Рішення № 72516498, 28.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/146/18

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на заяву від 05.12.2017 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просить:

- визнати неправомірними бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині ненадання інформації за заявою від 05 грудня 207 року;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати повну та достовірну інформацію на заяву від 05 грудня 2017 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 05.12.2017року звернувся до відповідача із заявою щодо вирішення питання про направлення виконавчого документа до відповідного органу ДВС, просив, щоб у боржника витребували копії документів та сповістили його про підсумки розгляду заяви та прийняте рішення.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження.

28.02.2018 р. від представника відповідача електронною поштою надійшов відзив на позов.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що оскільки позивачем пред'явлено виконавчий документ не за підвідомчістю, тому державним виконавцем прийнято рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документа.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені вчасно і належним чином.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі та без участі його представника.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних матеріалів справи, відповідно до ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що 05.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою в якій просив:

- вирішити питання про направлення виконавчого документа до відповідного органу ДВС;

- сповістити його про підсумки розгляду заяви та прийняте рішення;

- враховуючи неправомірну складову у діях боржника - витребувати у боржника ОСОБА_2 Управління національної поліції в Житомирській області копії документів відповідного рішення суду.

Заяву від 05.12.2017 р. було направлено позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом, що підтверджується копією фіскального чеку від 05.12.2017р. (а.с.7)

Не отримавши відповіді на заяву від 05.12.2017 р., позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" роз'яснено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Матеріалами справи підтверджено, що заявою від 05.12.2017року просив вирішити питання про направлення вказаного виконавчого листа до відповідного органу державної виконавчої служби, витребувати у боржника копії документів відповідно рішення суду та сповістити про підсумки такого розгляду.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача відповідачем 22.12.2017року було прийнято повідомлення про повернення вказаного виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Вказане рішення відповідача мотивоване пред'явленням виконавчого документа не за місцем його виконання.

З наведеного вбачається, що відповідач не допустив бездіяльності в частині ненадання інформації на заяву позивача від 05.12.2017 року, однак не повідомив ОСОБА_1 про підсумки розгляду заяви та прийняте рішення. Тобто не повідомив позивача про результати розгляду заяви, шляхом викладення даних обставин у письмовій формі.

Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо недотримання відповідачем вимог п.7 розділу III. та п.1 розділу V. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N2832/5) (надалі - Інструкція N512/5 ).

Так, відповідно до вимог п.7 розділу III. та п.1 розділу V. вказаної Інструкції N512/5 до відкриття виконавцем виконавчого провадження виконавчий документ за заявою стягувача може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби або від органу державної виконавчої служби.

Разом з тим, позивач не врахував, що така передача виконавчого документу можлива виключно за заявою самого стягувача або за наявності відводу (самовідводу) державного виконавця чи приватного виконавця.

За приписами ч.1 ст.24 Закону N 1404-VIII право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить виключно стягувачу.

Право стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, зумовлено виключно припиненням виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 Закону N 1404-VIII, а не відмовою у прийнятті виконавчого документа до виконання, про що прямо зазначено в ч.5 ст.37 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622 ) надати повну та достовірну інформацію на заяву ОСОБА_1 (проспект Миру, 1 "В", м. Житомир, 10020, і.к. НОМЕР_1) від 05 грудня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа