Постанова № 72518121, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4515/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року (розглянута в порядку письмового провадження, у м.Києві, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» про визнання незаконною реєстрації права власності та зобов`язання виключити запис,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві (далі - Відповідач 1), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни (далі - Відповідач 2), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» (далі - Третя особа) про визнання незаконною реєстрацію приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. права власності ТОВ «Кей - Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання реєстраційну службу виключити запис про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року закрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 ухвалу апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24058876 від 01.09.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою залишити без задоволення позовні вимоги Позивача у повному обсязі; у разі не прийняття постанови про залишення без задоволення позовних вимог - постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Крім того, апелянт вказує на те, що позов пред'явлений до особи, що не може бути Відповідачем у адміністративний справі і відповідно до ст.157 КАС України (у редакції чинній на момент подання позовної заяви), а тому суд першої інстанції повинен був закрити провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідачем 1 відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судовому засіданні його представник заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачем 2 відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судове засіданні представник не прибув, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Третьої особи, заперечення представника Відповідача 1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11054872000.

Також, 10.10.2006 року між Позивачем (Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №25247, згідно з яким Позивачем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 77,40 кв.м., житловою площею 43,10 кв.м., що належить Позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартири, та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому, між АКБ «УкрСиббанк» (Цедент) та ТОВ «Кей - Колект» (Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за яким цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договором іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору.

01.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24058876, відповідно до якого проведено реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей - Колект».

Згідно з ст.ст.2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 №1952-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Положеннями статті 9 Закону №1952-IV передбачено, що Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до пункту 67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

Для проведення державної реєстрації передачі заставної заявник також подає заставну, на якій виконано передавальний напис (індосамент) її власником.

Згідно з ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.ст.35-37 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У пункті 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року №868 зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, Порядком №868 чітко визначено перелік необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У матеріалах реєстраційної справи містяться всі належні документи, які визначені Порядком №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В той же час, Законом України «Про мораторій на звернення стягнення на майно боржника переданого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитами виданими в іноземній валюті», пп.1 п.1 останнього встановлено, що не може бути примусове стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку» встановлено щодо відчуження такого майна без згоди власника.

За таких обставин, звернення стягнення здійснюється на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак, відчуження вважається таким, що здійснено за згодою власника, тобто Позивача.

Так, відповідно до ч.5 ст.3 Закону №1952-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

При цьому, пунктом 2 Порядку №868 визначено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Із договору іпотеки від 10.10.2006 року №25247 вбачається, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріусу; застереження про задоволення вимог іпотеко держателя (п.4.2 договору).

Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку» (п.4.6. договору).

Положеннями Розділу 5 вказаного договору «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя» передбачено, що сторони дійшли згоди про те, що у разі настання обставин, зазначених в п.4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В повідомленні, про яке йдеться в п.5.1. цього Розділу, іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

Договір іпотеки від 10.10.2006 року №25247 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., у той час коли, державну реєстрацію права власності, у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, здійснено Відповідачем 1.

Як вбачається з Єдиного реєстру нотаріусів приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. здійснює нотаріальну діяльність.

Поряд з цим, відповідно до п.5-5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Цукурова С.С. здійснила державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за відсутності належних повноважень.

Щодо посилання апелянта на наявність підстав для вирішення питання закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 2 КАС України (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України; у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову).

Згідно з частиною 1 статті 3 КАС України (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статтей 2, 4, 19 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав у державного реєстратора (нотаріуса) для реєстрації права обтяження на підставі договору іпотеки.

Доводи Позивача ґрунтуються на протиправності дій Відповідача 2 щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про нотаріат».

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей - Колект» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 28 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.