Рішення № 72517033, 27.02.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/361/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Муравйова О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2018 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач / ОСОБА_3) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач / Полтавський ОВК), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський об'єднаний міський військовий комісаріат (далі по тексту - третя особа / Полтавський ОМВК) про:

- визнання протиправною відмову Полтавського ОВК від 31 січня 2018 року за вих. №12/183 у складанні висновку про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 21 квітня 2016 року,

- зобов'язання Полтавський ОВК скласти висновок про наявність у ОСОБА_3 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 21 квітня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити його на розгляд комісії МО України.

07 лютого 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч наявності законних підстав для складення і направлення до Міністрерства оборони України висновку для вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги, відмовив у складанні та направленні такого висновку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивачем не подано усіх необхідних документів для складання та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с. 27-28).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Надала письмові пояснення в яких зазначила, що позивач не подав копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з березня 1986 року по листопад 1987 року проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де приймав участь в бойових діях.

Згідно витягу з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1166 від 17 березня 2016 року та Акту судово-медичного дослідження №342 від 07 березня 2016 року - контузія головного мозку та рубці утворилися внаслідок мінно-вибухової травми та осколкових поранень голови, лівої руки, лівої ноги позивача. Зазначено, що шрами шкіри голови, верхньої та нижньої лівих кінцівок утворились в результаті загоєння ран. По своїм морфологічним характеристикам шрами не протирічать механізму та давності утворення внаслідок вогнепальних поранень, можливі в строк і за обставин, вказаних позивачем при обстеженні. Засіданням Центральної ВЛК встановлено, що вказані травми, контузія, поранення, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 15-16).

У зв'язку з наявністю травми, поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби позивачу рішенням Полтавської МСЕК була призначена друга група інвалідності з 21 квітня 2016 року, що підтверджується довідкою № АВ 0188669 від 11 травня 20116 року (а.с. 14 зворотній бік).

19 січня 2018 року позивач звернувся до військового комісара Полтавського ОМВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, до якої додав необхідні документи (а.с. 29).

Листом від 23 січня 2018 року (вих. №5/287) Полтавський обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_3, що згідно з переліком документів, визначених Порядком та умовами призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, підставою для виплати допомоги, зокрема, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення. Пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) підтверджуються довідкою, виданою військовою частиною або достовірними локументами про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи). Відповідно до вимог телеграми Державного секретаря Міністерства оборони України від 31 січня 2017 року №248/3/6/307, документи на розгляд щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги направляти до Департаменту фінансів України лише ті, що відповідають Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2013 року №975, тільки за наявності всіх документів зазначених у пункті 10, 11 вищезазначеного Порядку. Оскільки копію документа, що свідчить про причини та обставини травм не було надано, матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпорядника бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони (а.с. 13).

Не погоджуючись із такою відмовою ОСОБА_3 направив скаргу із документами до Полтавського обласного військового комісаріату, за результатами розгляду якої відповідач листом №12/183 від 31 січня 2018 року надав позивачу аналогічну Полтавського ОМВК відповідь та крім іншого зазначив, що за отриманням необхідних документів можливе та доцільне особисто звернутися до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, за адресою: 142117, Московська область, м.Подольськ, вул. Кірова, 77 та філіал військово-медичних документів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, за адресою: 191180, м.Санк-Петербург, пров. Лазаретний, 2 (а.с. 12).

Позивач не погоджуючись із фактичною відмовою Полтавського ОВК скласти та направити до уповноваженого суб'єкта висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІІ від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон України №2232-ХІІІ).

Визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галуз Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі по тексту - Закон України №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом б) частини першої статті 162 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Доводи відповідача, що позивачем не надано повного переліку документів, а саме документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають виклад обставин та причин поранення.

Так, відповідно до пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формах:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Відповідно до пункту 21.21 зазначеного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Судом досліджено Акт №342 судово-медичного дослідження (обстеження) від 07 березня 2016 року, проведеного на підставі направлення військового комісара Полтавського ОМВК Турченко О.В. судово-медичним експертом відділу експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб обласного бюро СМЕ ДОЗ Полтавської облдержадміністрації Малик Н.І., відповідно до змісту якого: "02 березня 2015 року обстежуваний заявив, що наприкінці серпня на початку вересня 1987 року, під час виконання Інтернаціонального обов'язку в ДРА, в м.Шиндант, рухався на БТР, знаходився на броні, в м.Кандагар почався автоматичний і мінометний обстріл і він отримав осколкові поранення в ділянку голови, верхню та нижню ліві кінцівки. Лікувався за місцем служби та в госпіталі м.Шиндант. Представив Довідку Міністерства оборони України Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату від 19 лютого 2016 року за №5/558, видана: сержант у відставці ОСОБА_3 про те, що він проходив військову влужбу у складі діючої армії в період бойових дій, (в тому числі під час виконання Інтернаціонального обов'язку, ...) з 24 березня 1986 року по 04 листопада 1987 року в Афганістані". Відповідно до заключної частини Акта шрами шкіри голови, верхньої та нижньої лівих кінцівое утворилися в результаті загоєння ран. По своїх морфологічних характеристиках шрами не протирічать механізму та давності утворення внаслідок вогнепальних поранень, можливо в строк та за обставин, на які вказує обстежуваний громадянин ОСОБА_3 (а.с. 32).

Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1166 від 17 березня 2016 року - травма, контузія, поранення, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням ОСОБА_3 обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 31).

З вищевикладеного слідує, що спеціально створеною комісією ВЛК підтверджено причинно-наслідковий зв'язок травм, контузії, поранень, захворювань ОСОБА_3 із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що по своїй суті свідчить, що поранення та захворювання позивача не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Більш того, на думку суду, додатковим підтвердженням отримання позивачем поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби є довідка МСЕК №0188669 від 11 травня 2016 року, згідно якої позивачу надано ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузія, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 30).

Крім того, у дослідженому в ході розгляду справи військовому квитку №9493045 відсутні будь-які записи про вчинення ОСОБА_3 кримінального чи адміністративного правопорушення; навмисного чи в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння спричинення собі тілесного ушкодженя (а.с. 53-54).

Твердження відповідача, щодо відсутності у поданих матеріалах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, не є обґрунтованими, оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

До такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 січня 2015 року у справі К/800/7338/13 та в ухвалі від 14 квітня 2017 року у справі К/800/6994/17.

Щодо зазначення Полтавським ОВК у своєму листі від 31 січня 2018 року №12/183 про можливе звернення позивача до органів Міністерства оборони Російської Федерації, суд вважає за необхідне зазначити, що зібрані ОСОБА_3 у сукупності документи (які складені уповноваженими суб'єктами) дають достатньо підстав вважати, що травма, контузія, поранення, захворювання останнього пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що не спростовано жодними аргументами відповідача.

Так, відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірності відмови ОСОБА_3 у складенні та направленні до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною викладену у листі №12/183 від 31 січня 2018 року Полтавського ОВК відмову у складанні висновку про наявність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 21 квітня 2016 року, інвалідність настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Полтавський ОВК скласти та направити до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12 травня 2004 року, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, ефективний засіб правового захист у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про зобов'язання Полтавський ОВК скласти висновок про наявність у ОСОБА_3 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 21 квітня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити його на розгляд Міністерства оборони України є правомірною та підлягає задоволенню.

Таким чином позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги, що позивача звільнено від обов'язку сплати судового збору та ним не заявлено вимог щодо компенсації судових витрат (в т.ч. на правничу допомогу) підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Полтавського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 3639039, місцезнаходження: Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, 78а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський об'єднаний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 09515504, місцезнаходження: вул. Д.Коряка, 4А, м.Полтава, 36039) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною викладену у листі №12/183 від 31 січня 2018 року Полтавського ОВК відмову у складанні висновку про наявність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 21 квітня 2016 року, інвалідність настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Зобов'язати Полтавський ОВК скласти висновок про наявність у ОСОБА_3 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16-16.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 21 квітня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року).

Повний текст рішення виготовлено 02 березня 2018 року.

Суддя С.О. Удовіченко