Постанова № 72518353, 22.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/20764/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко Владлена Володимирівна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.01.2017, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.01.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явилися представники сторін. Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з того, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, а Міністерство оборони України зобов'язане нарахувати і виплатити позивачу таку допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком не в повній мірі виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 14 квітня 1984 року по 27 квітня 1986 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан.

24 травня 2016 року ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненнями, контузією, захворюванням пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 31 травня 2016 року серії НОМЕР_1.

На виконання приписів п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, Київський міський військовий комісаріат листом від 28 серпня 2016 року надіслав Міністерству оборони України подані ОСОБА_3 документи, склавши при цьому висновок, згідно з яким позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги були повернуті на доопрацювання, позаяк заявником не додано документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Вважаючи дії відповідача такими, що суперечать чинному законодавству, позивач звернувся до суду та просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону його дія поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Громадяни України, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальний захист із особами, які проходили службу у військових формування та Збройних Силах України.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у відповідності до ч. 9 ст. 16-3 вказаного Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Нормою п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту прийняття норми щодо виплати відповідної допомоги.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

У відповідності до п. 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджені постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок) особи, яким виплачується одноразова грошова допомога подають відповідні документи за місцем проходження служби (зборів) або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів. Зазначені органи визначені у Порядку як уповноважений орган.

Згідно з п. 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додається, зокрема, копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Разом з тим, Порядок не визначає який саме документ підтверджує зазначені обставини.

Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 було затверджене Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей (далі - Положення).

Відповідно до п. 4.7 Положення у разі настання інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, Положення передбачає надання двох документів, які свідчать про причину і обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального або адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

До таких документів належать акт про нещасний випадок, складений за матеріалами розслідування військової частини та довідка командира військової частини. У свою чергу довідка командира військової частини складається виключно у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Як зазначалося, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 31 травня 2016 року серії НОМЕР_1 захворювання позивача пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії. Відповідно, підстави для надання позивачем довідки командира військової частини - відсутні.

Форму акту про нещасний випадок, який складається за результатами розслідування військової частини, затверджено наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України».

Разом з тим, відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції, її дія не поширюється на військовослужбовців, які одержали захворювання, поранення, контузію, травму, каліцтво або загинули під час ведення бойових дій, участі в антитерористичній операції, в особливий період.

Згідно з довідкою Дарницького районного військового комісаріату від 02.06.2016 року № 98 ОСОБА_3 проходив службу в Збройних Силах СРСР та у період з 14.04.1984 року по 27.04.1986 року та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан з 13.08.1984 по 27.04.1986 у складі в/ч 38021 (а.с.32).

У висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 07.05.2014 № 865/ж зазначено, що рубці на тілі ОСОБА_3 є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1985 році.

Таким чином, вимога щодо надання акту про нещасний випадок, який складається за результатами розслідування військової частини також не поширюється на позивача як такого, що отримав травму під час бойових дій.

Також колегія суддів приймає до уваги, що позивач приймав участь у бойових діях у 1984-1986 роках, а відповідач вимагає надання документів щодо обставин отримання поранень, складення яких передбачене нормативно-правовими актами, що прийняті після проголошення незалежності України.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів також враховує, що у військовому квитку НУ № 8831181, довідці військового комісаріату відсутні посилання на те, що поранення позивача пов'язане із вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Тобто, оскільки поранення та захворювання позивача пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби, надання довідки про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, не вимагається.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті ОСОБА_3 грошової допомоги з посиланням на відсутність документа, який підтверджує обставини отримання ним поранення.

Приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів приходить до висновку про те, що обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 13 Порядку, затвердженого постановою № 975, Міністерство оборони України за результатам розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги наділене повноваженнями прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні такої допомоги.

Натомість, одне з рішень, передбачених п. 13 Порядку, Міністерством оборони України не приймалося. Як раніше зазначалося, документи позивача були повернуті для дооформлення.

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає, що за даних обставин права позивача слід захистити шляхом визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_3 для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також суд першої інстанції зобов'язав Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

Разом з тим, повноваження апелянта у даних правовідносинах обмежуються прийняттям рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Положеннями п.п. 13, 14 Порядку, затвердженого постановою № 975, передбачено, що Міністерство оборони України як головний розпорядник коштів у подальшому надсилає прийняте рішення разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Згідно висновків Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Відповідно, належним способом захисту права позивача, на відновлення якого поданий даний адміністративний позов, є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути документи ОСОБА_3 і прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України щодо обраного судом способу захисту прав позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові суду, та є підставами для її зміни.

В апеляційній скарзі відповідач посилається також на те, що даний спір був вирішений Солом'янським районним судом м. Києва з порушенням правил предметної підсудності адміністративних справ.

Правила визначення предметної підсудності адміністративних справ визначені у ст. 18 КАС України. Згідно вказаної норми права критеріями для визначення предметної підсудності справ є суб'єктний склад сторін у справі, а також предмет спору, що виник між ними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України в редакції, на час винекнення спірних взаємовідносин, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

За суб'єктним складом сторін дана справа підсудна окружному адміністративному суду. Разом з тим, при визначенні предметної підсудності адміністративного позову необхідно враховувати, що окружним адміністративним судам підсудні лише ті справи за участю органів державної влади, які не віднесені до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Позивач звернувся до суду з позовом із приводу виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, адміністративний позов відповідно до п. 4 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України підсудний Солом'янському районному суду м. Києва, як адміністративному суду.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі №825/465/16.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, проте невірно обрав спосіб захисту права позивача. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.01.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.01.2017 року - змінити, виклавши абзаци 2 та 3 її резолютивної частини у наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_3 для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути документи, подані ОСОБА_3 для отримання допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги».

В іншій частині постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.01.2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2018

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.