Рішення № 72522478, 21.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018 м. Київ Справа № 910/22535/16

За позовом: концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення;

до: публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" в особі філії публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" "ЦЕНТРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ" "УКРАЇНСЬКЕ РАДІО";

про: стягнення 415.654,63 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Халпахчієва Є.В.;

відповідача: Бурвікова І.Ю.

С У Т Ь С П О Р У :

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до національної телекомпанії України в особі філії національної телекомпанії України "ЦЕНТРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ" "УКРАЇНСЬКЕ РАДІО" про стягнення 415 654,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено розрахунок за фактично отримані від позивача послуги з трансляції радіопрограм в період з 01.01.2016 по 15.03.2016 в який такі послуги були надані на бездоговірній основі.

Ухвалою від 06.02.2017 у справі № 910/22535/16 замінено відповідача - національну телекомпанію України в особі філії національної телекомпанії України "ЦЕНТРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ" "УКРАЇНСЬКЕ РАДІО" на правонаступника - публічне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" в особі філії публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" "ЦЕНТРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ" "УКРАЇНСЬКЕ РАДІО" (далі - відповідач).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2017 у справі № 910/22535/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 вказані вище судові акти скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 03.11.2017 № 05-23/2967 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22535/16, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2017 справу № 910/22535/16 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначений на 11.12.2017.

До господарського суду надійшли письмові пояснення представника відповідача в яких останній вказує на те, що лист від 23.12.2015 № 9-1-54/17 на який посилається позивач, як на підставу виникнення цивільних правовідносин між сторонами не підтверджує факт виникнення зазначених обставин, а також про те, що в результаті укладених договорів, розрахунок вартості до останніх не передбачав надання позивачем відповідачу послуг в період з 01.01.2016 по 15.03.2016.

Представник позивача подав до суду додаткові пояснення в яких зазначив про те, що позивач при наданні послуг застосовує тарифи, які відповідають Закону України "Про телекомунікації", згідно якого визначені принципи регулювання тарифів, а саме: базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням отримання прибутку, а також необхідності уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших. Також позивач звернув увагу на лист від 23.12.2015 № 9-1-54/17 в якому Центральна дирекція звернулась до НКТУ з пропозицією щодо збереження з січня 2016 року обсягів трансляцій радіопрограм на рівні грудня 2015 року до прийняття Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" та виділення коштів на трансляцію радіопрограм, а також про наявність в матеріалах справи актів наданих послуг в яких зазначена загальна сума за надані послуги за певний період часу.

В судовому засіданні 11.12.2017 продовжено строк вирішення спору та оголошено перерву до 15.01.2018.

Судове засідання, призначене на 15.01.2018 не відбулося у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України (15.12.2017), відповідно до п. 9 перехідних положень якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що справа № 910/22535/16 має бути розглянута в порядку (за правилами) загального позовного провадження та підлягає призначенню до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2018 підготовче засідання у справі № 910/22535/16 призначено на 12.02.2018.

До господарського суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову в якій останній зазначає про те, що відсутність між сторонами спору укладеного договору в частині надання відповідачу послуг на трансляцію радіопрограм в період з 01.01.2016 по 15.03.2016 не звільняє останнього від виконання зобов'язання по оплаті вартості таких послуг та вважає за необхідне застосувати до правовідносин сторін положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що лист від 23.12.2015 № 9-1-54/17 на який посилається позивач, як на підставу виникнення цивільних правовідносин між сторонами не підтверджує факт виникнення зазначених обставин, а також про те, що в результаті укладених договорів, розрахунок вартості до останніх не передбачав надання позивачем відповідачу послуг в період з 01.01.2016 по 15.03.2016.

Представник відповідача подав до суду заперечення на заяву позивача про зміну підстав позову, в яких вказав про те, що після направлення справи на новий розгляд не відбулося жодної зміни фактичних обставин справи, а отже - зміна позивачем підстави позову - зміна обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача є необґрунтованою та незаконною.

До господарського суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача в якій останній вказує на те, що подана останнім заява про зміну підстав позову відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України. Також позивач знову звертає увагу на лист від 23.12.2015 № 9-1-54/17, а також про те, що надані відповідачу послуги останнім не заперечуються.

Приписами частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Положеннями частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання.

Подана до суду заява позивача про зміну підстав позову судом відхилена, оскільки після направлення даної справи на новий розгляд не відбулося жодної зміни фактичних обставин справи, а в поданій заяві позивач здійснює посилання на такі ж самі фактичні обставини, що були викладені при поданні позову до суду.

В підготовчому судовому засіданні 12.02.2018 оголошено перерву до 21.02.2018.

До господарського суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив в яких відповідач знову вказує на те, що лист від 23.12.2015 № 9-1-54/17 на який посилається позивач, як на підставу виникнення цивільних правовідносин між сторонами не підтверджує факт виникнення зазначених обставин, а також про те, що в результаті укладених договорів, розрахунок вартості до останніх не передбачав надання позивачем відповідачу послуг в період з 01.01.2016 по 15.03.2016.

В судовому засіданні 21.02.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Позивачем були надані відповідачу телекомунікаційні послуги (послуги з трансляції радіопрограм через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A") відповідно до Державних контрактів №04-14/153 від 04.06.2014 та №10-15/201 від 23.06.2015.

Водночас позивач посилається на те, що подібний Контракт у 2016 році не був укладений у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів на початку року.

При цьому, послуги з трансляції радіопрограм через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" надавались відповідачу у 2016 році в період з 01.01.2016 року по 15.03.2016 року, оскільки відповідач листом від 23.12.2015 року №9-1-54/17 звернувся до позивача з пропозицією щодо збереження з 01.01.2016 року обсягів трансляції радіопрограм на рівні грудня 2015 року до прийняття Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" та виділення бюджетних коштів.

В подальшому, а саме 11.10.2016 року між сторонами укладено Державний контракт №01-16/117 та договір №01/16/118 на послуги з трансляції радіопрограм, до яких період надання послуг з 01.01.2016 року по 15.03.2016 року не було включено.

Також, до позовної заяви додані акти приймання фактично наданих послуг, в яких зазначена загальна сума за надані телекомунікаційні послуги за певний період часу, та як додаток до вказаних актів надано переліки технічних засобів, що були використані, якою потужністю та місячною завантаженістю.

Вказані акти позивач направляв відповідачу для підписання, проте той їх не підписав, заперечень щодо обсягу чи вартості послуг не надав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Лист від 23.12.2015 № 9-1-54/17, на який посилається позивач, як на підставу виникнення цивільних правовідносин з позивачем не підтверджує факт виникнення зазначених обставин. Даним листом відповідач лише інформував позивача про те, що як відокремлений підрозділ звернувся до юридичної особи - НКТУ з пропозицією щодо збереження з 01.01.2016 обсягів трансляції радіопрограм на рівні грудня 2015 до прийняття Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік" та виділення коштів на трансляцію.

Крім того, вказаний лист не може бути підставою виникнення таких відносин, оскільки згідно з постановою КМУ від 13.07.2004 "Про затвердження положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм", закупівля послуг з трансляції радіопрограм здійснювалась шляхом формування та виконання державного замовлення.

Відповідно до статті 13 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом. Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом.

Згідно зі ст. 183 ГК України укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

Відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), закупівля послуг за державні кошти повинна була здійснюватись між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та шляхом укладення договору закупівлі, який передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

З метою забезпечення виконання державного замовлення на виконання Закону України "Про здійснення державних закупівель" за результатами переговорної процедури між сторонами спору укладено державний контракт на виконання державного замовлення на послуги телекомунікаційні, інші від 11.10.2016 № 01-16/117 та договір на послуги з трансляції радіопрограм поза межами державного замовлення від 11.10.2016 № 01-16/118, розрахунок вартості за якими не передбачав надання позивачем відповідачу послуг через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" в період з 01.01.2016 по 15.03.2016.

Вказані вище контракт і договір були укладені 11.10.2016, тобто, позивачу було відомо про те, що дані правочини не містили умов оплати послуг через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" в період з 01.01.2016 по 15.03.2016, однак погодився на виконання державного замовлення на запропонованих умовах.

Правові наслідки визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) повинні регулюватися нормами глави 83 ЦК України про зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівля послуг з ретрансляції радіопрограм здійснювалась за результатами переговорної процедури. За результатами проведених переговорів з учасником замовник приймає рішення про намір укласти договір.

За результатами переговорів відповідно до протоколу № 2 щодо закупівлі послуг від 22.09.2016 на виконання Закону України "Про публічні закупівлі" рішення про намір укласти договір прийняте не було.

Проте, після проведення повторних переговорів між сторонами спору досягнуто згоди та укладено державний контракт та договір, розрахунок вартості за якими не передбачав надання позивачем відповідачу послуг через супутниковий ретранслятор "ASTRA 4A" в період з 01.01.2016 по 15.03.2016.

Посилання позивача на акти наданих послуг не підтверджує вартість таких послуг та факт їх отримання відповідачем, оскільки вказані акти останнім не підписані, а в укладеному у відповідності із процедурою державному контракті та договорі не було передбачено послуг, вказаних в таких актах.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд керуючись п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02 березня 2018 року

Cуддя С.В. Балац