Постанова № 72518424, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18877/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 звернулись до суду першої інстанції з позовом, в якому просили:

- захистити права власника квартири та малолітньої дитини, визнавши протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду від 31.10.2016 № 2280 в частині лоту Q3920542926b11 під назвою «Право вимоги за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011, укладеним з фізичною особою».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири загальною площею 105,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання від 12.09.2016 за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання-перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована та проживає малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якої є мати - ОСОБА_4.

Між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір від 27.05.2011 № К-3911011, за умовами якого кредитор надає позивальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 26.05.2016 включно на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору забезпечення позивальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: повторна іпотека квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 105,0 кв. м.

Між сторонами укладено іпотечний договір від 27 травня 2011 року, згідно з яким позивач 1, як іпотекодавець, передав, а ПАТ «Дельта Банк», як іпотекодержатель, передав у наступну іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 105,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02.10.2015 № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Таким чином, оскаржуване рішення Фонду прийнято у процедурі виведення з ринку неплатоспроможного банку - ПАТ «Дельта Банк», який має забезпечені іпотекою кредиторські вимоги до ОСОБА_3

Позивачі, вважаючи рішення виконавчої дирекції Фонду від 31.10.2016 № 2280 в частині лоту Q3920542926b11 під назвою «Право вимоги за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011, укладеним з фізичною особою» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулись до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.10.2016 № 2280 «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк» в частині, що стосується права вимоги за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011, укладеним із ОСОБА_3 є протиправним, виходячи з того, що відчуження права на предмет забезпечення за кредитним договором - квартира за адресою: АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та мешкає ОСОБА_4 із малолітньою дитиною, здійснено без дозволу органу опіки і піклування. Також, суд першої інстанції зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення питання пред'явлення вимоги за кредитним договором вже було вирішено і підстави для його відступлення були відсутні, оскільки приватним нотаріусом вже вчинено виконавчий запис про звернення стягнення на спірне майно, а рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.10.2012 вирішено стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» оскільки продаж права вимоги та заміна кредитора у зобов'язанні не порушують права іпотекодержателя на володіння та користування предметом іпотеки - квартирою, а тому твердження про порушення прав позивачів до звернення стягнення на майно є передчасним. Також апелянт звернув увагу, що зобов'язання за кредитним договором не було виконане, а тому Фондом правомірно відступлено право вимоги неплатоспроможного банку за таким кредитним договором.

ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп у своїй скарзі зазначає, що відчуження права вимоги, яке входить до складу активів неплатоспроможного банку є правомірним. А також зазначив, що позовні вимоги є передчасними, оскільки заміна кредитора у зобов'язанні не призводить до автоматичного звернення стягнення на майно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з пунктом 14 частини п'ятої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку має право визначати порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Порядок продажу майна банку, що ліквідується, визначено у статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.

Частина друга статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

За правилами, встановленими частинами шостою-восьмою статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: 1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; 2) об'єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об'єктів; 3) строки та заходи передпродажної підготовки майна; 4) затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; 5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об'єкти або пули активів; 6) проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржою тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.03.2016 № 388 (далі по тексту - Положення), на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги.

Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.

У свою чергу за визначенням пункту 1 розділу ІІ Положення права вимоги - це права вимоги боргу за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання таких вимог.

Як визначено частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина перша статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Наведені норми законодавства вказують, що у межах ліквідації банку Фонд здійснює заходи щодо реалізації майна та активів неплатоспроможного банку, у тому числі шляхом права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання таких вимог на відкритих торгах, і має право визначати порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.

Разом з тим, такі заходи можуть вживатися виключно щодо дійсного права вимоги за кредитним договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання таких вимог, і щодо яких станом на час здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку не реалізовано відповідні заходи задоволення вимог кредитора-іпотекодержателя.

Так, відповідно до пункту 8.4 кредитного договору від 27 травня 2011 року №К-3911011 у випадку невиконання позичальником письмової вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, комісій та штрафів у строк, визначений пунктом 8.3 цього договору, кредитор має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом за власним вибором кредитора, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору застави чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим договором та/або пред'явити позов у відношенні до позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього договору, з будь-якого майна позичальника.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 іпотечного договору від 27 травня 2011 року іпотекодержатель набуває право на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні цього договору, виявляться недостовірними та/або недійними, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк», як кредитор та іпотекодержатель, вже звернуло стягнення на спірне нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

- на підставі виконавчого напису № 2085, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. 09.08.2012, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів у розмірі 2 356 306,20 грн. за рахунок звернення на квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику на праві власності;

- у Печерському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження ВП № 34268249.

Про наявність вказаного виконавчого провадження свідчать роздруковані із Автоматизованої бази виконавчих проваджень Міністерства юстиції України постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2012, про зупинення виконавчого провадження від 05.01.2015, про поновлення виконавчого провадження від 21.12.2016, про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання до участі у виконавчому провадженні від 21.12.2016 та інформація про виконавче провадження;

- рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.10.2012 у справі № Д-1917/12 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №К-3911011 від 27.05.2011, позов банку задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011 в розмірі 2 030 518, 30 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Дельта Банк» ще до запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку вже реалізувало право на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки та звернуло стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011, укладеним із ОСОБА_3

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, вказані обставини, свідчать, що право вимоги за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011, укладеним із ОСОБА_3, двічі реалізовано ПАТ «Дельта Банк» до того, як він став неплатоспроможним, а тому таке право вимоги не вважається майном або активом неплатоспроможного банку, що може бути включене до ліквідаційної маси банку та щодо якого Фондом можуть вживатися заходи з продажу.

При цьому, продаж права вимоги за кредитним договором потягнуло за собою заміну кредитора в зобов'язанні, що в свою чергу, призведе до повторного стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за одним кредитним договором різними кредиторами та порушення прав ОСОБА_3 як боржника.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку реалізація виконавчого напису нотаріуса та виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості має здійснюватись у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.03.2017 №К/800/1081/17.

Отже, рішення щодо визначення активом ПАТ «Дельта Банк», що підлягає продажу на відкритих торгах (аукціоні) права вимоги за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011, укладеним із ОСОБА_3 (лот № 15), суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та виходить за межі повноважень Фонду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення прийнято Фондом без врахування прав малолітньої дитини, яка зареєстрована та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону дитинства» правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлює, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Таким чином, держава охороняє дитинство, зокрема шляхом контролю за дотриманням житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону та встановлення гарантій щодо неприпустимого зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Разом з тим, на підставі оскаржуваного рішення відбувся продаж на аукціоні права вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № К-3911011 від 27.05.2011, укладеним із ОСОБА_3 Новим кредитором стало ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп».

В свою чергу, подальша зміна іпотекодержателя, як правочин щодо нерухомого майна, право на користування яким має ОСОБА_5, може позбавити або обмежити її права та інтереси щодо користування житлом.

Однак, доказів отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування до прийняття оскаржуваного рішення та продажу права вимоги за кредитним договором №К-3911011 від 27.05.2011, укладеним із ОСОБА_3, відповідачем не надано.

Доводи апелянтів щодо передчасності позовних вимог та не порушення прав дитини внаслідок зміни кредитора у зобов'язанні колегія суддів не бере до уваги, оскільки згідно приписів статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» попередній дозвіл органів опіки та піклування необхідний для будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, а дії щодо продажу права вимоги за кредитним договором та на забезпечене нерухоме майно, на думку колегії суддів, є правочином, оскільки спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи викладене, рішення виконавчої дирекції Фонду від 31.10.2016 № 2280 «Про затвердження умов продажу активів АТ «Дельта Банк» в частині, що стосується права вимоги за кредитним договором №К-3911011 від 27.05.2011, укладеним із ОСОБА_3, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів не бере доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що оскаржуване рішення вже реалізоване продажем права вимоги третій особі, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду України (рішення від 24.01.2006 у справі за позовом АКБ «Мрія» до ДПІ у м. Вінниці) право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 01.03.2018.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.