Ухвала суду № 72517817, 01.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

м. Київ

01 березня 2018 року 13:48 № 826/2507/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариство "Хмельницькгаз"

до Кабінету Міністрів України

про скасування постанови, скасування пункту 1 постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 “Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників” з моменту прийняття та про скасування пункту 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204 з моменту прийняття.

Водночас, позивач звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено до судового розгляду у підготовчому засіданні вказану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказану заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення такої заяви, посилаючись на її необґрунтованість.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про поновлення позивачу строку звернення до суду.

При цьому, вказана заява позивача обґрунтована тим, що на момент прийняття оскаржуваної постанови позивач володів інформацією щодо фактичного обсягу споживання лише по споживачам, обладнаним індивідуальними лічильниками обліку природного газу, натомість суттєва кількість абонентів ПАТ "Хмельницькгаз" не була обладнана лічильниками газу, а відтак нарахування обсягів газу таким споживачам відбувалось відповідно до норм, встановлених оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі – Постанова № 203).

Таким чином, позивач посилається на те, що на момент прийняття оскаржуваної постанови, підприємство не мало змоги співставити фактичні обсяги споживання газу із нормами споживання, встановленими такою постановою через низьку обладнаність споживачів лічильниками газу.

Позивач посилається також на те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в 2016 ініційовано експеримент по забезпеченню встановлення загальнобудинкових приладів обліку природного газу. Так, постановою Комісії від 24.03.2016 № 413 затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ “Хмельницькгаз” на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах згідно з додатком.

В процесі виконання зазначеного плану, при встановленні будинкових приладів обліку та аналізу споживання природного газу по будинковим приладам обліку, позивачем виявлена невідповідність фактичних норм споживання населенням природного газу нормам, затвердженим Постановою № 203.

Провівши дослідження фактичних обсягів споживання населенням Хмельницької обл. (крім м. Шепетівка та Шепетівського району) газу, з урахуванням загальнобудинкових лічильників газу, позивачем виявлено, що фактичний обсяг споживання газу населенням коливається у залежності від сезону.

Так, у період з січня по липень 2017 року фактичний середній обсяг споживання газу на одного абонента становить 10,5 куб.м., у випадку використання споживачем газової плити без наявності централізованого гарячого водопостачання. В той же час, відповідно до Постанови № 203 вказана норма споживання становила 7,1 куб.м. на місяць на одну особу.

18.08.2017 постановою Кабінету Міністрів України № 609 внесено зміни до Постанови № 203 – змінено норму споживання до 5,4 куб.м. на місяць на одну особу.

Разом з тим, провівши додаткове дослідження фактичних обсягів споживання населенням Хмельницької обл. (крім м. Шепетівка та Шепетівського району) газу, з урахуванням загальнобудинкових лічильників газу за період: з серпня по грудень 2017 року, позивачем виявлено, що фактичний середній обсяг споживання газу на одного абонента становить 9,0 куб.м.

Крім того, позивач стверджує про те, що для розуміння ситуації, що склалася на ринку природного газу, він звернувся до ГС “Асоціація газового ринку України” з листом від 25.01.2018 з проханням направити документи по проведеним дослідженням споживання природного газу у період часу з 2016 року на адресу позивача.

02.02.2018 позивачем отримано від ГС “Асоціація газового ринку України” лист № 0118-02 щодо аналізу ходу та результатів встановлення загальнобудинкових лічильників природного газу газорозподільними підприємствами, в якому зазначено про розбіжність між середньою нормою споживання газу на одну людину на місяць за показами загальнобудинкових лічильників газу та діючою нормою споживання, встановленою Постановою № 203. До листа також додано порівняльну таблицю таких норм споживання з фактичною витратою за період: з жовтня 2016 року по 01.01.2018.

Отже, позивач стверджує, що про наявність порушених спірною Постановою № 203 прав та інтересів, він дізнався лише з моменту отримання вказаного листа ГС “Асоціація газового ринку України” з доданою до нього порівняльною таблицею, а саме: 02.02.2018, з огляду на що, позивач просить поновити строк звернення до суду.

Вирішуючи по суті заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у заяві доводи та наявні у матеріалах справи докази, з метою забезпечення можливості позивача звернутись до суду для вирішення спору, суд вважає вказану заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв’язку з чим пропущений позивачем строк звернення до суду, за висновком суду, підлягає поновленню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 121, 122, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Поновити Публічному акціонерному товариству "Хмельницькгаз" строк звернення до суду.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко