Постанова № 72518916, 01.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа А.В.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"01" березня 2018 р. Справа № 806/2492/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Житомирі апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити 18783,20 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2017р. адміністративний позов задоволено. Визнано бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати компенсації за порушення строку перерахування коштів відповідно до виконавчого листа, виданого 28.01.2014 Житомирським районним судом Житомирської області по справі №278/5402/13-а від 24.12.2013 протиправною. Зобов'язано Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до моменту виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24.12.2013 року у справі №278/5402/13-а.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Державна казначейська служба України звернулась до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що законодавство не встановлює строків виплати компенсації у зв'язку з порушенням термінів перерахування коштів за рішенням суду, оскільки перерахування відповідних коштів згідно з п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень може бути здійснено лише в порядку черговості надходження документів про стягнення коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Житомирський районний суд Житомирської області від 24.12.2013 року, яка набрала законної сили 27.01.2014 року стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_3 компенсацію за втрачене домоволодіння в сумі 197 498 грн. та матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок несвоєчасної виплати компенсації за втрачене домоволодіння в сумі 25 674 грн. 74 коп., а всього 223 172 грн. 74 коп.

28.01.2014 р. Житомирським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист по справі №278/5402/13-а про стягнення коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавчий лист по справі №278/5402/13-а перебуває на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою", проте, станом на час розгляду справи виконавчий лист в повному обсязі не виконано.

Листом №513/2667-7025 від 27.04.2017 р. Державна казначейська служба України, на звернення позивача повідомила, що заходи щодо перерахування коштів на виконання виконавчого листа №278/5402/13-а, виданого Житомирським районним судом Житомирської області, будуть здійснені після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 9 р. 6 Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Відтак, невиконання відповідачем у трьохмісячний строк виконавчого листа в справі №278/5402/13-а, виданого 28.01.2014 р. Житомирським районним судом Житомирської області, є бездіяльністю відповідача, яку суд визнає неправомірною та зобов'язує відповідача здійснити дії щодо виконання зазначеного судового рішення.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України, установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 (далі - Порядок).

Згідно з п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України від 05.06.2012р. № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI).

У даному випадку таким, що підлягає застосуванню, є саме Закон № 4901-VI, оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 3 Закону № 4901-VI визначені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

За приписами наведеної норми Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що Державною казначейською службою України не було зазначено про недоліки у поданих позивачем документах або ж відомості про їх неподання у повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.5 Закону №4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в ч.4 ст.4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналізуючи вказану норму Закону, колегія суддів звертає увагу на те, що компенсація виплачується за умови несвоєчасного виконання судового рішення та може бути здійснена при виплаті коштів, згідно судового рішення.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 5 наведеного Закону).

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.

Наведене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Так, наприклад, у рішенні від 08.11.2005р. в справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" листопада 2017 р. без змін,

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "01" березня 2018 р.