не може встановити суму заробітної плати, оскільки для розрахунку необхідно брати заробітну плату позивача за квітень і травень 2017 року, а в довідці в графі за травень визначена загальна нарахована позивачеві зарплата, хоча, як встановлено у судовому засіданні, з 29.05.2017 року по 07.06.2017 року позивач перебував на лікарняному, однак розмір допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю у довідці не визначений.

В червні–липні позивачу також нараховувались виплати, але з довідки їх ідентифікувати неможливо.

Враховуючи викладене, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного рогу гулу з 08.06.2017 року по 26.10.2017 року, розрахунок якого повинен бути проведений уповноваженою особою відповідача на підставі даних бухгалтерського обліку з вирахуванням сплачених сум, а також податків та інших обов’язкових платежів.

Проте такі висновки не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає, а висновки суду покладені в обґрунтування ухваленого ним рішення спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду лісничого ДП “СПЛ «Київоблагроліе”, що підтверджено трудовою книжкоюАЕ № 796671. Наказом генерального директора ДП “СПЛ “Київоблагроліс”№ 85-к від 3 липня 2017 року позивача звільнено з посади лісничого Поліського СДАП Державного підприємства “Спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Київоблагроліе” згідно п. 4 ст. 40 КЗпП, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці працівника. Пунктом 4 частини 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 31 ЦПК України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06 листопада 1992 року роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суди повинні виходити із того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (п. 24 постанови).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” № 14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, яким обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та врахувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Відповідно до листків непрацездатності, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 29 травня 2017 року по 8 червня 2017 року та зі3 червня 2017 року по 24 червня 2017 року, про що є відповідні відмітки у табелі обліку робочого часту № 62. Згідно останнього листа непрацездатності серії АДА № 780033 ОСОБА_1 повинен був стати до роботи з 24 червня 2017 року, який с вихідним днем (субота). Тому, відповідно до графіку роботи ДП “СПЛ “Київоблагроліс” (п’ятиденний робочий тиждень та два вихідних дні), першим днем роботи ОСОБА_1 мало бути 26 червня 2017 року (понеділок).

Факт вчинення ОСОБА_1 прогулу протягом декількох годин 26 червня 2017 року та прогулу протягом робочогодня 27 червня 2017 року підтверджено службовими записками відповідальних осіб (бухгалтера підприємства та тимчасово виконуючого обов'язки лісничого) та показами свідків, даними ними у судовому засіданні (свідок ОСОБА_3 В.).

Дані щодо відсутності ОСОБА_1 в робочі дні та години з невідомих причин на території Поліського агролісництва, зокрема, 26 та 27 червня 2017 року, внесені до табелю обліку використання робочого часу № 62. У пояснювальній записці від 30 червня 2017 року ОСОБА_1 надавав пояснення стосовно своєї відсутності на роботі 29 червня 2017 року, проте відмовився надавати пояснення про причини відсутності 26 та 27 червня 2017 року, що зафіксовано в акті від 3 липня 2017 року.

У порушення ст. 57, ч. З ст. 58, ч. З ст. 60 ЦПК суд першої інстанції на докази, надані в обґрунтування заперечень Відповідача уваги не звернув, не зазначив в ухваленому рішенні про їх відхилення, а зосередив увагу на з'ясуванні обставин, з якими Відповідач не пов'язував розірвання трудового договору.

Твердження суду про повторне звільнення Позивача є припущеннями, оскільки трудові відносини між сторонами після видання наказу № 41 від 8 червня 2017 року продовжували існувати з огляду на таке.

Умовою підтвердження тимчасової непрацездатності в Україні, яка надає право на допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, є наявність належним чином оформленого лікарняного листа або іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність.Порядок видачі таких документів регулюється Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455. Право на отримання листка непрацездатності мають особи які, зокрема, працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 протягом червня 2017 року отримував листки непрацездатності як працююча особа, передавав їх для оформлення в адміністрацію Відповідача, продовжував на власний розсуд виконувати свої посадові обов'язки, надавав письмові пояснення з приводу допущених ним порушень трудової дисципліни та відмовлявся від дачі таких пояснень тощо, висновки суду щодо “безглуздого” та “повторного” звільнення ОСОБА_1 не відповідають вимогам закону та спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідач в наказі № 85-к від 3 липня 2017 року визначив підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП), вчинив всі необхідні дії, які повинні передувати звільненню з ініціативи власника, провів повний розрахунок та видав трудову книжку.

За таких обставин в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в цій частині.

За відсутності правових наслідків, як вважає позивач та що заперечує відповідач, попереднє звільнення, не може вважатися звільненням.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 рокув частині визнання незаконним наказу генерального директора Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» №85-к від 03.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Поліського СДАП Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», згідно з п.4 ст.40 КЗпП України, поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Поліського СДАП Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» з моменту звільнення, стягнення з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2017 року по 26 жовтня 2017 року (дату ухвалення рішення про поновлення на посаді), з вирахуванням сплачених сум, а також податків та інших обов’язкових платежів, допущення у справі до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Поліського агролісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», стягнення з відповідача Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (код ЄДРПОУ 24219849) на користь держави судовий збір у розмірі 3840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні даних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді