Рішення № 72516788, 01.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 р. № 814/2282/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Новоселів, 23, с. Калинівка, Вітовський район, Миколаївська область,57212 до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2017 № 21353-13,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу про скасування прийнятого 22.06.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) податкового повідомлення-рішення № 21353-13 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік – 3 621, 11 грн., за 2015 рік – 3 621,11 грн., за 2016 рік – 1 024,20 грн.

За результатами розгляду поданої позивачем (відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України) заяви про проведення звірки даних (арк. спр. 48) Управління провело перерахунок суми податку і надіслало позивачу нове податкове повідомлення-рішення – від 06.11.2017 № 2069-13 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік – 1 528,28 грн., за 2016 рік – 1 024,20 грн.

З урахуванням цього, позивач змінив предмет позову (арк. спр. 42-45), та ухвалою від 21.12.2017 суд прийняв до розгляду вимоги ОСОБА_1 про скасування прийнятого 06.11.2017 відповідачем податкового повідомлення-рішення № 2069-13 (надалі – Рішення, арк. спр. 49-50) в частині нарахування податку на майно за 2014 рік та в частині нарахування податку на майно за 2016 ріку в сумі 295,76 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не врахував норми встановленого рішенням Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 11.10.2013 № 4 «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (надалі – Положення № 1, арк. спр. 54-55) та норми встановленого рішенням Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 31.08.2015 № 6 «Положення про податок на майно» (надалі – Положення № 2, арк. спр. 57-61), що призвело до неправильного визначення суми податку.

У відзиві на позовну заяву Управління вказало, що суму податкового зобов’язання було визначено у відповідності до норм Податкового кодексу України,тому підстави для скасування Рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (арк. спр. 8), позивач є власником об’єкта нерухомого майна – житловий будинок, об’єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с Калинівка, вулиця Новоселів, будинок 23. Згідно з даними реєстру, загальна площа об’єкта – 417,3 м2, житлова площа – 145,7 м2.

Відповідно до розрахунку податкового зобов’язання (додаток до Рішення), Управління визначило позивачу суму податкового зобов’язання за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 в сумі 1 528,28 грн.

Статтею 265 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною протягом вказаного періоду) було встановлено, що об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункту 265.2); базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 265.3.1 пункту 265.3); база оподаткування об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно (підпункт 265.3.3 пункту 265.3); база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 250 м2 (підпункт «б» підпункту 265.4.1 пункту 265.4); міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб або релігійних організацій України, статути /положення яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами/положеннями (підпункт 265.4.2 пункту 265.4); ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування (підпункт 265.5.1 пункту 265.5); ставки податку для фізичних осіб встановлюються у розмірі не більше 1 відсотка для житлового будинку, загальна площа якого не перевищує 500 м2 (підпункт 265.5.2 пункту 265.5).

Положенням № 1 було встановлено ставку податку – 1%.

Відповідно до викладеного, Управління обрахувало суму податку за 2014 рік:

417,3 – 250=167,3 м2

1% від 1 218 – 12,18 грн.

167,3 х 12,18=2 037,71 грн. – сума за рік

2 037,71 : 12 х 9=1 525,28 грн. – сума за 9 місяців (з 01.04.2014 по 31.12.2014).

На думку позивача, у нього не виникло зобов’язання щодо сплати податку за 2014 рік, оскільки пунктом 3.1 Положення № 1 було встановлено, що базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості. Житлова площа належного ОСОБА_1 об’єкта житлової нерухомості – 145,7 м2, база оподаткування для житлового будинку зменшується на 250 м2, тому Управління не мала підстав для визначення суми податкового зобов’язання.

Суд з доводами позивача не погодився, оскільки база оподаткування (загальна площа об’єкта житлової нерухомості) встановлена Податковим кодексом України і не може бути змінена рішенням сільської ради.

Посилання ОСОБА_1 на пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України (прийняття рішення на користь платника податків у разі суперечності норм, що регулюють права та обов’язки платників податків або контролюючих органів) суд відхилив як помилкові - в даному випадку відсутня юридична колізія, оскільки, як вказано вище, база оподаткування не є предметом регулювання рішенням сільської ради.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2016 році), базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток; база оподаткування для житлового будинку зменшується на 120 м2.

Положенням № 2 сільська рада визначила, що ставка податку за 1 м2 бази оподаткування становить:

1% - для житлового будинку, загальна площа якого не перевищує 120 м2;

0,1% - для об’єктів нежитлової нерухомості – господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

З урахуванням цього, а також з підстав, що викладені вище, позивач вказав, що податок за 2016 рік мав бути розрахований таким чином:

417,3 – 145,7=271,6 м2

145,7 – 120=25,7 м2

1% від 1 378=13,78 грн.

25,7 х 13,78=354,15 грн.

0,1% від 1 378=1, 378 грн.

271,6 х 1,378= 374,26 грн.

Отже, на думку ОСОБА_1, за 2016 рік він мав сплатити 728,41 грн. (354,15 + 374,26).

Згідно з розрахунком, Управління визначила суму податку за 2016 рік відповідно до норм Податкового кодексу України, тому доводи позивача суд відхилив.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 194, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Новоселів, 23, с. Калинівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57212, РНОКПП1871901836) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна