Вирок № 72519303, 01.03.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/3094/16-к

Провадження № 1-кп/163/11/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретарів: Костюк Р.М., Голядинець О.В.,

прокурорів: Шаруновича Є.В., Ляшук І.П.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - Наконечного В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12016030150000348 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Терехи Любомльського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, непрацюючого, одруженого, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 12 липня 2016 року приблизно о 20 годині 45 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, під час суперечки з оперуповноваженим з протидії нелегальній міграції 1-го сектору оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Римачі) оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_1, яка виникла з приводу службової діяльності останнього, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 є працівником правоохоронного органу, наніс йому кулаком правої руки два удари в ліву частину обличчя та згодом під час боротьби намагався нанести ще кілька ударів по тулубу, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця в скроневій ділянці зліва з переходом на верхнє повіко лівого ока, в ділянці живота зліва, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи справа, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням даним працівником службових обов'язків, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.345 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні 16.02.2018 року свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що 12.07.2016 року, перебуваючи у с.Висоцьк, разом з ОСОБА_4 побачили автомобіль, чорного кольору, на польській реєстрації, моделі «Джип», який поїхав в сторону Володимир-Волинського. Оскільки цей автомобіль викликав у них підозру, вони поїхали за ним, щоб його перевірити, однак, проїхавши приблизно два кілометри, цей автомобіль так і не наздогнали. Повертаючись назад, за місцем проживання ОСОБА_1 побачили його службовий автомобіль, тому до останнього зателефонували. ОСОБА_1 вийшов до них та вони надали йому інформацію з приводу «підозрілого» автомобіля, однак ОСОБА_1 повідомив, що він після служби - на вихідному дні. Ні він, ні ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносили та суперечки між ними у цей день не було. Наступного дня до нього зателефонував дільничний інспектор та повідомив, що на нього надійшла заява. Приїхавши у лікарню, ОСОБА_1 з ним не захотів розмовляти, при цьому тілесних ушкоджень у той момент на останньому він не бачив. За місцем проживання його батьків, де він також проживає, дійсно проводився обшук, у якому приймали участь всього 14-15 чоловік, в тому числі ОСОБА_1, однак невдоволення він висловлював лише з тих причин, що у той період його дружина була вагітною, присутні особи мали при собі автомати, а цигарки, що вилучались, містили марки акцизного податку України. Потерпілого він знав з початку 2016 року, знав його місце роботи, посаду, обов'язки, та з ним перебував у товариських відносинах.

В судовому засіданні 28.02.2018 року обвинувачений ОСОБА_2 свої покази в частині подій, які мали місце 12.07.2016 року, за місцем проживання потерпілого ОСОБА_1, змінив та показав, що, надавши останньому інформацію про «підозрілий» автомобіль, ОСОБА_1 повідомив, що він не на службі та почав виштовхувати його з подвір'я. Однак він все-таки наполягав на тому, щоб ОСОБА_1 виконував свою роботу та перевірив цей автомобіль. Тоді останній «заламав» йому руку та сам впав на землю, спиною на цеглину, а він впав на потерпілого і вдарився зубами в його живіт. Після цього потерпілий сказав, щоб вони їхали додому, що вони й зробили.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винуватість повністю доведена наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом доказами.

Так, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №12016030150000348 розпочато 13.07.2016 року за поданою 12.07.2016 року о 23:50 год. у Любомльський ВП ГУНП у Волинській області заявою ОСОБА_1, у якій останній повідомив, що 12.07.2016 року приблизно о 20:45 годин в с.Висоцьк Любомльського району під час виконання ним службових обов'язків ОСОБА_2 наніс йому, як працівнику відділу прикордонної служби, тілесні ушкодження. Також вказав на очевидця цих подій - жителя с.Висоцьк ОСОБА_4.

Наказом начальника Північного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 12.04.2016 року №66-ОС «По особовому складу» стверджено, що старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 12.04.2016 року призначено офіцером (оперуповноваженим з протидії нелегальній міграції) першого сектору оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Римачі).

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 12.07.2016 року він не був прописаний в наказі на здійснення охорони державного кордону України, однак в силу специфіки оперативно-розшукової роботи, у цей день виконував оперативне завдання керівництва на відділі прикордонної служби «Висоцьк», у зв'язку із чим був одягнений у службову форму, та після проведення необхідних заходів в с.Висоцьк, орієнтовно о 20 год. 45 хв. повернувся додому (АДРЕСА_2), де мав намір повечеряти, однак у цей час до нього на мотоциклі під'їхали обвинувачений ОСОБА_2 та знайомий останнього - ОСОБА_4, які перебували у стані алкогольного сп'яніння. Останні почали висловлювати претензії з приводу неякісного виконання прикордонниками своїх службових обов'язків та причетності деяких з них до протиправних схем. ОСОБА_2, окрім цього, говорив, що бачив автомобіль «джип», який заїхав на прикордонну смугу, та сам був вимушений їздити, перевіряти чи не задіяний цей автомобіль до протиправної діяльності, хоча усе це мають робити прикордонники. Особисто до нього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 претензій не мали, лише вказали, що хочуть побачити його колегу. Щоб знизити тон розмови він запропонував їм присісти на лавку, де після чергової словесної перепалки ОСОБА_2 наніс йому удар по голові, а після того, як він встав і уточнив чи останній розуміє характер своїх дій, те, що він є співробітником оперативних підрозділів, прикордонником, та перебуває під час виконання службових обов'язків, обвинувачений рукою наніс йому другий удар. Всього ударів зі сторони обвинуваченого було орієнтовно 3-5. Захищаючись, він також наніс ОСОБА_2 декілька контрударів. Потім обвинувачений підбіг до дерева, взяв цеглину, якою хотів нанести йому удар в область голови, однак, схвативши останнього за руку, цю цеглину він «вибив». Після цього з обвинуваченим почали боротися та обоє впали на землю. Далі лише пам'ятає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 сіли на мотоцикл та поїхали. Прийшовши до тями, орієнтовно о 21:00 - 21:10 год. про ці події по телефону він доповів керівництву. До нього приїхали співробітники, які автомобілем відвезли його в поліцію, де він написав заяву, а потім - в лікарню. Внаслідок цього інциденту упродовж 3-5 днів він почував себе незадовільно, мало місце головокружіння та нудота. Частину лікування проходив у місцевій лікарні м.Любомль та частину - в центральному госпіталі ДПС України, що в м.Києві. Такі дії обвинуваченого пов'язує з тим, що оперативно-розшуковим підрозділом проводились заходи протидії можливим спробам протиправної діяльності, перешкоджання людям, які займаються такою діяльністю, заробляти гроші, а також проведеними обшуками, оскільки перед нанесенням ударів ОСОБА_2 завів мову про проведені обшуки, яка зводилась до їх безрезультатності, та у такий спосіб він висловлював свою незгоду з проведеними заходами. З ОСОБА_2 та ОСОБА_4 попередньо він уже був знайомий, вони знали, що він служить у прикордонних військах та бачили його присутність під час проведення співробітниками СБУ та інших служб в червні 2016 року обшуку по місцю реєстрації ОСОБА_2 в с.Терехи, за результатами якого було вилучено орієнтовно 10 ящиків цигарок та транспортний засіб на іноземній реєстрації. Вказав, що через 2-3 дні після цих подій до нього в лікарню приходив ОСОБА_2 зі своїм представником для укладення угоди про примирення. Заподіяну йому матеріальну та моральну шкоду обвинувачений відшкодував, тому претензій до нього він не має. З приводу міри покарання, просив суд обвинуваченого ОСОБА_2 суворо не карати.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що у той день приблизно о 19-20 год. разом з ОСОБА_2 вони побачили автомобіль, який рухався зі сторони с.Терехи в сторону с.Висоцьк, тобто в сторону кордону. Вирішили з'ясувати, що це за автомобіль. За ним поїхали квадроциклом, однак не наздогнали. Маючи підозру про переміщення даним автомобілем контрабанди, поїхали додому до прикордонника - потерпілого ОСОБА_1, щоб надати цю інформацію. Розмовляти з останнім пішов ОСОБА_2, а він залишився біля квадроцикла. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розмовляли на вулиці від нього на відстані 3-4 метрів та він чув, як на повідомлену ОСОБА_2 інформацію щодо автомобіля з можливою контрабандою, ОСОБА_1 відповів, що він уже не на службі (на вихідному дні), тому перевіряти нічого не буде. Після цього ОСОБА_1 взяв ОСОБА_2 за руку і почав «пропихати» його на вихід. ОСОБА_2, вирвавши свою рук від потерпілого, сів на квадроцикл та вони поїхали. Вказав, що в стані алкогольного сп'яніння вони не перебували, будь-якої конфліктної ситуації він не бачив, насильницьких дій ніхто не чинив та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив. Також підтвердив своє перебування під час проведення у ОСОБА_2 обшуку, за результатами якого було виявлено цигарки з акцизними марками України.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що надаючи юридичну консультацію обвинуваченому з приводу інциденту, який мав місце з потерпілим ОСОБА_1, порадив йому з останнім примиритись. З цією метою, діючи за усним дорученням ОСОБА_2, він приїздив в лікарню до потерпілого, з яким вів розмову щодо можливого примирення, проти якого останній фактично не заперечував, однак, посилаючись на своє керівництво, вказував на можливі негативні наслідки для нього у випадку відкликання поданої заяви. Також показав, що на той момент сильних тілесних ушкоджень у потерпілого не було, на обличчі він бачив лише наявне почервоніння та подряпину.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 13.06.2016 року за його участю, а також участю інших співробітників оперативно-розшукового відділу, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_1, по місцю проживання батьків обвинуваченого ОСОБА_2 проводився обшук, в ході якого було виявлено та вилучено понад 10 ящиків тютюнових виробів та автомобіль марки «Ленд-Ровер» на польській реєстрації, який перебував на митній території України з порушенням законодавства. Під час вилучення цього транспортного засобу ОСОБА_2 в обурливій та нецензурній формі, на підвищених тонах, висловлював своє незадоволення та чинив пасивний опір щодо вилучення автомобіля, а саме, не віддавав від нього ключі, а сам обшук вважав незаконним. Оперативні співробітники не забезпечувались засобами маскування, були одягнуті по «цивільному», тому учасники обшуку візуально були доступні для їх сприйняття. 12 липня 2016 року до нього зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що у нього відбувся конфлікт в с.Висоцьк під час проведення заходів з оперативного прикриття і за результатами цього конфлікту від обвинуваченого ОСОБА_2 він отримав побої. Особисто виїхавши у с.Висоцьк до місця проживання ОСОБА_1, бачив на ньому сліди побоїв, а саме, синець на лівій стороні обличчя, подряпини на ліктях рук, незначні пошкодження та сліди грунту на футболці.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він був присутній під час проведення в червні 2016 року оперативним підрозділом спільно зі співробітниками УСБУ обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 в с.Терехи, де були вилучені цигарки та транспортний засіб. В ході обшуку мали місце словесні перепалки між ОСОБА_2 та присутніми оперативними працівниками, в тому числі потерпілим ОСОБА_1, оскільки обвинувачений вважав, що вилучення цигарок та автомобіля є незаконним. На місці обшуку також був присутній товариш ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який, підтримуючи останнього, також конфліктував.

Повідомленням чергового лікаря від 13.07.2016 року за №93, адресованим Любомльському відділу поліції, стверджено, що у потерпілого ОСОБА_1 при зверненні в лікарню встановлено наявність травми «забій м'яких тканин лівої половини обличчя», у зв'язку із чим його госпіталізовано в неврологічне відділення.

Відповідно до висновку експерта №119 судово-медичної експертизи, проведеної з 13.07.2016 року по 13.09.2016 року, при опосвідченні у ОСОБА_1 виявлені синці в скроневій ділянці зліва з переходом на верхнє повіко лівого ока, в ділянці живота зліва, крововилив на слизовій оболонці верхньої губи справа утворились від дії тупих предметів, які повністю не відобразили своїх індивідуальних особливостей в діючих предметах, враховуючи їх характер можливо не більш чим за 1-2 доби до часу його опосвідчення і відносяться до легких тілесних ушкоджень. При обстеженні ОСОБА_1 лікарями встановлено діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку», яка відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, поскільки для їх лікування необхідний час більше 6-ти, але не більше 21-ї доби, так як згідно Методичних рекомендацій трактовки і експертної оцінки клінічних діагнозів струсу і забою головного мозку», струс головного мозку є найбільш легким ушкодженням, яке характеризується не довготривалими функційними порушеннями, які нормалізуються після травми на першому або другому тижні.

У протоколі проведення слідчого експерименту від 29.10.2016 року та фото-таблицях до нього зафіксовано, як потерпілий ОСОБА_1 показав на місце, де відбувалися усі події, по вул.Прикордонників, 10, в с.Висоцьк Любомльського району Волинської області, а саме, де він зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вказав на стіл та лави, де вони сиділи та розмовляли, місце розташування кожного з них за цим столом, продемонстрував як обвинувачений ОСОБА_2 встав з лавки та кулаком правої руки наніс йому один удар по лівій висковій ділянці голови, а також, після певної розмови про його перебування на службі, продемонстрував нанесення обвинуваченим, правою рукою, другого удару в ліву частину його обличчя. Показав місце, де ОСОБА_2 біля дерева, приблизно за 2 метри від столу, взяв цеглину, якою замахнувся в його сторону, намагаючись завдати удар. На момент проведення даної слідчої дії біля цього дерева також знаходилось декілька цеглин. Продемонстрував у який спосіб він «вибив» цю цеглину з руки обвинуваченого, як вони брали один одного за одяг в області грудей, вказав на місце, де вони впали на землю та боролись.

З висновку експерта №189 від 23.11.2016 року слідує, що можливість утворення: синця в скроневій ділянці зліва з переходом на верхнє повіко лівого ока, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи справа, не виключається, як внаслідок нанесення ударів неозброєною рукою людини, стиснутою в кулак, при обставинах слідчого експерименту, так і внаслідок дії інших тупих предметів, при інших обставинах в інший час, що може бути встановлено слідчим шляхом. Можливість утворення синця в ділянці живота зліва не виключається, як внаслідок дії пальців рук людини при обставинах слідчого експерименту, так і внаслідок дії інших тупих предметів, при інших обставинах, в інший час, що може бути встановлено слідчим шляхом.

З протоколу огляду речей від 11.08.2016 року встановлено, що добровільно видана ОСОБА_1 13.07.2016 року чоловіча футболка з тканини темно-оливкового кольору з округлим вирізом горловини та коротким рукавом має сильний ступінь забрудненості, на її передній лицевій поверхні наявна численна кількість плям, бризг та помарок речовини бурого кольору, на задній - плями речовини бурого кольору та численні плями, забруднення чорного кольору, а в нижній правій частині - механічне пошкодження (стирання) тканини.

Постановою слідчого від 11.08.2016 року вказану футболку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Висновком імунологічної експертизи від 22.08.2016 року №44/44 встановлено, що на наданій на дослідження футболці виявлено кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1

Завдання, обов'язки, права та відповідальність офіцера (оперуповноваженого з протидії нелегальній міграції) першого сектору оперативно-розшукового відділу (з м.д. н.п. Римачі) оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління визначені посадовою інструкцією, затвердженою наказом Північного регіонального управління ДПС України 07.06.2016 №28. Зокрема, офіцер, серед іншого, зобов'язаний: особисто здійснювати оперативно-розшукову діяльність в повному обсязі, роботу з негласним апаратом; особисто здійснювати роботу з підбору, вивчення, придбання та вдосконалення оперативних джерел; за дорученням слідчого, прокурора проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії. З метою виконання покладених завдань та обов'язків офіцер має право, зокрема особисто здійснювати оперативно-розшукову діяльність в повному обсязі; встановлювати конфіденційне співробітництво з особами, які виконують завдання в інтересах оперативно-розшукової діяльності, та мати на зв'язку таких осіб; приймати участь в організації та підтриманні оперативної взаємодії з відповідними структурними підрозділами правоохоронних органів України, інших міністерств та відомств.

Висновком службового розслідування за фактом отримання травми офіцером оперуповноваженим (з протидії незаконної міграції) першого сектору (протидії транскордонній злочинності) оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п.Римачі) старшим лейтенантом ОСОБА_1 від 22.07.2016 року стверджено, що травмування останнього, яке мало місце 12.07.2016 року приблизно о 20:45 год., сталося в позаслужбовий час, а тому травма була отримана не під час виконання ним обов'язків військової служби.

На підставі вищенаведених доказів, а саме показань потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що 12.07.2016 року приблизно о 20 год. 45 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 приїздили до потерпілого до місця його проживання (АДРЕСА_2), де на подвір'ї перебували орієнтовно до 21 години.

Той факт, що виявлені у потерпілого ОСОБА_1 тілесні ушкодження утворились внаслідок умисних дій обвинуваченого ОСОБА_2 сумніву судом не піддається, оскільки про це об'єктивно свідчить хронологія розвитку подій та підтверджується поміж показань самого потерпілого ОСОБА_1, також показаннями свідка ОСОБА_6, повідомленням чергового лікаря, висновком експерта та протоколом слідчого експерименту.

Будь-яких фактів про отримання потерпілим ОСОБА_1 таких тілесних ушкоджень в інший час та за інших обставин, судом не встановлено та стороною захисту не доведено.

Поряд з цим, суд зазначає, що послідовність позиції потерпілого прослідковується від моменту його звернення з заявою у поліцію до розгляду справи в суді, при цьому будь-яких причин оговорювати обвинуваченого, з його сторони, в ході судового розгляду не встановлено, оскільки як потерпілий ОСОБА_1, так і сам обвинувачений ОСОБА_2, кожен зокрема, ствердили, що у неприязних відносинах попередньо між собою вони не перебували. В той же час ОСОБА_2 достовірно був обізнаний з тим, що потерпілий ОСОБА_1 є співробітником Державної прикордонної служби України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 року (із змінами і доповненнями від 03.12.1997 року) «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», безпосереднім об'єктом кожного із злочинів цієї групи є нормальна діяльність та авторитет того органу, службової особи, громадського формування, представником якого є потерпілий.

У статті 2 Закону України від 23.12.1993 року № 3781-XII "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" визначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Диспозиція ч.2 ст.345 КК України встановлює кримінальну відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Згідно із наведеним в абз.3 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 року роз'ясненням, відповідальність за злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань настає як за дії, вчинені відносно потерпілого під час безпосереднього виконання ним службових обов'язків, так і в інший час (наприклад, як помста за службову діяльність потерпілого в минулому).

Отже, під виконанням службового обов'язку слід розуміти діяльність працівника, що входить в коло його повноважень, при цьому час виконання потерпілим службових обов'язків (минулий, теперішній чи майбутній) на кваліфікацію не впливає.

Тобто, факт не перебування потерпілого ОСОБА_1 у момент аналізованих подій на службі (безпосереднього виконання своїх службових обов'язків), про що зазначено у висновку службового розслідування, визначального юридичного значення для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 в даному випадку не має.

З показань допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, а також показань потерпілого та самого обвинуваченого ОСОБА_2 судом встановлено, що за місцем проживання батьків останнього проводився обшук, у якому в якості забезпечення приймав участь також й потерпілий ОСОБА_1

ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що після проведення даної слідчої дії з ОСОБА_2 він неодноразово зустрічався, будь-яких претензій особисто до нього останній не мав, лише в загальному висловлювався про незаконність проведеного обшуку.

Разом з цим, як вказав ОСОБА_1, перед нанесенням ударів обвинувачений також завів мову про проведені обшуки, які вважав незаконними та безрезультатними.

Свідок ОСОБА_4 ствердив, що мова між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 стосувалась виключно діяльності прикордонної служби в цілому, яка не забезпечує належної охорони державного кордону.

Іншої тематики розмови, окрім як про діяльність співробітників прикордонної служби, які б провокували чи спонукали обвинуваченого до протиправних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_1, який також є оперативним співробітником прикордонної служби, судом не встановлено та стороною захисту не доведено.

Потерпілий ОСОБА_1 вказав, що особисто до нього обвинувачений ОСОБА_2 претензій не мав, однак зважаючи на те, що останній достовірно знав про вид його службової діяльності, з результатами якої в загальному був не задоволений, а також тематику їх розмови, на переконання суду протиправність дій обвинуваченого була пов'язана саме з виконанням потерпілим своїх службових обов'язків, а не з його приватними інтересами.

Невизнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що тілесних ушкоджень потерпілому він не наносив, а також зміну його показань в суді, які зводяться до можливого отримання потерпілим тілесних ушкоджень від власного падіння на цеглину та паралельного падіння ним на останнього зубами в живіт, суд розцінює не інакше, як обрану позицію самозахисту з метою уникнення відповідальності, оскільки такі доводи обвинуваченого, окрім його власних тверджень, жодним іншим доказом не підтверджені та водночас об'єктивно спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами.

З огляду на тісні товариські відносини між обвинуваченим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_4, до показань останнього про те, що ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому не наносив, суд відноситься критично. В той же час, показання вказаного свідка не узгоджуються зі зміненими показаннями обвинуваченого, що також підтверджує надуманість позиції останнього з метою спотворення реальності подій, які мали місце.

Також суд зважує й на те, що потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердив про відшкодування обвинуваченим заподіяної йому шкоди та дану обставину не заперечив й сам ОСОБА_2, однак пояснити суду причини компенсації потерпілому такої шкоди останній в судовому засіданні не зміг.

Виходячи з наведеного аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає безсумнівно доведеним факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 саме у зв'язку з виконанням останнім своїх службових обов'язків, оскільки іншого логічного та об'єктивного пояснення причин таких протиправних дій обвинуваченого в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено.

З цих же підстав доводи сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину на увагу суду не заслуговують.

Надані захисником обвинуваченого постанова слідчого про закриття кримінального провадження та постанова прокурора про скасування цієї постанови слідчого не є доказом у кримінальному провадженні в розумінні ст.84 КПК України, а є лише процесуальними рішеннями, які вказують на рух кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

Щодо винесеної слідчим суддею Луцького міськрайонного суду ухвали від 08.07.2016 року, то вона підтверджує лише певні факти, зокрема, проведення 14.06.2016 року огляду в рамках іншого кримінального провадження та повернення ОСОБА_2 вилучених під час даного огляду 579 блоків цигарок з українськими марками акцизного збору, однак аж ніяк не спростовує досліджених у даному кримінальному провадженні доказів, в тому числі мотивів заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1

Твердження сторони захисту про не включення слідчого СВ Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8, за участю якого 29.10.2016 року проводився слідчий експеримент, у групу слідчих у даному кримінальному провадженні, об'єктивно спростовуються наданим стороною обвинувачення витягом з кримінального провадження №12016030150000348, сформованим 29.10.2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 є слідчим у даному кримінальному провадженні, а відтак протокол слідчого експерименту складений належною процесуальною особою та в силу ст.86 КПК України є допустимим доказом, відповідно й інший похідний від нього доказ - висновок експерта №189 від 23.11.2016 року.

Не зазначення у реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження процесуального рішення слідчого (постанови від 10.11.2016 року) про призначення судово-медичної експертизи після проведення 29.10.2016 року слідчого експерименту саме по собі не спростовує факту проведення такої експертизи і не свідчить про її неналежність чи недопустимість, як доказу, адже після завершення досудового розслідування 30.11.2016 року матеріали кримінального провадження були відкриті сторонам кримінального провадження, а відтак про здобуття даного доказу стороні захисту було відомо.

Таким чином, за встановлених обставин, оцінюючи зібрані та досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, з врахуванням принципу змагальності та критерію «поза розумним сумнівом», суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Підстав для ухвалення виправдального вироку, про що просила сторона захисту, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.12 КК України, обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення (злочин) середньої тяжкості.

До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне відшкодування обвинуваченим заподіяної потерпілому шкоди та відсутність зі сторони останнього всякого роду претензій.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, стороною обвинувачення не висунуто та судом не встановлено.

Окрім цього, обвинувачений є особою молодого віку, має сім'ю, на утриманні - малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, є депутатом Вишнівської об'єднаної територіальної громади, а відтак - має авторитет серед громадськості та довіру серед односельчан, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на «Д» обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.

Враховуючи сукупність наведених обставин, позицію потерпілого,суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції закону, за яким він притягується до відповідальності, у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Таке визначене покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Питання про долю речового доказу слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення імунологічної експертизи, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 під час досудового розслідування не обирався, клопотання про обрання такого заходу сторона обвинувачення не заявляла та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1870 (одну тисячу вісімсот сімдесят) гривень 85 копійок процесуальних витрат за проведення у кримінальному провадженні імунологічної експертизи.

Речовий доказ: чоловічу футболку, яка зберігається в камері зберігання речових доказів Любомльського відділу поліції ГУНП у Волинській області, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук