Рішення № 72522877, 28.02.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1109/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2018 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Сегін І. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 909/1109/17 за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" про стягнення з приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" страхового відшкодування в розмірі 98 000 грн, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.

ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПрАТ СК "Галицька" страхового відшкодування в розмірі 98 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 17 липня 2017 р. в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок якої була завдана майнова шкода власнику транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована позивачем на підставі договору добровільного страхування. У зв'язку з цим позивач здійснив страхове відшкодування власнику транспортного засобу. Враховуючи те, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 р. по справі № 752/15193/17 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило згадане ДТП, було визнано ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК "Галицька", позивач звернувся із позовом про стягнення з останньої страхового відшкодування в розмірі 98 000 грн.

30 листопада 2017 р., Господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у даній справі, її розгляд призначив на 14 грудня 2017 р.

14 грудня 2017 р., розгляд справи суд відклав на 16 січня 2018 р.

16 січня 2018 р., у зв'язку із набранням чинності нової редакції ГПК України, суд постановив провадження у даній справі здійснювати в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

16 січня 2018 р., розгляд справи суд відклав на 01 лютого 2018 р., однак в цей день засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Ткаченко І. В. у відпустці.

Ухвалою від 05 лютого 2018 р. підготовче засідання суд призначив на 15 лютого 2018 р.

15 лютого 2018 р., підготовче провадження у даній справі суд закрив, а розгляд справи по суті призначив на 28 лютого 2018 р.

Представник позивача в засідання не з'явився, однак надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали суду від 15 лютого 2018 р.

Разом з тим, до початку розгляду справи до канцелярії суду надійшла заява відповідача про визнання позову в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За змістом п. 6 ст. 236 ГПК України, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

У зв'язку із наведеним, заяву відповідача про визнання позову в повному обсязі суд приймає.

Третя особа в жодне судове засідання не з'явилась, письмових пояснень по суті спору не надала. Про причини неявки в засідання та невиконання вимог ухвали третя особа суду не повідомила.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

19 листопада 2016 р., між ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 8203, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Land Rover Range Rover", державний номер НОМЕР_1.

17 липня 2017 р., в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля "Volkswagen", державний номер RZE 04697, під керуванням ОСОБА_1, автомобіля "Land Rover Range Rover", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

25 липня 2017 р., ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування

16 серпня 2017 р., ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" на підставі страхового акту від 03 серпня 2017 р. № 461, рахунку № ПАсС-0007737 від 25 липня 2017 р., із врахуванням звіту про визначення вартості матеріального збитку від 03 серпня 2017 р. № 3454, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 329 748 грн 14 коп. на рахунок виконавця ремонтних робіт - ТОВ "ВіДі-Пауер", що підтверджується копією платіжного доручення від 16 серпня 2017 р. № 2293.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 р. по справі № 752/15193/17 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило згадане ДТП, було визнано ОСОБА_1

Відповідно до листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 12 жовтня 2017 р. № 8.3-03/25416, водій транспортного засобу "Volkswagen", державний номер RZE 04697 станом на 17 липня 2017 р. мав дійсний поліс № АЕ/8213314 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий ПрАТ СК "Галицька".

21 вересня 2017 р., позивач звернувся до відповідача із вимогою про здійснення страхового відшкодування в розмірі 329 748 грн 14 коп., однак відповідач вимог позивача не виконав.

Як зазначає у своїй позовній заяві ТДВ "СК "ВіДі-Страхування", полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів були передбачені ліміт відповідальності ПрАТ СК "Галицька" у розмірі 100 000 грн та франшиза у розмірі 2 000 грн.

Відтак, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 98 000 грн страхового відшкодування.

Отже, предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За змістом положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як визначено в ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 993 ЦК України, виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За змістом ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 р. № 566, інформація, отримана з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння ДТП та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Так, інформація про страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу "Volkswagen", з державним номером RZE 04697 на підставі полісу № АЕ/8213314, була надана позивачу на відповідне звернення Моторним (транспортним) страховим бюро України.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, що визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило згадане ДТП, була застрахована відповідачем, обов'язок з відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди слід покласти на останнього у межах страхових сум, визначених у страховому полісі та позовних вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

з приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 22; ідентифікаційний код 22186790) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївка Борщагівська, вул. Велика Кільцева, буд. 56; ідентифікаційний код 35429675) стягнути 98 000 (дев'яносто вісім тисяч) страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2018 р.

Суддя Ткаченко І. В.