Постанова № 72518669, 31.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/15526/17

Категорія: 10.2.4 Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову від 28 вересня 2017 року, ухвалену Приморським районним судом м. Одеси судом у складі головуючого-судді Бойчука А.Ю., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» - протиправною.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з 1 січня 2016 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та здійснити одноразово виплату недоотриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати за подання даного позову.

Постановою від 28 вересня 2017 року, ухвалено у відкритому судовому засіданні, Приморський районний суд м. Одеси частково задовольнив адміністративний позов:

- визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2016 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;

- зобов'язав відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

- стягнув з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1280 грн.;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржену постанову та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" - протиправною.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та здійснити одноразово виплату не отриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати за подання даного позову.

Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме, в частині здійснення одноразової виплати недоотриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком та стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Апелянт, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає, що на підтвердження понесення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, ним до суду першої інстанції надані всі необхідні документи, а саме копія договору про надання правової допомоги №79-038/16 від 28 листопада 2016 року, копія Актів про прийняття - передачу наданих послуг №1 від 31.07.2017 року та №2 від 31.08.2017 року, копія документу про сплату коштів у розмірі 5000 грн. (копія до прибуткового касового ордеру).

Зазначені копії документів на думку апелянту були помилково не прийняті судом першої інстанції, оскільки саме ці документи підтверджують судові витрати апелянта пов'язані з отриманням юридичних послуг та містять відомості про надані юридичні послуги та час , який був витрачений адвокатом на їх надання.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтування витраченого часу на надання правової допомоги (розрахунок погодинної вартості), та документів на підтвердження зв'язку між наданими послугами та розгляду справи. Так пенсійний орган зазначає, що в договорі про надання правової допомоги відсутні такі умови, як порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата).

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу не заявило клопотання про апеляційний розгляд справи за участю представника.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 з 2000 року призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 року у справі 815/7336/16 адміністративний позов ОСОБА_2 до МВС України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково, а саме: визнана протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не надіслання інформації до Пенсійного фонду України про зміни в грошовому забезпеченні для здійснення перерахунку пенсії відносно ОСОБА_2 НОМЕР_1).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року по справі 815/7336/16 апеляційні скарги задоволені частково, а саме: постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року змінена та викладений абзац другий резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не надіслання в період з 1 січня 2016 року по 3 лютого 2017 року до Пенсійного фонду України повідомлення про зміни у грошовому забезпеченні для здійснення перерахунку з 1 січня 2016 року пенсій, призначених особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області від 23.06.2017 року за №14/3-К-1059/аз представника позивача повідомлено, що на підставі списків які надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області ОСОБА_2 виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, яка направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2016 року складає: 6525 грн.

14 липня 2017 року представник ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з адвокатським запитом щодо перерахунку пенсії позивача.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.07.2017 року за №13384/03 позивача повідомлено проте, що: «На підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області головному управлінню 27.06.2017 передана довідка №17729 про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії згідно із статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за нормами, чинними на 01.01.2016, яке становить 6525 грн.

Перерахунок та виплату перерахованих пенсій буде забезпечено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України».

Приморський районний суд м. Одеси, задовольняючи адміністративний позов частково, дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року є протиправною.

За висновками суду першої інстанції, з якими погоджується і апеляційний суд,, зазначений перерахунок повинен бути проведений з моменту виникнення у позивача права на перерахунок, тобто з 01.01.2016 року відповідно до положень ст. 63 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Апеляційна скарга не містить доводів щодо наявності обставин для зміни оскарженої постанови в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату недоотриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком.

Проте за приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

Стосовно вимоги про зобов'язання здійснити одноразово виплату недоотриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком, апеляційний суд зазначає, що зобов'язання пенсійного органу виплатити різницю між перерахованою та вже виплаченою пенсією є належним та повним засобом відновлення порушеного права. Проте зобов'язання виплатити різницю між перерахованою та вже виплаченою пенсією одноразово без обмеження граничною сумою є встановленням порядку виконання судового рішення. Але за приписами ст. 372 КАС України порядок виконання судового рішення може бути встановлений у самому судовому рішення у разі необхідності, в той час як ні адміністративний позов, ні апеляційна скарга не містить обґрунтувань необхідності встановлення порядку виконання судового рішення в самому рішенні.

Відмовляючи у задоволенні такої вимоги як зобов'язання виплатити різницю між перерахованою та вже виплаченою пенсією, суд першої інстанції не повно захистив порушені права позивача, оскільки стала практика не виконання пенсійними органами судових рішень щодо перерахунку пенсійних виплат, свідчить проте, що при проведенні перерахунку пенсійних виплати на виконання судових рішень, пенсійні органи відмовляються здійснювати виплати, посилаючись при цьому на те, що судовим рішення їх не зобов'язано здійснити виплату перерахованої пенсії. У свою чергу такі дії пенсійних органів обумовлюють повторні звернення громадян до суду.

Також апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції, керуючись Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дійшов правильного висновку, що підстави для компенсації судових витрат на правову допомогу відсутні, оскільки у договорі про надання правової допомоги №79-038/16 від 28.11.2016 року, відсутні умови сплати гонорару та не визначений його розмір.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним Законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 30 цього Закону порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тому, для визначення суми компенсації необхідно зазначити і (або тільки) вартість однієї години роботи адвоката, при цьому вартість години роботи встановлюється за згодою сторін договору, але компенсації буде підлягати лише сума, що не перевищує 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент надання правової допомоги, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень п. 1, п. 5 ч. 3, ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до судові витрати складаються,окрім іншого, з витрат пов'язаних з розглядом справи до яких належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Так, п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України зазначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 та частиною 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо.

Відповідно до положень п. 2, п 6, ч. 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів юридичних та фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного, адміністративного, господарського та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому, ч. 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, обставинами розподілу судових витрат на правову допомогу є: факт понесення витрат на правову допомогу, документальне підтвердження понесення витрат (банківська виписка з рахунку особи, що надає правову допомогу, із зазначенням оплати правової допомоги згідно договору та надходження суми від сторони по справі). Також, таким документом може бути квитанція до прибуткового касового ордеру (якщо оплата проводилась у готівковій формі), платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки чи інший розрахунковий документ.

Таким чином, на підтвердження складу та розміру судових витрат, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Відсутність документально підтверджених належним чином витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія додається оригінал квитанції.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні понесених апелянтом судових витрат у вигляді оплати за отриману правову допомогу, оскільки за умовами договору про надання правової допомоги від 28.11.2016 року № 79-038/16 замовник сплачує виконавцю винагороду за надані ним послуги, відповідно до виставленого рахунку, а також акту прийняття-передачі виконаних робіт, підписаного у двосторонньому порядку (п. 2.2. договору). Проте відповідно до матеріалів справи на підтвердження оплати за надані правові послуги апелянт надав копію квитанції до прибуткового ордері від 11.07.2017 року № 1/79-038/16 про сплату 5000 грн., в той час як акту про прийняття-передачу наданих послуг датовані 31.07.2017 року (акт № 1) та 31.08.2017 року (акт № 2).

Також відповідно до п. 2.6 договору про надання правової допомоги передбачена оплата за домовленістю сторін в одноразовому порядку або передоплата з моменту підписання даного договору.

При цьому сплата апелянтом 5 000 грн. не є передоплатою з моменту підписання даного договору, оскільки копія платіжного документа датована 11.07.2017 року, а договір укладений та підписаний 28.11.2016 року.

Не може бути розцінена сплата апелянтом 5 000 грн. і як оплата за домовленістю сторін в одноразовому порядку, оскільки порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Проте апелянтом надана копія договору про надання правової допомоги не містить таких положень, а додаткових угод щодо сплати винагороди адвокату за надання правової допомоги, апелянт ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надав.

До того ж апеляційний суд зазначає, що судові витрати понесені сторонами у справі має бути підтверджені оригіналами платіжних документів, в той час як ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги апелянт не надав оригіналу платіжного документу про понесені ним витрати на отримання правової допомоги.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, проте помилково відмовив у задоволенні такої позовної вимоги, як зобов'язання пенсійного органу виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржена постанова змінена в частині зобов'язання пенсійного органу виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково та не з підстав заявлених в апеляційній скарзі, судові витрати понесені апелянтом при поданні апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 189 Конституції України, ст. ст.1, 2, 6, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 242, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст.328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2017 року змінити, виклавши абзац треті резолютивної частини у наступній редакції:

«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року, відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією.».

В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.02.2018 року.

Головуючий: суддя-доповідач С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець