Постанова № 72518300, 21.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6910/17 Суддя першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа) щодо не включення ОСОБА_1 до переліку осіб, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № НОМЕР_2 на суму 40000 грн. 00 коп.;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 40000 грн. 00 коп., що належать до виплати позивачу.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що у зв'язку із укладенням договору банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» від 20 травня 2016 року він набув статусу вкладника банку та має право на отримання гарантованої суми вкладу.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову виходячи із наступного.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 20 квітня 2016 року був укладений договір «Суперкапітал» (новий) з виплатою процентів в кінці місяця № 980-056-000224922 (далі - договір № 980-056-000224922 від 20 квітня 2016 року). Згідно умов вказаного договору позивач передає у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 40000 грн. 00 коп. на строк не більше 181 дня зі сплатою процентів.

Фактична сплата позивачем ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів у вказаному розмірі підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 19 травня по 31 жовтня 2016 року.

Також між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-056-000242666 від 20 травня 2015 року (далі - договір № 980-056-000242666 від 20 травня 2015 року).

ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 20 травня 2016 року здійснило переказ коштів у сумі 40000 грн. 00 коп. на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, з призначенням платежу «Повернення коштів на депозит згідно договору № 980-056-000242666 від 20 травня 2016 року».

Постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» був віднесений до категорії неплатоспроможних. У зв'язку з цим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення № 812 від 23 травня 2016 року про запровадження з 23 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський». Уповноваженою особою був призначений Ірклієнко Ю.П.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут та надалі вказаний Законом зазначається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч. 1 ст. 27 вказаного Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

ОСОБА_1 не був включений до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 40000 грн. 00 коп.

Натомість позивачу листом від 24 січня 2017 року було направлене повідомлення про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 20 травня 2016 року у сумі 40000 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Повернення коштів на депозит згідно договору № 980-056-000242666 від 20 травня 2016 року» на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, є нікчемним відповідно до п.п. 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що транзакція з перерахування коштів, здійснена ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 20 травня 2016 року у сумі 40000 грн. 00 коп. з призначенням платежу «Повернення коштів на депозит згідно договору № 980-056-000242666 від 20 травня 2016 року» на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 є законною, а підстави для віднесення її до нікчемних операцій відсутні. Разом з тим, суд зазначив в межах даної справи позивач не оскаржив рішення відповідача про визнання нікчемним правочину, таке рішення є чинним. У зв'язку з цим суд першої інстанції вважає, що підстави для зобов'язання Уповноваженої особи вчинити дії відсутні.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів не встановила підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги позивача та перевірки постанови суду від 07 вересня 2017 року в частині висновку про відсутність підстав для визнання транзакції з перерахування коштів нікчемною.

Перевіряючи обґрунтованість доводів суду першої інстанції про те, що відсутність в адміністративному позові вимоги про скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання транзакції з перерахування коштів нікчемною є підставою для відмови у задоволенні позову, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Уповноважена особа 01 червня 2016 року прийняла наказ № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними». Зазначеним наказом затверджені результати проведеної перевірки та вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Отже, до компетенції Уповноваженої особи належить виявлення нікчемних правочинів, тобто правочинів, які є нікчемними в силу закону, а не приймати рішення про визнання правочину нікчемним.

Також у ч. 4 ст. 38 вказаного Закону визначені наслідки виявлення нікчемних правочинів. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Разом з тим, Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який передбачив прийняття розпорядчого документа та визначав наслідки прийняття такого документа, був затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826 лише 26 травня 2016 року. В той час як спірні правовідносини виникли у січня 2016 року (Повідомлення про нікчемність транзакції з перерахування коштів було направлене позивачу 24 січня 2016 року).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, передумовою для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами є наявність чинного договору банківського вкладу (депозиту). Не включивши ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, Уповноважена особа фактично застосувала наслідки нікчемності правочину.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що Уповноважена особа, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору банківського вкладу.

Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу, шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи, вчинених у зв'язку з визнанням відповідного договору нікчемним, а також про зобов'язання вчинити дії, які Уповноважена особа повинна була б вчинити у разі не виявлення ознак нікчемності правочину.

У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.

Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів, пов'язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2008 року (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152).

Таким чином, під час розгляду та вирішення даної справи суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість висновку Уповноваженої особи про нікчемність правочину і в разі визнання його помилковим - зобов'язати вчинити дії, спрямовані на відновлення прав позивача, порушених у зв'язку із віднесенням правочину до категорії нікчемних.

Сам по собі наказ Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року № 42/2 не є підставою для відмови в задоволенні зазначених вимог, а також не створює перешкод для виконання відповідачем відповідного судового рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Уповноважену особу подати додаткову інформацію щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський».

Разом з тим, на час вирішення даної справи судом апеляційної інстанції, положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів у розмірі 40000 грн. 00 коп., які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунка «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-056-000242666 від 20 травня 2015 року, та подати такий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також позивач просив суд зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів вважає такі позовні вимоги ОСОБА_1 передчасними. Так, у відповідності до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Отже, обов'язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення позивача до реєстру вкладників для здійснення виплат виникає виключно у разі наявності відомостей про нього у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, складеному Уповноваженою особою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 06 грудня 2017 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не вірно помилково застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), який має право на відшкодування коштів у розмірі 40000 грн. 00 коп., які знаходяться на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» № 980-056-000242666 від 20 травня 2016 року, та подати такий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 27 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Файдюк В.В.

Кузьмишина О.М.