Постанова № 72518355, 01.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року справа №243/10530/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г.М.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2017 року у справі № 243/10530/17 (головуючий І інстанції Мірошниченко Л.Є., м.Слов’янськ) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Донецький обласний військовий комісаріат про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Донецький обласний військовий комісаріат, в якому просив: визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача у формі листа від 06.07.2017 №3/6/2405 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч.1 п. 6 Порядку № 975) (а.с. 1-4).

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2017 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволений:

визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України, виражене у формі листа від 06.07.2017 року № 3/6/2405 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (частина перша пункту 6 Порядку № 975) (а.с. 36-40).

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що не є належним відповідачем у справі, вважає, що належним відповідачем є Державна прикордонна служба України, оскільки відповідно до п.2 постанови КМУ від 02.01.1992 №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. Крім того, позивачем не надано документів в підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) (а.с. 37-39).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності - поранення, контузії і захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується виписками МСЕК серії 10 ААВ № 496600 від 25.11.2014 та серії АВ № 0596580 від 03.12.2015, посвідченням серії Є № 028850 від 04.12.2014 (а.с. 9-11).

Згідно військового квитка серії УН № 0032878 позивача 15.05.1989 на підставі наказу МО СРСР № 117 від 28.03.1989 звільнено (демобілізовано) в запас зі служби в збройних силах СССР (прикордонні війська) (а.с.13-14).

Листом від 16.03.2016 №242 Донецький обласний військовий комісаріат на звернення позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням інвалідності при виконанні обов’язків військової служби в Демократичній республіці Афганістан повідомив, що особам, які звільняються з Прикордонних військ, виплата такої допомоги здійснюється Державною прикордонною службою України (а.с. 8).

Відповідно до листа Адміністрації прикордонної служби України від 02.02.2017 №11/Р-109 на заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги згідно ст.16 Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повідомлено, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 9873 , що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР. Відповідно до п.2 постанови КМУ від 02.01.1992 №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установити, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. Водночас жодним іншим нормативно-правовим актом України не встановлено, що Прикордонні війська України або Державна прикордонна служба України є правонаступником військових частин та підрозділів Прикордонних військ КДБ СРСР, дислокованих за межами території України. Враховуючи, що призов на строкову військову службу та звільнення зі служби здійснювалися на підставі наказів Міністра оборони СРСР та перебування позивача на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, питання виплати позивачеві одноразової грошової допомоги має розглядати Міністерство оборони України, посилаючись на судову практику Вищого адміністративного суду (а.с. 6-7).

ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 06.07.2017 №248/3/6/2405 позивачеві роз’яснено порядок призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності з посиланням на постанову КМУ від 25.12.2013 №975 та повідомлено про відсутність законних підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах з огляду на те, що позивач був звільнений зі служби Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, правонаступником яких не є Міністерство оборони України (а.с. 5).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним питанням у справі є протиправність (правомірність) рішення Міністерства оборони України, викладеного у формі листа від 06.07.2017 року № 3/6/2405 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та як наслідок – зобов’язання відповідача призначити таку допомогу позивачеві.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 12 Закону №2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1 ст.16 Закону №2011).

Згідно п 4 ч.2 статті 16 цього Закону ч.2 ст.16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За приписами п.б ч.1 ст. 162 Закону №2011 (в редакцій чинній на дату встановлення позивачеві інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно п.5 ч.2 ст.16 Закону №2011 (в редакцій чинній на дату встановлення позивачеві інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011).

Згідно ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За приписами ч.6 ст.163 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.163 Закону №2011).

Постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пп.1 п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (п.3 Порядку №975).

Як зазначено вище, з 04.12.2014 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.

Таким чином, враховуючи положення п.3 Порядку №975 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з дати встановлення інвалідності - 04.12.2014.

Відповідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до вимог пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов’язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290, з метою правового і соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, осіб, звільнених з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов’язаних та резервістів, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов’язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України, у тому числі які загинули під час виконання обов’язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі Положення №564).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Положення №564 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках».

Відповідно до п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

За приписами п.15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Враховуючи те, що позивач з дня встановлення ІІІ групи інвалідності, набув право на отримання одноразової грошової допомоги, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача, прийнятого у формі листа, про відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставною відмову відповідача у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що Міністерство оборони України оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРС, оскільки, згідно ч.6 ст.16-3 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, Міністерством оборони України.

При цьому, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення п. 4 ст. 16-3 Закону №2011 та п. 8 Порядку №975, оскільки на час встановлення інвалідності (04.12.2014) позивач вже був звільнений з військової служби.

Крім того, відповідно до ст.1 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави-учасниці Співдружності мають право вживати заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

За приписами статті 2 Угоди держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Відповідно до ст.4 Угоди держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року» від 07.06.2001 року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військовуслужбу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього СРСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку №975.

Таким чином, на Міністерство оборони України покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

На підставі аналізу наведених норм та встановлених обставин у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Щодо клопотання відповідача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в сумі 960 грн. суд апеляційної інстанції виходить з наступного (а.с. 59)

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 залишено без руху апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2017 року у зв’язку з несплатою судового збору в сумі 960 грн. (а.с. 56).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1920 грн., тобто в розмірі більшому, ніж визначеному ухвалою суду (а.с. 60).

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі – Закон №3674) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч.2 ст.7 Закону №3674).

На підставі наведеного, заява відповідача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 960 грн. за подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.

Постанова складена в повному обсязі 1 березня 2018 року.

Керуючись ч.2 ст.132, ч.1 ст.143, ч.5 ст.250, п.2 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ч.5 ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2017 року у справі №243/10530/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Донецький обласний військовий комісаріат про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії залишити без змін.

Повернути Міністерству оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) сплачений судовий збір в сумі 960 грн. (дев’ятсот шістдесят гривень 00 копійок) з розрахункового рахунку №31211206781059, Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, код банку отримувача – 834016, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944338.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати складення повного судового рішення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді А.В. Гайдар

ОСОБА_3