Рішення № 72519033, 15.02.2018, Горохівський районний суд Волинської області

Провадження №2/155/126/18

Справа №155/1778/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Чонки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Задурської К.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

Мотивує свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її тітка ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина за законом на майно, зокрема, на земельну частку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 Позивач є єдиною спадкоємицею майна померлої тітки за законом, прийняла спадщину шляхом фактичного володіння спадковим майном. ОСОБА_3, позивач оформити спадщину в нотаріальному порядку не може, так як відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спадкове майно. Крім того, у позивача виникла необхідність у встановлення факту родинних відносин із покійною тіткою, оскільки в архівних установах відсутні відповідні документи, які б підтверджували даний факт. У зв'язку з наведеним, позивач просить встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року є її тіткою. Також, просить визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 26 липня 2017 року.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак в своїй заяві до суду позов підтримав повністю, просить його задовольнити, а справу слухати у його відсутність.

Представник відповідача - Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області - в судове засідання не з'явився, однак в своїй заяві до суду позов визнав повністю, не заперечує щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно. Справу просить слухати у його відсутність.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Свідоцтвом про народження стверджується, що позивач народилася 20 жовтня 1955 року. Її батьками значаться ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Свідоцтвом про укладення шлюбу стверджується, що позивач 27 вересня 1980 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 та змінила своє дівоче прізвище «ОСОБА_12» на «ОСОБА_13».

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 21 липня 2017 року, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Її батьками значаться ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Довідкою Державного архіву Волинської області №782/01-44 від 04 липня 2017 року стверджується, що видати архівну довідку про народження ОСОБА_10 в 1910 році в селі Довге немає змоги в зв'язку з тим, що метричні книги церкви Святого Архістратига Михаїла, села Довге Володимир-Волинського повіту передані на зберігання в Держархів області по 1864 рік. Метричні книги церкви Різдва Пресвятої Богородиці, села Цегів Володимир-Волинського повіту до 1920 року на зберігання в Держархів області не надходили. Метричні книги церкви Пресвятої Богородиці, села Брани Володимир-Волинського повіту за 1871-1921 роки на зберігання в Державний архів Волинської області не надходили.

Отже, враховуючи досліджені судом письмові докази, суд дійшов висновку, що знайшов свій підтвердження факт, що ОСОБА_2 була рідною тіткою позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині встановлення вказаного факту, що мають юридичне значення задоволенню підлягають.

Вирішуючи вимогу позивача про визнання її права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 26 липня 2017 року, ОСОБА_2 на підставі рішення Горохівської районної державної адміністрації від 25 травня 2000 року №195 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Мрія» розміром 1,99 в умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Довідкою Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області №706 від 04 липня 2017 року стверджується, що спадкоємцями майна за законом після смерті ОСОБА_2 є її племінниці ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_3. Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом фактичного володіння спадковим майном. Заповіт ОСОБА_2 в сільській раді не посвідчувався.

З спадкової справи №547/2017, заведеної Горохівською державною нотаріальною конторою 02 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 листопада 2017 року стверджується, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Згідно із ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

При цьому, слід враховувати, що норми п.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.ст.529-531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі №6-138цс13 також зробив правовий висновок про те, що відповідно до частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР в редакції 1963 року свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.524 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

За правилами ст.ст.548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Так, відповідно до ст.ст.529, 530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Статтею 531 ЦК УРСР встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Оскільки позивачка є племінницею померлої ОСОБА_2, а відповідно до ЦК УРСР племінниця до кола спадкоємців за законом будь-якої черги, передбачених ст.ст.529-530 ЦК УРСР не належить, тому правила ст.549 ЦК УРСР щодо прийняття спадщини на неї не розповсюджується, в зв'язку з чим суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 315, 319 ЦПК України, ст.ст.529-531, 548, 549 ЦК УРСР, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування», п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року є рідною тіткою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Горохівського районного суду Чонка В.В.