Рішення № 72516863, 01.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4630/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

з участю представників

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держеокадастру у Львівській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 0,1000 га на території ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району, оформленої листом від 02.11.2017 року №C-12741/0-8320/6-17 « Про розгляд клопотання» та про зобов’язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0, 1000 га на території ОСОБА_4 ради Пустомитівського району Львівської області.

Позовні вимоги мзотивовані тим, що законодавством передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Проте, зазначена у листі підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена Земельним кодексом України. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що він являється учасником бойових дій, а тому, як передбачено п.14 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються пільги щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва, і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Присутній представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що причиною відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є відсутність погодження ОСОБА_4 сільської ради. Таке погодження органу місцевого самоврядування є обов’язковою передумовою з огляду на доручення Віце-прем’єр-міністра – Міністра регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 р. № 37732/0/1-14. Також, зазначає про те, що його повноваження у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційними.

Представник відповідача проти позову заперечив з вищевикладених підстав, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_3 03.10.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

02.11.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом за №C-12741/0-8320/6-17 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Мотивами вищенаведеної відмови стала відсутність погодження ОСОБА_4 сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Позивач не погодившись з такою відмовою звернувся до суду з метою захисту його порушеного права.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п. “є-1” ч. 1 ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Статтею 122 Земельного кодексу України встановлено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, а саме центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 цього ж Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

В матеріалах справи наявне клопотання та додатки до нього, зміст якого вказує на те, що позивачем дотримано вимог законодавства при його оформленні.

Згідно з ч. 7 цієї ж статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведена норма вказує на те, що законодавцем визначено вичерпний перелік на підставі, яких допускається відмова у наданні згаданого дозволу.

Наказом Держземагенства України від 15.10.2014 року № 328 введено в дію рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року, в тому числі рішення №2/1.

Відповідно до рішення колегії Держземагенства України №2/1: 2.Начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою: 2.1. Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них. 2.2. У запиті, наведеному в пункті 2.1 цього рішення: зазначати прохання до відповідного органу місцевого самоврядування протягом десяти календарних днів з дня отримання запиту письмово висловити позицію із зазначеного питання; інформувати орган місцевого самоврядування, що відсутність протягом зазначеного строку мотивованих заперечень є мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою. 2.3. У разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання. 2.4. У разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що законною підставою відмови заявнику можуть бути лише мотивовані заперечення органу місцевого самоврядування, які передбачені виключно законом (ч.7 ст.118 ЗК України) та які надійшли у десятиденний строк. В матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження спростування вищенаведеної обставини від третьої особи.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивач являється учасником бойових дій, а тому, у відповідності до положень п.14 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, 22 жовтня 1993 року, має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Наведене дозволяє суду констатувати факт про те, що суб’єкт владних управлінських функцій - відповідач діяв не у відповідності до норм чинного законодавства, а саме відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, з підстав які не передбачені положеннями ст.118 ЗК України (містить вичерпний перелік для відмови).

Відтак, такі дії відповідача щодо відмови є протиправними, оскільки не відповідають критерію законності (п.1 ч.3 ст.2 КАС України) та обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Що стосується вимоги про зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, то суд виходить з наступних обставин справи з норм законодавства.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Абзацом 1 ч.4 цієї ж статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, законодавцем встановлено вимоги до клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність (ч.6 ст.118 ЗК України), а також визначено виключні підстави для відмови у задоволенні такого клопотання (ч.7 ст.118 ЗК України).

А тому, суд приходить до висновку, що за умови відповідності клопотання позивача вимогам закону та за відсутності передбачених законом підстав для відмови у його задоволенні, спірні правовідносини не допускають дискреції при прийнятті уповноваженим органом відповідного рішення.

Як наслідок, задля належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача надати дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1000 га на території ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що захист права у такий спосіб буде втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки у спірних правовідносинах законодавство не дозволяло відповідачу діяти на власний розсуд.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов належить задовольнити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1000 га на території ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, оформленої листом від 02.11.2017 року за №C-12741/0-8320/6-17.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, у місячний строк з дня набранням рішенням законної сили, надати дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1000 га на території ОСОБА_4 сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 02 березня 2017 року.

Суддя В.Я.Мартинюк