Рішення № 72516636, 02.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2018 р. справа № 809/124/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов’язання призначити та здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 28.08.2017, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також – позивач, ОСОБА_1Я.) 25.01.2018 звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі по тексту також – відповідач, Управління ПФУ в м. Івано-Франківську) про зобов’язання призначити та здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 28.08.2017.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, за наслідками виконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 05.02.2018, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та виклику сторін.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2016 та повторної заяви від 29.08.2017 безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зокрема, позивач в період з 04.01.1987 по 08.12.1997 працювала в ПАТ "Індуктор" на посаді "ливарника пластмас", яка відноситься до посад списку №2. Стаж позивачки, здобутий на вказаному підприємстві, що дає право на пільгову пенсію, становить 10 років 9 місяців 23 дні, який враховує період з 16.02.1987 по 08.12.1997. Досягнувши 50-річного віку і здобувши загальний страховий стаж 25 років 6 днів позивачка звернулася за призначенням вказаної пільгової пенсії за віком. Втім, обчислюючи стаж ОСОБА_1 на ПАТ "Індуктор" на посаді із шкідливими умовами праці Управління ПФУ в м. Івано-Франківську безпідставно не врахувало пільговий стаж з 22.08.1992 по 08.12.1997, тобто 5 років 3 місяці 17 днів. Такі протиправні дії відповідач мотивує Висновком Держаної експертизи умов праці №192 від 29.07.1999 та поданням №192-72 від 29.07.1999 Управління праці та зайнятості Івано-Франківської ОДА, якими результати атестації робочих місць за умовами праці від 04.05.1994 на ПАТ "Індуктор" визнано недійсними. Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі №21-307а14 вважає не зарахування всього пільгового стажу незаконним, так як не проведення з вини посадових осіб підприємств атестації робочих місць не може слугувати підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії за списком №2. Крім того, в порушення статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідач невірно обчислив загальний страховий стаж, який за даними Управління ПФУ в м. Івано-Франківську становить 21 рік 7 місяців 16 днів, в той час як, на переконання позивача, вірним є 25 років 6 днів. Просила позов задовольнити зобов’язавши призначити та здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 28.08.2017.

Позивач, 14.02.2018 через канцелярію суду подала оригінали довідок ПАТ "Індуктор" №№ 26, 33 від 12.02.2018 про перебування позивача в трудових відносинах з підприємством в період з 10.08.1981 по 08.12.1997, а також про визнання недійсними результатів атестації робочих місць від 04.05.1994 (а.с. 30, 31).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.02.2018 (а.с. 33-35). До такого відзиву долучено письмові документи, які відповідач вважає доказами на підтвердження обставин безпідставності позовних вимог (а.с. 37-50). В даному відзиві відповідач зазначив про відсутність підстав для призначення позивачці пенсії на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", так як остання не здобула необхідний 10-річний пільговий стаж на посаді із шкідливими умовами праці, що підтверджено відповідною атестацією. У зв’язку із визнанням недійсними результати атестації робочих місць за умовами праці від 04.05.1994 на ПАТ "Індуктор" за окремими посадами на підставі Висновку Держаної експертизи умов праці №192 від 29.07.1999 та подання №192-72 від 29.07.1999 Управління праці та зайнятості Івано-Франківської ОДА, здобутий ОСОБА_1 пільговий стаж становить 5 років 6 місяців 6 днів за період з 16.02.1987 по 22.08.1992. Така обставина підтверджується безпосередньо довідкою ПАТ "Індуктор" за №96 від 11.04.2016. Крім того, відповідач вважає, що позивач пропустила встановлений статтею 122 КАС України строки звернення до суду, оскільки позивачці на заяву від 01.07.2016 про призначення пенсії відмовлено рішенням Управління ПФУ в м. Івано-Франківську №4089 від 01.09.2016. Саме відмова в 2016 році є рішенням, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Таке рішення позивач не оскаржувала. В свою чергу, друга заява позивачу подана нею в серпня 2017 року відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" і не може бути розглянута за правилами Закону України "Про пенсійне забезпечення". Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Під час розгляду справи суд не знайшов достатніх і обґрунтованих підстав вважати, що позивачем не дотримано строки звернення до суду.

Зокрема, в своїй заяві від 29.08.2017 до відповідача ОСОБА_1 зазначає, що в серпня 2016 року зверталася до Управління ПФУ в м. Івано-Франківську із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 і листом від 01.09.2016 за №2777/03 отримала відмову. Не погоджуючись із такою відмовою позивач із посиланням на правові висновки Верховного Суду України, визначені в постанові від 16 вересня 2014 року у справі №21-307а14, з приводу відсутності результатів атестації робочих місць, повторно просила розглянути питання призначення їй такої пенсії. Крім того, із листа відповіді за №326/Д-15 від 06.09.2017 позивач дізналася, що Управління ПФУ в м. Івано-Франківську при вирішенні питання призначення пенсії дійшла висновку, що її загальний страховий стаж становить 21 рік 7 місяців 16 днів, в той час як, на переконання позивача, вірним є 25 років 6 днів. В подальшому ОСОБА_1 ще раз звернулась до Управління ПФУ в м. Івано-Франківську для проведення перевірки її загальною страхового стажу. Згідно наявної в матеріалах справи відповіді відповідача від 22.12.2017 за №8339/04 згідно акту проведеної перевірки Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 11.12.2017 за №140/ІВ/2 видано припис, на підставі якого внесено звіти за 2004-2010 року в частині коригування загального страхового стажу позивачки. Отже, одна із підстав відмови у призначенні пенсії скорегована відповідачем в грудні 2017 року. Відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував таку обставину, а відтак вказане вище свідчить, що ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в строки, встановлені статтею 122 КАС України.

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 01.07.2016 звернулася до Управління ПФУ в м. Івано-Франківську із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", подавши відповідний перелік документів і заяву установленої законом форми та змісту (а.с. 37).

Рішенням Управління ПФУ в м. Івано-Франківську за №4089 від 01.09.2016 позивачу відмовлено в призначенні такої пенсії у зв’язку з тим, що пільговий стаж роботи за списком №2 ОСОБА_1 складає 5 років 6 місяців 6 днів, відзиву на позовну заяву, а також відповідним правом на пенсію за віком буде користуватися при досягненні 58 років (а.с. 38).

Мотиви і обґрунтування такої відмови викладені відповідачем в листах від 01.09.2016 за №2777/03 і від 06.09.2017 за №326/Д-15 (а.с. 13-14). Зокрема, згідно представлених позивачем документів, в тому числі довідки (встановленої форми) №96 від 11.04.2016, виданої ПАТ "Індуктор", ОСОБА_1 працювала повний робочий день з 16.02.1987 по 22.08.1992 на посаді "ливарника пластмас". Така професія передбачена списком №2, розділом ХХХІІІ "Загальні професії", позицією 23200000-13399, у відповідності з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10. Також зазначено, що атестація робочих місць за умовами праці проведена на заводі ПАТ "Індуктор" 04.05.1994. Державною експертизою умов праці Управління праці та зайнятості Івано-Франківської ОДА була проведена експертиза якості такої атестації на підприємстві і її результати визнані недійсними, про що свідчить Висновок Держаної експертизи умов праці №192 від 29.07.1999 та подання №192-72 від 29.07.1999 (а.с. 30, 39).

Не погоджуючись із такою відмовою позивач оскаржує її до суду.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів з’ясовано, що відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_2 серії БТ-І №9347349 і довідки №96 від 11.04.2016, виданої ПАТ "Індуктор", ОСОБА_1 працювала на вказаному підприємстві повний робочий день з 16.02.1987 по 22.08.1992 на посаді "ливарника пластмас" (із шкідливими умовами праці), а загальний трудовий стаж на підприємстві складає період з 10.08.1981 по 08.12.1997 (а.с. 10, 31, 39).

Довідкою ПАТ "Індуктор" №33 від 12.02.2018 підтверджено обставину проведення експертизи якості атестації умов праці на підприємстві в 1999 році (а.с. 30).

Відповідач представив суду засвідчену належним чином копію Висновку №192 від 29.07.1999 щодо експертизи якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгові пенсії за віком в ВАТ "Індуктор" (а.с. 41-48).

Як свідчить описова частина Висновку №192 від 29.07.1999 атестація робочих місць за умовами праці "проводилася з найгрубішими порушеннями Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці і Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці". В частині посади "ливарника пластмас" зазначено:

- "карта умов праці складена на основі замірів на двох різних за умовами праці і технологією робочих місцях: при застосуванні пластмасової сировини на основі фенолформальдегідних смол та на полістирольній основі на різних видах автоматах.

- згідно протоколів заміру пил фенопласту зафіксований тільки при загрузці автомату. Дана операція не виконується протягом повного робочого дня безперервно.

- не враховано рівнонаправленість дії фінолу та формальдегіду".

На підставі вказаного поряд із іншими професіями (посадами) Висновку №192 від 29.07.1999 визнано не дійсними результати атестації робочого місця за умовами праці "ливарника пластмас", віднесеної до такої наказом по підприємству №120 від 24.05.1994.

Зі змісту резолютивної частини Висновку №192 від 29.07.1999 слідує, що не за всіма професіями (посадами) результати атестації робочих місць за умовами праці визнано нечинними. По окремих посада встановлені порушення не вплинули на рішення щодо підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення (а.с. 47-48).

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту – Закон №1788-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 за №10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надає право на пільгове пенсійне забезпечення " (далі по тексту – Постанова №10), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" за №162 від 11 березня 1994 року (далі по тексту – Постанова №162), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" за №36 від 13 січня 2003 року (далі по тексту – Постанова №36), постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" за №461 від 24 червня 2016 року (далі по тексту – Постанова №461), інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі по тексту – Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі по тексту – Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі по тексту – Методичні рекомендації №41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій №41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

За змістом пункту 3 Порядку №442 застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку №442 застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Виходячи із змісту спірних правовідносин, комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку №442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (затвердженого Постановами №№10, 162, 36, 461), а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Беззаперечною умовою легітимності таких документів є чинність відповідної атестації конкретного робочого місця.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відмова Управління ПФУ в м. Івано-Франківську зарахувати період роботи позивача на посаді "ливарника пластмас", яка включена до списку №2, до пільгового стажу внаслідок визнання недійсними результатів атестації робочих місць за відповідними посади на підприємстві є обґрунтованою, відповідає вимогам закону.

Посилання позивача на судові рішення, у якій суди виходили із того, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому неналежне та несвоєчасне проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсій за віком на пільгових умовах, повністю спростовані в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року (справа № 21-519а14), якою на виконання вимоги пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України усунуто неоднакове застосування норм матеріального права (неоднакове правозастосування).

В подальшому Верховний Суд України повторно вирішив питання усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм права у спорах цієї категорії і дійшов аналогічного правового висновку, зокрема, у постановах від 28 лютого 2017 року, 3 жовтня 2016 року, 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 14 квітня 2015 року (справи №№ 404/2417/15-а, 552/617/15-а, 21-183а13, 21-519а14, 21-383а14 відповідно).

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року (справа №21-1138а16) міститься висновок, за змістом якого право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону №1788-ХІІ має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, у якому працювала особа зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Крім того, правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 16 вересня 2014 (справа №21-307а14), на який посилається позивач, стосується іншої обставини, а саме: не проведення керівниками підприємств чергової атестації після проведення первинної із порушенням п’ятирічного терміну (періодичності).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В контексті даної норми Кодексу позивач не надала суду будь яких доказів на підтвердження обставин умисного (з необережності) не проведення (не своєчасного проведення) посадовими особами ПАТ "Індуктор" належної первинної, в тому числі неякісної, чи чергової (періодичної) атестації робочого місця за посадою "ливарника пластмас".

Не подано ОСОБА_1 також належних та допустимих доказів на підтвердження того, що умови праці за посадою "ливарника пластмас", яку з 22.08.1992 по 08.12.1997 обіймала позивач, відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій №41 обґрунтовано відносилася до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, зумовлювали виконання роботи у несприятливих умовах, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці, з відповідним ступенем шкідливості й небезпечності праці.

Відсутні в матеріалах справи і докази, які засвідчують неповноту, необ’єктивність, належність чи взагалі скасування (визнання недійсним) Висновку №192 від 29.07.1999 щодо експертизи якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгові пенсії за віком в ВАТ "Індуктор".

Суд звертає увагу й на те, що перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, саме по собі ще не означає автоматичного права особи на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ. Іншою обов’язковою умовою є відповідність такої подаси за умовами праці критеріям необхідної шкідливості, що підтверджується виключно атестацією робочого місць за такими умовами праці.

Разом з тим, Порядком №442 визначено, що результати відповідної атестації враховуються за умови, якщо впродовж часу дії атестації на підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці. Таким чином, результати атестації умов праці за конкретною посадою є сталими тільки за умови постійної відповідності необхідним ознакам певної шкідливості, яка визначається за конкретними правилами і процедурами, визначеними Порядком №442 та Методичними рекомендаціями №41.

За змістом частини 3 статті 33 Закону України "Про охорону праці" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці.

У спірних правовідносинах за наслідками експертизи якості проведеної атестації її результати визнані недійсними, так як умови праці за окремими посадами, в тому числі і "ливарник пластмас", не відповідали відповідним критеріям.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1),вул. Вовчинецька, 208 А, кв. 129, м. Івано-Франківськ, 76006.

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20550895), вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3