Постанова № 72518023, 28.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/5419/15-а Суддя (судді) першої інстанції: Миколаєць І.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Красножон А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Авіатранс К», Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ХОРС», Публічне акціонерне товариство «Авіакомпанія авіалінії України», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконним розпорядження відповідача від 30.12.2014 року про утримання з його пенсії переплати у розмірі 20% щомісячно, зобов'язати відповідача припинити утримання з його пенсії переплати, відповідно до цього розпорядження та повернути суму коштів, утриманих на підставі цього розпорядження.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представники третіх осіб до суду не прибули, що, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 14.12.2006 року ОСОБА_5 звернувся до УПФУ у Святошинському районі м. Києва із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років та з цієї ж дати його було взято на облік і призначено пенсію за вислугу років, відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

16.07.2014 позивач звернувся до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням з роботи та надав копію трудової книжки, відповідно до якої у період з 03.05.2007 року по 19.10.2012 року він працював на посадах, що надають право на такий вид пенсії.

21.07.2014 року відповідачем було прийнято розпорядження № 862137 про припинення виплати пенсії ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що він після призначення йому пенсії продовжував працювати на посаді, що надає право на пенсію за вислугою років.

Зазначене розпорядження було визнано недійсним та скасовано постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.11.2014 року у справі № 759/13912/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року.

30.12.2014 року відповідачем було прийнято розпорядження № 2 про утримання з позивача переплати пенсії в розмірі 486 597,96 грн., яка виникла з вини пенсіонера, по 20 % щомісячно до повного погашення, починаючи з 01.02.2015 року.

Такі дії та рішення відповідача є предметом цього позову, оскільки, позивач вважає їх протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій та рішень.

Однак, колегія суддів не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII ( далі - Закон № 1788-XII ) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера: чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден; жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден. Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу. У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті "а" цієї статті. Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах: чоловіки - не менше 20 років; жінки - не менше 17 років 6 місяців.

Згідно зі ст. 102 Закону № 1788-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Статтею 103 Закону № 1788-XII передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 Закон №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Згідно з п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 р. № 6-4, повернення коштів, надміру виплачених за призначеннями пенсії, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для утримання з пенсії особи надміру виплачених сум коштів є наявність однієї з таких умов: 1) зловживання з боку пенсіонера; 2) подання ним органам ПФУ недостовірних відомостей; 3) неподання пенсіонером до органів ПФУ відомостей, які б могли вплинути на розмір його пенсії.

Тобто, підставою для стягнення з пенсіонера на підставі рішення органу, що призначає пенсії, переплати пенсії є зокрема, невиконання пенсіонером свого обов'язку щодо подання відомостей, які впливають на розмір пенсії. Тобто, обов'язок подання відомостей, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, лежить на пенсіонері.

Судом першої інстанції встановлено, що після 14.12.2006 року, дати призначення пенсії позивачу, він працював (у період з 03.05.2007 року по 19.10.2012 року), проте не виконав свого обов'язку щодо повідомлення про це орган пенсійного фонду.

При цьому, із заяви позивача від 14.12.2006 року про призначення йому пенсії вбачається, що у ній, міститься запис про зобов'язання повідомити органи ПФУ про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміну в складі сім'ї, зміну місця проживання, виїзд за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення.

Таким чином, як вірно зазначає суд першої інстанції, у відповідача наявні правові підстави для утримання з ОСОБА_5 виниклої переплати пенсії.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено та не є спірним, що позивач припинив працювати на роботі, що дає право на призначення йому пенсії за вислугу років, 19.10.2012 року.

Отже, відповідачем неправомірно включено до розрахунку суми, яка підлягає утриманню, виплачена позивачеві пенсія за період з жовтня 2012 по липень 2014 року (а.с.243,249).

На обгрунтування своєї позиції апелянт наголошує, що відповідачу було відомо про продовження трудової діяльності ОСОБА_5, оскільки у розпорядженнях УПФУ у Святошинському районі м. Києва, відповідно до яких здійснювався розрахунок (перерахунок, нарахування) пенсії позивачу, зокрема у період з 01.05.2007 р. по 01.11.2012 р., зазначено, що ОСОБА_5 працює, а тому переплата з пенсії виникла з вини суб'єкта владних розпоряджень.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії у 2006 році позивачем було надано копію трудової книжки, в якій міститься запис про його переведення з 12.12.2006 на посаду інженера з ТО АТ інженерно-авіаційної служби. Вказана посада не перешкоджала призначенню і виплаті позивачеві пенсії за вислугу років, не відноситься до посад, що дають право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику льотного складу.

Як пояснила суду представник відповідача, вказаним і пояснюється той факт, що в розпорядженнях УПФУ за період з 01.05.2007 по 01.11.2012 міститься відмітка про те, що позивач працює.

В свою чергу, доводи представника позивача стосовно того, що ОСОБА_5 в зазначений період не здійснював польоти, тому робота на цих посадах не перешкоджала отриманню пенсії, спростовуються індивідуальними відомостями про застраховану особу Форма ОК-5 (Том 2, а.с.141-143).

При цьому, такі твердження суперечать самому факту подання позивачем заяви у 2014 році про перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням з роботи на посадах, що дають право на пільгову пенсію.

Крім того, не знайшли свого підтвердження і доводи позивача щодо відсутності у спірному розпорядженні підписів уповноважених осіб, оскільки, з наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного розпорядження вбачається, що розпорядження пілписано начальником управління, головним спеціалістом та спеціалістом (т. 2, а.с. 117).

Таким чином, враховуючи, що після 14.12.2006 року (дати призначення пенсії позивачу) він працював у період з 03.05.2007 року по 19.10.2012 року, проте не виконав свого обов'язку щодо повідомлення про це орган пенсійного фонду, розпорядження відповідача в частині утриманні переплати пенсії за вказаний період є правомірним.

Водночас, як було зазначено вище, суми переплати визначені відповідачем за період з жовтня 2012 по липень 2014 нараховані протиправно, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

На вимогу суду відповідачем надано розрахунок отриманої ОСОБА_5 пенсії за період з травня 2007 року по жовтень 2012 року, що становить 319046,72 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні наведене підтвердила.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що розпорядження відповідача від 30.12.2014 №2 є незаконним на суму 167 551,24 грн. (486 597,65 - 319046, 72).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи і висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати розпорядження Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі міста Києва від 30.12.2014 року №2 щодо утримання з ОСОБА_5 переплати пенсії в розмірі 486 597 грн. 96 коп., яка виникла з вини пенсіонера, незаконним в частині суми 167 551 грн. 24 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 01 березня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Вівдиченко Т.Р.