Рішення № 72521838, 22.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10512/17Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудовська І.А. за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В.

У справі:

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

до Державного підприємства "Дніпрокосмос", м. Дніпро

про стягнення 17 517,44 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1В, довіреність №157/2183 від 27.12.2017р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням уточнення до позовної заяви) до Державного підприємства "Дніпрокосмос" (далі - відповідач) про стягнення 13 628,24 грн. з яких: 5 445,72 грн. – основного боргу 358,41 грн. – пені, 730,55 грн. – 3 % річних, 7093,56 грн. – інфляційних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати за надані послуги по Договору № 124 від 01.12.2010 р. про надання послуг із забезпечення електричною енергією.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 р. відкрито провадження у справі № 904/10512/17, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 р. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2018 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2018 р.

Представник позивача у судове засідання 22.02.2018 р. надав уточнення до позовної заяви, позовні вимоги з урахуванням уточнення підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засіданні не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області надіслана на адресу відповідача, що зазначена у ОСОБА_1 з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 25527406) на яку насамперед і направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштове відправлення на адресу відповідача повернуто до суду з позначкою: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.02.2018 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 року між Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (виконавець) та Державним підприємством "Дніпрокосмос" (замовник) укладений Договір № 124 про надання послуг із забезпечення електричною енергією (далі - Договір), за умов п. 1.1. якого виконавець зобов’язується надавати послуги із забезпечення безперервного електропостачання замовника у відповідності з умовами Договору, а замовник своєчасно компенсувати виконавцю витрати на закупівлю електроенергії, здійснювати оплату за перетоки реактивної електроенергії та за послуги з технічного обслуговування електромереж та електрообладнання.

Відповідно до п. 2.1. Договору плата за надання послуг з забезпечення електричною енергією складається з: - компенсації витрат виконавця на закупівлю електроенергії за регульованим тарифом наданих постачальником за регульованим тарифом у даному територіальному окрузі ВАТ "ЕК" "Дніпрообленерго"; - плати за послуги з технічного обслуговування електромереж та електрообладнання згідно додатку № 8; - плати за перетоки реактивної електроенергії у разі, якщо середньомісячне споживання активної електроенергії замовником по окремому майданчику вимірювань становить 5000 кВт год та більше згідно Додатку № 9.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що обсяг постачання електричної енергії замовнику визначається згідно Додатка № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору орієнтовна сума Договору на момент його укладення складає: 22 777,20 грн., у тому числі ПДВ – 3 796,20 грн.

Згідно п. 6.1. Договору замовник зобов’язується своєчасно сплачувати послуги з забезпечення електричною енергією, компенсувати вартість спожитої електричної енергії, згідно показань приладу обліку, а також вносити всі платежі за розрахунковий період у відповідності до умов цього Договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

Згідно п. 6.5. Договору замовник здійснює компенсацію витрат виконавцю на закупівлю електроенергії у вигляді 100 % передплати до 25 числа місяця попереднього розрахунковому в обсягах згідно з додатком № 1. Кінцевий розрахунок за фактично спожиту електроенергію здійснюється замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі самостійно отриманого у виконавця оформленого Акту прийому – передачі електроенергії (Додаток № 3 а). У випадку, коли фактичне споживання електроенергії замовником нижче замовленого та сплаченого, йому зараховується передплата за наступний розрахунковий період.

В силу вимог п.п. 6.6., 6.7. Договору вартість послуг з технічного обслуговування електромереж та електрообладнання встановлюється за договірною ціною згідно Додатку № 8 до цього Договору і сплачується до 20-го числа місяця, наступного за звітним на підставі самостійно отриманого у виконавця Акту прийому-передачі послуг (Додаток № 3 б). Замовник здійснює оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності згідно з додатком № 9 "Порядок розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії" до 20-го місяця, наступного за звітним на підставі самостійно отриманого у виконавця Акту прийому-передачі електроенергії (Додаток № 3 а) та платіжного документу виконавця.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 21.12.2012 р. до Договору термін дії Договору продовжено до 31.12.2013 р.

На виконання умов Договору позивачем за період з травня по вересень 2013 р. надано послуги із забезпечення електричної енергії у загальному розмірі 5445,72 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 35 - 37, 39, 40).

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем зі сплати наданих послуг на суму 5445,72 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як зазначено у ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент розгляду справи борг відповідача складає 5445,72 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі внесення платежів, передбачених розділом 6 цього Договору з порушенням термінів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі п. 8.2. Договору з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ України позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 358,41 грн. (за період з 21.06.2013 р. – по 21.04.2014 р.)

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до сплати відповідачу 3 % річних в сумі 730,55 грн. (за період з 21.06.2013 року – по 19.02.2018 року) та інфляційних в сумі 7093,56 грн. (за період з червня 2013 р. – по грудень 2017 р.)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені,3 % річних та інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 5 445,72 грн. – основного боргу 358,41 грн. – пені, 730,55 грн. – 3 % річних, 7093,56 грн. – інфляційних.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпрокосмос" (49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 25527406) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) 5 445,72 грн. (п'ять тисяч чотириста сорок п'ять грн. 72 коп.) - основного боргу, 358,41 грн. (триста п'ятдесят вісім грн. 41 коп.) - пені, 730,55 грн. (сімсот тридцять грн. 55 коп.) - 3 % річних, 7093,56 грн. (сім тисяч дев'яносто три грн. 56 коп.) - інфляційних, 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК

України "27" лютого 2018 р.