Рішення № 72516638, 08.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року 10:32Справа № 808/3167/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3(далі – позивач або ФОП ОСОБА_3В.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2017 року №0008661312 та № НОМЕР_1.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що ФОП ОСОБА_3 правомірно віднесено до складу витрат за 2014 рік - 82 248,00 гривень, за 2015 рік - 130 958,93 гривень та за 2016 рік - 139 653,84 гривень, які були сплачені за придбання автозапчастину ТОВ «РОМАКС ТРАК», ТОВ «ОСОБА_4 ПАРТС», ТОВ «АВТОФАСТЕРА ЛТД», так як вказане придбання пов'язане з господарською діяльністю позивача та отриманням ним доходів, підтверджено первинними документами. Також позивач заперечує щодо неправомірності віднесення до складу витрат за 2014 р. витрат на придбання бензину на суму 13 352,90 гривень, за 2015 р. на суму 13 942,60 гривень, за 2016 р. - на суму 11 150,75 гривень. Позивач зазначив, що у його власності перебуває легковий автомобіль марки SKODA ОСТAVIA TOUR 1.61, реєстраційний номер НОМЕР_2, який використовується підприємцем у господарській діяльності переважно в адміністративних цілях і для заправки якого придбавався бензин марки а-92 та а-95 у ТОВ «Сервісна компанія «Формула», ТОВ «Торговий дім «СКФ». Витрати з придбання ФОП ОСОБА_3 бензину повністю документально підтверджені видатковими накладними, також під час проведення позапланової перевірки були надані розпорядження, накази, маршрутні листи легкового автомобіля.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 08 лютого 2018 року, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, у яких зазначено, що відповідачем під час планової та позапланової перевірок були встановлені порушення позивачем п. 177.2 ст. 177, п. 177.3. ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України та пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 не надано підтверджуючих документів щодо використання придбаних товарів (послуг) в господарській діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 08 лютого 2018 року, проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 08 лютого 2018 року на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в період з 24.04.2017 року по 17.05.2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2016 р. За результатами перевірки складено акт від 24.05.2017 року № 206/08-01-13-12/НОМЕР_3, яким встановлені порушення вчинені суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3:п. 177.2 ст. 177, п. 177.3. ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 101 273,10 грн., в т.ч. за 2014 р. на суму 30 262,80 грн., за 2015 р. на суму 36 927,92 грн., за 2016 р. на суму 34 082,38 грн.;пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу в сумі 6 157,89 грн., в т.ч. за 2015 р. в сумі 3 317,69 грн., за 2016 р. в сумі 2 840,20 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

В період з 20.06.2017 року по 26.06.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що викладені в запереченні від 06.06.2017 р. (вх. № 730/ФОП від 06.06.2017 р.) до акту перевірки № 206/08-01-13-12/НОМЕР_3 від 24.05.2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2016 р. За результатами позапланової перевірки було складено акт № 250/08-01-13-12/НОМЕР_3 від 04.07.2017 року, яким встановлені порушення: п. 177.2 ст. 177, п. 177.3. ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 68 457,90 грн., в т.ч. за 2014 р. на суму 14 340,14 грн., за 2015 р. на суму 26 972,93 грн., за 2016 р. на суму 27 144,83 грн.;пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу в сумі 4 435,59 грн., в т.ч. за 2015 р. в сумі 2 173,52 грн., за 2016 р. в сумі 2 262,07 грн.

07 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення – рішення № НОМЕР_4, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 85 572,38 гривень, в тому числі 68 457,90 гривень за податковими зобов’язаннями та 17 114,48 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; та № НОМЕР_1, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем військовий збір на загальну суму 5 544,49 гривень, в тому числі 4 435,59 гривень за податковими зобов’язаннями та 1 108,90 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив податкові повідомлення – рішення до Державної фіскальної служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 02.10.2017 року вих. № 12934/9/99-99-11-02-01-14 залишила без змін податкові повідомлення – рішення ГУ ДФС у Запорізькій областівід 07.07.2017 року № НОМЕР_4, № НОМЕР_1, а скаргу ФОП ОСОБА_3 – без задоволення.

Не погодившись з податковими повідомленнями – рішеннями від 07 липня 2017 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_1, прийнятими Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративний позовом.

Суд розглянувши матеріали справи встановив, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність з надання послуг вантажним автомобільним транспортом (код за КВЕД 49.41).

При вирішенні даного спору, суд враховує норми Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин та зазначає, що згідно пп.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємництва, що викладені в ст. 44 Господарського кодексу України, є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 розділу II Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об’єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Пунктом 177.4 ст.177 ПК України (в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011 р.) до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Зокрема в п. 138.1. ст. 138 ПК України зазначено, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. При цьому, за п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 р.) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отримання доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що чистий оподатковуваний дохід, який є об’єктом оподаткування для фізичних осіб – підприємців від провадження господарської діяльності, визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин тощо. При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов’язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не враховані у складі витрат позивача 2014 року витрати ФОП ОСОБА_3 на придбання автозапчастин у ТОВ «РОМАКС ТРАК», ТОВ «ОСОБА_4 ПАРТС» в розмірі 82 248,00 гривень. Таке ж порушення встановлено ГУ ДФС у Запорізькій області за 2015 рік на суму 130 958,93 гривень та за 2016 рік на суму 139 653,84 гривень.

До матеріалів справи позивачем надані копії документів, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, що використовувалися ФОП ОСОБА_3 в господарській діяльності, видаткові накладні на придбання автозапчастин у ТОВ «ОСОБА_4 карго партс», ТОВ «Ромакс Трак», ТОВ «Автофастера ЛТД» в 2014 – 2016 роках, розпорядження № 2 від 01.01.2014 р. «Про встановлення запчастин придбаних в 2014, 2015, 2016 роках», розпорядження № 3 від 01.01.2014 р. «Про призначення ремонтної бригади, відповідальної за технічний стан та ремонт автомобільного транспорту», акти списання автозапчастин № 31/12/14 від 31.12.2014 р., № 31/12/15 від 31.12.2015 р. та № 31/12/16 від 31.12.2016 р.

Також представник позивача пояснив, що ФОП ОСОБА_3 орендується спеціальний майданчик для розташування на ньому та ремонту автомобільного транспорту, надавши до матеріалів справи договори № 20 від 01.06.2012 р., № 2 від 01.01.2015 р., № 10 від 01.08.2016 р. між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Арго – 07», а також договори № 73 від 01.01.2013 р., № 01 від 01.01.2016 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Вітязь».

Провівши аналіз наданих документів, суд дійшов висновку, що позивач в повному обсязі надав підтверджуючі документи щодо розміру витрат на придбання автозапчастин для ремонту транспортних засобів та пов'язаності цих витрат з господарською діяльністю позивача, що, в свою чергу, свідчить про правомірність віднесення витрат в розмірі 82 248,00 гривень за 2014 рік, 130 958,93 гривень за 2015 рік, 139 653,84 гривень за 2016 рік до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів ФОП ОСОБА_3

З вищевказаних обставин суд не приймає доводи відповідача про ненадання ФОП ОСОБА_3 в ході проведення перевірки підтверджуючих документів щодо використання придбаних товарів (автозапчастин) в господарській діяльності. Суд звертає увагу відповідача, що законодавець не зобов’язав підприємців надавати податковому органу документи, які детально давали б змогу особі, яка проводить перевірку, провести аналіз використання в господарській діяльності придбаних автозапчастин, з урахуванням технічних характеристик транспортних засобів, в тому числі акти списання в розрізі найменувань та кількості з детальним відображенням причин їх встановлення по кожному окремому транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення у перевіряємому періоді. Вказані вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області суд вважає надмірними та непередбаченими приписами податкового законодавства.

Також позаплановою перевіркою у складі витрат підприємця не враховано вартість придбаного та використаного палива (бензину) у 2014 році на суму 13 352,90 гривень, в 2015 році на суму 13 942,60 гривень та в 2016 році - на суму 11 150,75 гривень, як не пов’язаних з господарською діяльністю позивача.

В адміністративному позові ФОП ОСОБА_3 зазначає, що використовує власний транспортний засіб марки SKODA ОСТAVIA TOUR 1.61, реєстраційний номер НОМЕР_2, виключно у процесі здійснення господарської діяльності переважно у адміністративних цілях, зокрема, з метою перевезення товарно-матеріальних цінностей для власних підприємницьких потреб, як транспортний засіб для організації ділових зустрічей з контрагентами, для візитів до контролюючих органів у питаннях, пов’язаних з веденням господарської діяльності тощо. Для заправки вказаного автомобіля позивач придбавав бензин марки а-92 та а-95 у ТОВ «Сервісна компанія «Формула», ТОВ «Торговий дім «СКФ» згідно видаткових накладних в 2014 – 2016 роках.

На підтвердження використання вказаного автомобіля в господарській діяльності позивач надав до матеріалів справи свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу SKODA ОСТAVIA TOUR 1.61, реєстраційний номер НОМЕР_2, розпорядження № 1 від 01.01.2014 р. «Про використання власного автомобіля в господарській діяльності на 2014, 2015, 2016 р.» з додатком, маршрутні листи легкового автомобіля за 2014 – 2016 роки, наказ від 01.01.2014 р. № 1 «Про встановлення норм витрат палива та інших мастильних матеріалів у відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43 на 2014,2015, 2016 роки», маршрутні листи легкового автомобіля за 2014- 2016 роки.

Вищевказані документи у їх сукупності, на думку суду, підтверджують понесені витрати, пов’язаність їх з отриманням доходу та господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3 Належних та допустимих доказів на спростування позиції позивача та використання ФОП ОСОБА_3 придбаного палива не в господарській діяльності відповідачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 не допускав заниження податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 68 457,90 гривень, з огляду на що відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 114,48 гривень.

Також, як встановлено судом, зазначені вище порушення призвели до встановлення ГУ ДФС у Запорізькій області порушення ФОП ОСОБА_3 пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та донарахування позивачу військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 4 435,59 гривень за податковим зобов’язанням та 1 108,90 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. Позиція суду з означених обставин викладена вище та повною мірою стосується і висновків відповідача щодо заниження позивачем військового збору.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно – правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень – рішень від 07 липня 2017 року № НОМЕР_4 і № НОМЕР_1,та не надав належних доказів порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 07 липня 2017 року № НОМЕР_4 і № НОМЕР_1 підлягають скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 - задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеної норми, суму судового збору, сплачену позивачем, слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 07 липня 2017 року №0008661312 та №0008641312.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 911,17 грн. (дев’ятсот одинадцять гривен 17 копійок) присудити на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (69104, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр.Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 15.02.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко