Постанова № 72520, 01.08.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р.

14:30

Справа № 1/368/06

м. Миколаїв

За позовом: Дослідний завод інституту імпульсних процесів та технологій

Національної академії наук України.

/54008, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197/.

До відповідача: 1. Березанський районний відділ земельних ресурсів.

/57400, Миколаївська область, смт. Березанка, пл. Леніна, 33/

2.Березанська районна державна адміністрація.

/57400, Миколаївська область, смт. Березанка, пл.. Леніна, 33/

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача: Зотіков С.Є., довіреність від 19.06.2006р.

Маліченко Л.Т., довіреність від 10.07.2006р.

Від І відповідача: Коц В.М., начальник відділу.

Від ІІ відповідача: Хрипунова Н.В., довіреність від 23.02.2006р.

Суть спору: позивач уточнив позовні вимоги і просить:

1. визнати недійсними з 01.01.2004р. дані державного земельного кадастру в частині закріплення за Дослідним заводом інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України (м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 054103810) на праві постійного користування, земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:09:000:0063 площею 1,6 га.

2. Визнати з 01.01.2004р. площу земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:09:000:0063 у постійному користуванні Дослідного заводу інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України (м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 054103810) –1,4 га.

3. Зобов’язати Березанську районну державну адміністрацію видати Дослідному заводу інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України (м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 054103810) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1, 49

га.

1-й відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що для внесення змін у Державний земельний кадастр необхідно рішення органу виконавчої влади, місцевого самоврядуванні чи суду

2-й відповідач проти позову заперечує, оскільки позивачем не дотримано вимог оформлення землекористування у відповідності зі статтею123 Земельного кодексу України.

Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні , - суд

встановив:

у відповідності з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14 вересня 1983 року № 504-р та рішення Миколаївського облвиконкому від 18.12.1984 року № 533 позивачу надано у постійне користування 3,09 га землі для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування будинку відпочинку “Наука” та артезіанської свердловини” і видано Державний акт на право постійного користування землею(а.с.13).

24.10.2001 року об’єкт незавершеного будівництва пансіонат “Наука” був проданий відповідно договору купівлі-продажу № 16-Д, укладеному між Регіональним відділенням Фонду державного майна у Миколаївській області та приватним підприємством “Тетяна”.

У відповідності за статтею 30 Земельного кодексу України, чинного до 01.01.2002 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з

цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Отже, з 24.10.2001 року право користування земельною ділянкою, на якій розташований пансіонат “Наука”, перейшло до Приватного підприємства “Тетяна”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Тетяна”.

Зазначене підтверджується Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 року(а.с.15-18), якою визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Тетяна” право користування земельною ділянкою, площею 1,6 га для обслуговування пансіонату “Наука”(а.с.15-22)

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2004 року по справі №10/298 визнано недійсним виданий позивачу Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 3,09 га.

Таким чином, з 28.11.2001 року позивач є фактично користувачем земельної ділянки, площею 1,49 га із наданої йому розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14 вересня 1983 року № 504-р та рішення Миколаївського облвиконкому від 18.12.1984 року №533 земельної ділянки площею 3,09 га .

Стаття 2 Закону України “Про плату за землю” визначає, що використання землі в Україні є платним і згідно статті 13 цього закону підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру.

Дані земельного кадастру свідчать, що в користуванні позивача знаходиться земельна ділянка під № 4820982200:09:000:0063 площею 3,09 га, що не відповідає фактичній дійсності і призводить до обов’язку позивача сплачувати земельний податок за землю, яка знаходить в користуванні іншої юридичної особи.

Частина 1 статті 193 Земельного кодексу України визначає, що Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок,

їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Як встановлено вище, в позивача, починаючи з 28.11.2001 року знаходить в користуванні фактично земельна ділянка площею 1,49 га, в зв’язку з чим необхідно внести зміни до земельного кадастру.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання недійсними з 01.02.2004 року(з врахуванням вимог частини 2 статті 18 Закону України “Про плату за землю”) даних державного земельного кадастру в частині закріплення за позивачем на праві постійного користування, земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:09:000:0063 площею 1,6 га., а також визнання з 01.01.2004р. права постійного землекористування за позивачем земельної ділянки площею –1,49 га. /що обліковувалась за кадастровим номером 4820982200:09:000:0063/ підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов’язання Березанської районної державної адміністрації видати позивачу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1, 49 га задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки юридичним особам в постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведень цих ділянок.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів,

затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Позивачем вимоги вказаної правової норми не дотримані. Посилання на листи від 10.06.2003 року і 03.11.2003 року(а.с.34-35) є безпідставним, оскільки в них йде мова про земельну ділянку площею 1 га.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсними з 01.01.2004р. дані Державного земельного кадастру в частині закріплення за Дослідним заводом інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України /м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 054103810/ на праві постійного користування земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:09:000:0063 площею 1,6 га.

Визнати з 01.01.2004р. право постійного землекористування за Дослідним заводом інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України /м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 054103810/ земельною ділянкою площею –1,49 га. /що обліковувалась за кадастровим номером 4820982200:09:000:0063/.

В решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дослідного заводу інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України /54008, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 05410381) 42,50 грн.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя

Л.I.Васильєва