Рішення № 72516554, 01.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2018 року № 810/488/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільнені, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільнені у запас йому протиправно не виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, та такими, що порушують його права, а тому просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 01.02.2018 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі.

Відповідачем 01.03.2018 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовує тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, не мала постійного характеру. Виплата такої нагороди залежить від наявності рішень відповідних суб’єктів владних повноважень та від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата може відбуватись не щомісячно.

Також, відповідач наполягає на тому, що позивачем не було заявлено будь-яких претензій при виключенні його зі списків особового складу частини.

Позивачем надано суду додаткові письмові пояснення та письмову відповідь на відзив відповідача, в яких стверджується про те, що позивач має вислугу більше 26 календарних років. Отже, має право на отримання грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач не погоджується із твердженням відповідача стосовно того, що щомісячна додаткова грошова винагорода мала періодичний, непостійний характер, а тому просить позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А 0105 Міністерства оборони України).

Наказом Міністра оборони України від 21.12.2017 № 940 (по особовому складу), позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с. 9).

Як убачається з матеріалів справи, Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 03.01.2018 № 2 (по стройовій частині), позивач був виключений зі списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області (а.с. 10).

Цим же наказом позивачу було визначено здійснити виплату одноразової грошової допомоги по звільненню, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.

На підставі даного наказу позивачу було виплачено вихідну допомога без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою КМ України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова №889).

У січні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату грошової допомоги з врахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Проте, відповідач листом від 24.01.2018 № 116/2/12/986 відмовив позивачу в перерахунку вихідної допомоги з посиланням на те, що відповідно до пункту 38.6 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», щомісячна грошова винагорода не повинна враховуватись до вихідної допомоги при звільненні (а.с. 14).

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-12).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-12 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другої статті 9 № 2011-12 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Із положень частини другої статті 15 Закону № 2011-12 випливає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічну норму, щодо того, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, містить Постанова Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

У свою чергу, Постановою КМ України № 889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі – Постанова № 889) військовослужбовцям Збройних Сил України введено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди.

Так, згідно із підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

- з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

- з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

- з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

- з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

- з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наведені ознаки цієї виплати відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Отже, до складу грошового забезпечення, серед іншого, входять щомісячні доплати, винагороди, які мають постійний характер та додаткова грошова винагорода.

Як убачається з матеріалів справи, позивач під час проходження служби щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМ України № 889, що підтверджується довідкою військової частини А 0105 з дня її запровадження до дня звільнення його з військової служби.

Тобто, мала постійний характер, та в силу положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» така винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

А тому, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 22.09.2010 № 889, є протиправними.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність визначення складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється розрахунок одноразової допомоги при звільненні, відповідно до положень наказів Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 та від 11.06.2008 № 260, оскільки норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають вищу юридичну силу порівняно з вказаними наказами.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач як на підставу для відмови у позові посилається на правову позицію викладену у рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.09.2016 у справі № 826/20758/14.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки зі змісту вказаного рішення убачається, що публічно-правовий спір у справі № 826/20758/14 виник у зв’язку із порушенням прав позивача при обчисленні пенсії.

Натомість, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про оскарження бездіяльності відповідача при нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової грошової винагороди при звільненні.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0105 Міністерства оборони України) щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМ України № 889, є протиправними.

Оскільки при виплаті грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було включено до її розміру грошову щомісячну винагороду, яка виплачувалась позивачу, дії відповідача слід визнати протиправними, та, як наслідок, зобов'язати провести перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги із урахуванням 60% щомісячної додаткової грошової допомоги та виплатити таку одноразову грошову допомогу з урахуванням раніше виплачених сум.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 243, 245 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України військова частина А 0105 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А 0105 Міністерства оборони України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.