Рішення № 72516614, 23.02.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2018 р. справа № 809/146/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, Вань, З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії, скасування припису за № 09-01-348/640-642 від 22.12.2017 та скасування постанов за №№ 09-01-338/11, 09-01-338/12 від 11.01.2018,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки, складанні акту перевірки за № 09-01-348/640, припису та постанов; визнання протиправними та скасування припису за № 09-01-348/640-642 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/11, 09-01-338/12 від 11.01.2018.

02.02.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заявлені позовні вимоги, з врахуванням їх уточнення, мотивовані тим, що відповідач на підставі помилкових висновків про порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 53, частини 2 статті 65, статтей 107, 108 Кодексу законів про працю України, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці вніс припис за № 09-01-348/640-642 про усунення недоліків, та постановами про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/11, 09-01-338/12 від 11.01.2018 наклав штраф в загальному розмірі 35 723 гривні. Вважає протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, складанні акту перевірки за № 09-01-348/640, припису та постанов; визнання протиправними та скасування припису за № 09-01-348/640-642 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/11, 09-01-338/12 від 11.01.2018. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з мотивів викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач направив відзив на позов, в якому позовних вимог не визнав, просив в його задоволенні відмовити на тій підставі, що інспектором відповідача під час перевірки встановлено, порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 53, частини 2 статті 65, статтей 107, 108 Кодексу законів про працю України, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці. Вказані порушення слугували підставами для внесення оскаржуваного припису та винесення оскаржуваних постанов.

Представники відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених у відзиві на позову. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю щодо додержання вимог законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 26.04.2017, наказу Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012, видало наказ «Про проведення інспекційного відвідування ОСОБА_4 Сергіївна» від 19.12.2017 за №1287-Д (а. с. 74).

Відповідно до вказаного наказу відповідач видав направлення за №04-13/15-10/7504 від 19.12.2017 для проведення інспекційного відвідування позивача, з питань дотримання вимог законодавства про працю (а. с. 75).

В період з 21.12.2017 до 22.12.2017 посадовою особою Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі вказаних наказу та направлення, здійснено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за наслідками якої складено акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування за №09-01-348/60 (а. с. 16 – 25).

22.12.2017 відповідач, за наслідками виявлених порушень, вніс фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 припис за № 09-01-348/640-642, яким приписано позивачу усунути та дотримуватись вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 53, частини 2 статті 65, статтей 107, 108 Кодексу законів про працю України, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (а. с. 26).

11.01.2018 начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_5 на підставі вказаного акту перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №09-01-338/11, за порушення позивачем статті 108 Кодексу законів про працю України, відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, наклав на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 штраф в розмірі 32 000 гривень (а. с. 27 – 28).

Також, 11.01.2018 начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_5 на підставі вказаного акту перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №09-01-338/12, за порушення позивачем частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», частини 2 статті 65, частини 1 статті 53, статті 107 Кодексу законів про працю України, відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, наклав на позивача штраф в розмірі 3 723 гривень (а. с. 29 – 30).

Постановою Кабінету Міністрів України за №96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі – Положення).

Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення).

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів та форму акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Міністерством соціальної політики України видано наказ «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» за №1338 від 18.08.2017, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Наказом Міністерства соціальної політики України за №1917 від 04.12.2017 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів».

Наказ за №1917 від 04.12.2017 набрав чинності з дня його офіційного опублікування в «Офіційному віснику України» за №102 від 29.12.2017.

Таким чином, наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» за №1338 від 18.08.2017, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, набрав чинності з 29.12.2017.

Як наслідок, на період проведення перевірки з 21 – 22 грудня 2017 року та на момент складення акту перевірки був чинним наказ Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012, яким затверджено форму акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та який підлягав застосуванню під час проведення перевірки позивача.

За таких обставини, акт перевірки, складений в даних правовідносинах, повинен відповідати формі акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012, що в свою чергу спростовує твердження позивача про невідповідність акту перевірки його формі.

Постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок).

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) (пункт 1).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів (пункт 2).

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з пунктом 19 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування (пункт 20).

Відповідно до пункту 21 Положення якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з пунктом 26 Положення у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об’єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об’єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об’єкт відвідування зобов’язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об’єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (частина 1 статті 1).

Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги визнання протиправними та скасування припису за № 09-01-348/640-642 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/11, 09-01-338/12 від 11.01.2018, суд встановив, що висновками акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування за №09-01-348/60 встановлено порушення позивачем вимог частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: позивачем не забезпечено ведення достовірного обліку витрат на оплату праці; в табелях обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року відсутній облік роботи в надурочний час та облік роботи у нічний час працівників; в табелі обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року при місячній нормі тривалості робочого часу 167 годин кухар ОСОБА_6, мийники посуду ОСОБА_7 та ОСОБА_8, помічник кухаря ОСОБА_9, відпрацювали 176 годин і при цьому години їх роботи в надурочний час та нічний час у табелі не відображено; табелі обліку використання робочого часу не ведуться відповідно до вимог Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» за №489 від 05.12.2008, не відповідають затвердженій типовій формі первинної облікової документації підприємств та не відображають обов’язкові показники, необхідні для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до примітки наказу Державного комітету статистики України за №489 від 05.12.2008 типова форма №П-5 «Табель обліку використання робочого часу» носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Суд встановив, що позивач на момент проведення перевірки вела табелі обліку робочого часу, з відображенням відомостей про щоденну кількість відпрацьованих працівниками годин. Заробітну плату нараховувала відповідно до табелю за кожен відпрацьований день, формувала розрахункові відомості, здійснювала виплати заробітної плати працівникам відповідно до відомостей на виплату грошей. В листопаді 2017 року позивачем підсумовано кількість відпрацьованих годин за попередні місяці 2017 року, відкориговано графік роботи працівників згідно річної норми. Позивач забезпечила ведення підсумованого обліку робочого часу, що здійснено відповідно до наказу «Щодо запровадження режиму підсумованого обліку робочого часу» за №01/12 від 30.12.2016. Режим роботи працівників позивача встановлений з 09:00 до 22:00 годин. При цьому, табель обліку використання робочого часу вівся позивачем відповідно до рекомендацій наказу Державного комітету статистики України за №489 від 05.12.2008.

Таким чином, суд встанови дотримання позивачем, під час її перевірки, вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» та наказу Державного комітету статистики України за №489 від 05.12.2008.

Висновками вказаного акта перевірки за №09-01-348/60 встановлено порушення відповідачем вимог частини другої статті 65 Кодексу законів про працю України, а саме: позивачем не ведеться облік надурочних годин найманих працівників; у жовтні 2017 року при місячній нормі тривалості робочого часу 167 годин і кухар ОСОБА_6, мийники посуду ОСОБА_7 та ОСОБА_8, помічник кухаря ОСОБА_9 відпрацювали 176 годин, однак, у табелях обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року не відображені відпрацьовані ними понаднормові години; інших документів щодо обліку надурочних годин кожного працівника також не надано.

Відповідно до статті 65 Кодексу законів про працю України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Суд встановив, що позивач на момент проведення перевірки, у відповідності до статті 65 Кодексу законів про працю України належним чином забезпечила ведення обліку надурочних робіт кожного працівника, шляхом заповнення табеля обліку робочого часу, з відображенням у ньому кількості відпрацьованих днів та годин по кожному працівнику.

Також, висновками акта перевірки встановлено порушення статті 107 Кодексу законів про працю України, а саме: оплату за роботу у святкові і неробочі дні фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не проводить у подвійному розмірі; кухар ОСОБА_6, мийники посуду ОСОБА_7 та ОСОБА_8, помічник кухаря ОСОБА_9 працювали 14 жовтня 2017 року, однак оплата за роботу у святкові дні не проведена у подвійному розмірі; аналогічні порушення допущені в інших місяцях.

Згідно з статтею 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Суд встановив, що оплата праці працівників позивача у святковий день – 14.10.2017 здійснено у подвійному розмірі у відповідності до статті 107 Кодексу законів про працю України, що підтверджується розрахунком позивача та наказом «Про оплату в святковий день» за №02/10 від 31.10.2017. Про наявність вказаних обставин позивач зазначала під час перевірки.

Висновками акта перевірки встановлено порушення відповідачем частини 1 статті 53 Кодексу законів про працю України, а саме: згідно табеля обліку робочого часу за жовтень 2017 року тривалість робочого часу в передсвятковий день 13.10.2017 р. не скорочена на 1 годину.

Згідно з частиною 1 статті 53 Кодексу законів про працю України напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Суд встановив, що працівники позивача працюють в порядку черговості, що виключає можливість скорочувати тривалість роботи на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Також, відповідачем встановлено порушення вимог статті 108 Кодексу законів про працю України, а саме: оплата за роботу в нічний час не проводиться у підвищеному розмірі за кожну годину роботи у нічний чає, зокрема, згідно пояснення працівника та умов трудового договору ОСОБА_10 (графік роботи з 10.00 год. до 23.00 год.), він працював до 23.00 години (нічний час з 22.00 годин до 6.00 годин), однак оплату за роботу в нічний час у підвищеному розмірі не проведено.

Суд встановив, що наказом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 «Щодо затвердження режиму роботи працівників» за №02/12 від 30.12.2016, встановлено з 01.01.2017 робочий день всім працівників з 09:00 до 22:00 годин, з обідньою перервою тривалістю дві години, поділеною на частини протягом дня, а вказаний наказ був наданий інспектору під час перевірки. Згідно наданих, ОСОБА_10, в судовому засіданні показів, ним помилково зазначено, в поясненнях наданих під час перевірки, що він працював до 23:00 години, оскільки тривалість робочого часу ним взято з умов трудового договору від 23.02.2016, без врахування даних додаткової угоди, та в судовому засіданні підтвердив, що працював до 22:00 години.

Крім того, висновками акту перевірки встановлено порушення пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №442 від 1992 року, а саме: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 атестація робочих місць (кухар) не проводилась.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №442 від 1992 року атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п’ять років.

Суд встановив, що 04.01.2018 позивач видала наказ «Про проведення атестації робочих місць кухарів за умовами праці» за №01/01.

Окрім того, суд встановив, що оскаржувані постанови винесені начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_11, однак, згідно показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, суд встановив, що матеріали перевірки розглядалися іншою особою – заступником начальника ОСОБА_14, відповідно у керівника відповідача не було підстав виносити оскаржувані постанови.

Враховуючи встановлені обставини та аналіз вказаних норм права, суд не встановив в даних правовідносинах порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 53, частини 2 статті 65, статтей 107, 108 Кодексу законів про працю України, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Як наслідок, підлягають скасуванню припис за № 09-01-348/640-642 від 22.12.2017 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/11, 09-01-338/12 від 11.01.2018, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправними дії щодо проведення перевірки, складанні акту перевірки за № 09-01-348/640, припису та постанов, то такі вимоги задоволенні не підлягають, оскільки охоплені вимогами про визнання протиправними скасування припису за № 09-01-348/640-642 від 22.12.2017 та постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ 09-01-338/11, 09-01-338/12 від 11.01.2018.

За таких обставини, суд вважає адміністративний позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягаю до задоволення частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 7 048 гривень, згідно платіжного доручення за №847 від 25.01.2018.

У зв’язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає частина сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 5 286 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис за № 09-01-348/640-642 від 22.12.2017 Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) внесеного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (індекс 46018, вулиця М. Павлика, будинок 10 “А”, квартира 6, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за №09-01-338/11 від 11.01.2018 про накладення уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (індекс 46018, вулиця М. Павлика, будинок 10 “А”, квартира 6, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штрафу в розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за №09-01-338/12 від 11.01.2018 про накладення уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (індекс 46018, вулиця М. Павлика, будинок 10 “А”, квартира 6, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штрафу в розмірі 3 273 (три тисячі двісті сімдесят три) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (індекс 46018, вулиця М. Павлика, будинок 10 “А”, квартира 6, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) сплачений судовий збір в розмірі 5 286 (п’ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 28 лютого 2018 р.