Рішення № 72522868, 27.02.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2018

м. Івано-Франківськ

Справа № 909/3/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", вул.Лейпцизька, 15А, м.Київ, 01015

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", вул. Січових Стрільців, 1В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351

про стягнення заборгованості в сумі 453569,42 грн.

представники сторін не з"явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" про стягнення заборгованості в сумі 453569,42 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №П-309417/01/16 від 04.02.2016 в частині оплати отриманого товару.

Позивач в судове засіданння не з"явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судовому засіданні 31.01.2018, що підтверджується протоколом судового засідання.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою від 30.01.2018, направленою відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриманою останнім 08.02.2018, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи без представників сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд ВСТАНОВИВ:

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" про стягнення заборгованості в сумі 453569,42 грн. за поставлений товар.

04.02. 2016 між сторонами даного спору укладено договір поставки №П-309417/01/16 від 04.02.2016, відповідно до умов якого постачальник зобов"язався передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, надалі - товар, а покупець зобов"язався оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору (п.1.1.договору).

Пунктом 1.2. даного договору, встановлено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках постачальника або в інших додатках до договору та/або у видаткових/залізничних накладних постачальника.

Відповідно до п.2.5. даного договору, датою поставки товару вважається: при поставці автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника або товарно- транспортної накладної; при самовивозі товару покупцем зі складу постачальника- дата видаткової накладної постачальника.

Згідно пункту 3.4 договору, з врахуванням додаткових угод №2 від 30.12.2016, №3 від 12.12.2016 та №4 від 04.02.2017, оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

На виконання умов договору позивачем зокрема, поставлено відповідачу товар на суму 413394,29 грн, що підтверджується видатковою накладною від 10.07.2017 №91572324, довіреністю від 06.07.2017 №255 та товарно-транспортною накладною від 10.07.2017 №83134361, які підписані сторонами та скріплені печатками товариств, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки №П-309417/01/16 від 04.02.2016 позивачем неодноразово здійснювались поставки товару, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи та відповідачем проводилась оплата отриманої металопродукції.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману металопродукцію здійснив частково на суму 53394,29 грн, що підтверджується платіжним дорученням №443 від 07 грудня 2017 року на суму 120000,00 грн, (копія якого долучена до матеріалів справи), з яких 53393,29 грн зараховано як оплату за поставку товару згідно видаткової накладної від 10.07.2017 №91572324, решту суми зараховано як погашення заборгованості за поставку товару по інших видаткових накладних.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись листи вимоги, зокрема від 16.08.2017 №21 та 04.08.2017 №24 з проханням оплатити заборгованість за поставлений товар, докази направлення яких знаходяться в матеріалах справи.

19.09.2017 відповідач у відповідь на претензію направив позивачу гарантійний лист №346, яким визнав наявність боргу у сумі, визначеній позивачем та гарантував оплату заборгованості до 28.02.2018 згідно запропонованого графіка. Станом на 14.12.2017 відповідачем недотримано графіка погашення заборгованості, тому позивачем 14.12.2017 направлено на його адресу Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2016 по 13.12.2017, докази чого долучено до матеріалів справи.

Оскільки, станом на 02.01.2018 відповідачем акт звірки не підписаний, заборгованість не погашена, позивач керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п.5.2 договору нарахував відповідачу штраф, пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 360000,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору поставки №П-309417/01/16 від 04.02.2016 сторони погодили, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період, покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

На підставі вказаних правових норм та договору, враховуючи положення ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" позивач за період з 10.08.2017 по 06.12.2017 на суму боргу 413394,29 грн та за період з 07.12.2017 по 14.12.2017 на суму боргу 360000,00 грн нарахував відповідачу пеню в сумі 36753,60 грн. та штраф в розмірі 36000,00 грн.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 36204,15 грн. В решті суми нарахованої пені слід відмовити.

Судом також перевірено правильність нарахування позивачем штрафу та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з 10.08.2017 по 06.12.2017 на суму боргу 413394,29 грн та за період з 07.12.2017 по 14.12.2017 на суму боргу 360000,00 грн нараховані відповідачу 3% річних в сумі 4280,05 грн та інфляційні втрати в сумі 16535,77 грн за період серпень - листопад 2017 року.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 4216,48 грн. В решті суми нарахованих 3% річних слід відмовити. Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 452956,40 грн., з яких 360000,00 грн - основного боргу, 36204,15 грн - пені, 36000,00 грн - штрафу, 4216,48 грн - 3 % річних, 16535,77 грн - інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" про стягнення заборгованості в сумі 453569,42 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", вул. Січових Стрільців, 1В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351(код 36403176) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", вул.Лейпцизька, 15А, м.Київ, 01015 (код 32036829)- 360000,00 (триста шістдесят тисяч гривень) - основного боргу, 36204,15 (тридцять шість тисяч двісті чотири гривні п"ятнадцять копійок) пені, 36000,00 ( тридцять шість тисяч гривень) - штрафу, 4216,48 (чотири тисячі двісті шістнадцять гривень сорок вісім копійок)- 3 % річних, 16535,77 (шістнадцять тисяч п"ятсот тридцять п"ять гривень сімдесят сім копійок) - інфляційних втрат, а також 6794,35 (шість тисяч сімсот дев"яносто чотири гривні тридцять п"ять копійок)- судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 549,45 (п"ятисот сорока дев"яти гривень сорока п"яти копійок)- пені та 63,57 (шістдесяти трьох гривень п"ятдесяти семи копійок)- 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02.03.18

Суддя Максимів Т.В.