Ухвала суду № 72522786, 01.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/10/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.03.2018 Справа № 908/324/18

Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву від 22.02.2018 р. за вих. №1.4-7745-18 Керівника Токмацької місцевої прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову

За позовом: Керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м.Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Оріхівської міської ради (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20519891)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхів-Млин» (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 75, прим. 41, код ЄДРПОУ 39698327)

про стягнення 740 588,53 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

27.02.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 22.02.2018 р. за вих. №1.4-7745-18 (вх. № 348/08-07/18 від 27.02.2018 р.) Керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Оріхівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхів-Млин» про стягнення 740 588,53грн.

27.02.2018 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 01.03.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/324/18 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/10/18, підготовче засідання призначено на 26.03.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін.

Також, 27.02.2018 р. разом з позовною заявою надійшла заява від 22.02.2018 р. за вих. №1.4-7745-18 про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій зазначено, що у власності відповідача згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває нерухому майно майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Привокзальна, 44, м. Оріхів, Запорізька область, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 335050123239. Вказане майно набуто відповідачем на підстав договорів купівлі-продажу від 29.03.2016 р. та від 29.04.2016 р., укладеними з ТОВ «Сангай-3». Відповідно до інформації, наданої територіальним сервісним центром 2345 регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області станом на 30.01.2018 р. за ТОВ «Оріхів-Млин» транспортні засоби не зареєстровані. Отже, єдиним майном, зареєстрованим за відповідачем є майно розташоване за адресою: вул. Привокзальна, 44, м. Оріхів, Запорізька область. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості (код КВЕД 10.91). В ході обстеження зазначеного майнового комплексу, здійсненого 15.08.2017 р. комісією Оріхівської міської ради з’ясовано, що нерухомість цього комплексу для здійснення господарської (підприємницької діяльності) ТОВ «Оріхів-Млин» не використовується, засоби для реалізації основного виду діяльності відповідача відсутні, деякі споруди та огорожа мають ознаки демонтажу на будівельні матеріали. Вказане також підтверджується протоколом огляду місця події, проведеного 15.08.2017 р. у кримінальному провадженні № 12017080310000120 від 03.02.2017 р., розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та відеозаписом до цього протоколу. Вказані обставини свідчать, що зазначений об’єкт нерухомого майна може бути знищений шляхом демонтажу будівель та споруд, що в свою чергу унеможливить виконання судового рішення, в разі задоволенні позову. Позивач посилається також на те, що відповідачем придбано майно ще восени 2016 р., однак до теперішнього часу не задіяна у виробничому процесі. Отже, ТОВ «Оріхів-Млин» не має на меті використовувати це майно за його прямим цільовим призначенням, а придбано лише для демонтажу, що в свою чергу знизить інвестиційну привабливість м. Оріхів, наповнення місцевого бюджету та призведе до забруднення території відходами від будівельної діяльності. На підставі викладеного, позивач просить суд накласти арешт на нерухоме майно майнового комплексу, що належить ТОВ «Оріхів-Млин» та розташоване за адресою: вул. Привокзальна, 44, м. Оріхів, Запорізька область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 335050123239 на користь Оріхівської міської ради; заборонити ТОВ «Оріхів-Млин» вчиняти дій щодо демонтажу нерухомого майна (споруд та будівель), що розташоване за адресою: вул. Привокзальна, 44, м. Оріхів, Запорізька область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 335050123239.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 11 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Позивач посилається на те, що ТОВ «Оріхів-Млин» не має на меті використовувати майно за адресою: вул. Привокзальна, 44, м. Оріхів, Запорізька область, відповідно до його цільового призначенням, а придбано лише для демонтажу, що в свою чергу знизить інвестиційну привабливість м. Оріхів, наповнення місцевого бюджету та призведе до забруднення території відходами від будівельної діяльності.

Однак, вказані обставини, на які посилається позивач є його припущенням, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки не використання відповідачем вказаного майна в своїй господарській діяльності не є підставою вважати, що це майно придбано ним тільки для здійснення демонтажу, та відповідач є юридичною особою, яка самостійно розпоряджається усім своїм майном та веде господарську діяльність на власний ризик.

Суд зазначає, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення з відповідача грошових коштів - доходу, одержаного від безпідставно набутого майна в якості несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 740 588,53 грн.

Належних та допустимих доказів відсутності у відповідача на розрахункових рахунках в установах банків грошових коштів, позивач суду не надав.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на нерухоме майно та заборонити відповідачу вчиняти певні дії щодо цього майна, яке не є предметом позову.

Дослідивши матеріали позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище норми ГПК України, суд приходить до висновку, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем належним чином не обґрунтовано, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими заявник пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення вказаної заяви.

У разі задоволення позовних вимог та неможливості виконання рішення суду у зв’язку з відсутністю коштів у відповідача, чинний ГПК України передбачає можливість зміни способу виконання рішення суду.

Крім того, заявник посилається на те, що 03.02.2017 р. відкрито кримінальне провадження № 12017080310000120, отже відповідно до ст.ст. 170, 171 КПК України передбачена можливість накладення арешту на майно в межах вказаного кримінального провадження.

З огляду на викладене, на дату розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Разом з тим, прокурор та позивач не позбавлені права подати в подальшому відповідну заяву про вжиття заходів до забезпечення позову з належним її обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 136 ,137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви від 22.02.2018 р. за вих. №1.4-7745-18 Керівника Токмацької місцевої прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено: 01.03.2018 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.