Рішення № 72516360, 01.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. справа № 809/103/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лучко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення без обмеження граничного розміру на підставі довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26.12.2017 з врахуванням раніше виплачених сум, починаючи з жовтня 2016 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем недоліки позовної заяви усунуто у вказаний в ухвалі строк.

30.01.2018 відкрито провадження у даній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при визначенні розміру довічного грошового утримання відповідачем не було враховано її дохід у вигляді допомоги на оздоровлення, яку позивач отримувала і з якої роботодавцем стягнуто та перераховано обов'язкові платежі, в т.ч. і єдиний соціальний внесок. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення відповідачем було відмовлено у проведенні такого перерахунку з тих підстав, що вказана допомога не відноситься до складових суддівської винагороди, з якої обраховується пенсія.

Відповідач скористався своїм правом подати відзив на позов, в якому проти позову заперечив, вказавши, що матеріальна допомога не відноситься до складових суддівської винагороди, а тому враховувати її в суму заробітної плати для обчислення пенсії немає підстав. Звернув увагу суду, що позивач 26.12.2017 звернулась із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26.12.2017, а провести перерахунок просить з жовтня 2016.

Розглянувши відповідно до вимог ст.ст.260-263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши подані докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 звільнена з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області у зв’язку з поданням заяви про відставку та наказом голови суду від 16.09.2016 відрахована зі штату суду.

З 20.09.2016 позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Відповідно до довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26.12.2017 на момент звільнення судді Вакарук В.М. її суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного грошового утримання судді у відставці включає, крім посадового окладу та доплати за вислугу років, і допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу, що надається до щорічної основної оплачуваної відпустки, з якої нараховано та сплачено загальнообов'язкові платежі, в тому числі і єдиний соціальний внесок (а.с.11).

26 грудня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного грошового утримання з урахуванням отриманої допомоги на оздоровлення, долучивши довідку Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26.12.2017.

Листом відповідача від 09 січня 2018 року було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку грошового утримання з огляду на те, що допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди і для її включення до складу заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає підстав.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07.07.2010 (в редакції, чинній на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання) (далі Закон №2453) регулює правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону №2453 незалежність судді забезпечується, зокрема, окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Відповідно до ч.1 ст.120 Закону №2453 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із ч.3 ст.122 Закону № 2453-VІ повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Відповідно до ч.3 ст.141 Закону №2453 (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Так, в п.4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п’ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) N 4-рп/2016 від 08.06.2016 (далі Рішення Конституційного Суду України N 4-рп/2016 від 08.06.2016) вказано порядок виконання цього рішення, який полягає в тому, що частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08 червня 2016 року підлягає застосуванню ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 у редакції, чинній на час виникнення права на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ст.ст.133-134 Закону №2453 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат: за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки судді виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до п.7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.

В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Згідно із ст.6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

В ст.2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому, слід зазначити, що згідно з п. 2.3.3. Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за № 3-1 (в редакції, чинній на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання), встановлено форму довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначається, крім відомостей про судову винагороду, й інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась позивачу систематично та була включена в оподатковуваний дохід.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.

Крім того, в ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Так, в ч.1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

В ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведених норм вказує на те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 (справа № 21-430а11), від 14.05.2013 (справа №21-125а13), від 18.05.2013 (справа №21-97а13), від 06.11.2013 (справа № 21-350а13), в яких суд зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються у заробіток (дохід) особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді.

Стосовно періоду, з якого слід провести позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з вересня 2016 року позивач перебуває у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, однак при призначенні щомісячного довічного грошового утримання відповідач не врахував і в подальшому відмовився провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням допомоги на оздоровлення з вересня 2016.

Так, для призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання з вересня 2016 року нею було подано до відповідача ряд документів, в тому числі і довідку про заробітну плату встановленого взірця.

Як вбачається з поданих та досліджених судом доказів (заяви ОСОБА_1 від 26.12.2017, адресованої УПФУ в м.Івано-Франківську, про проведення перерахунку) довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, подана нею у вересні 2016 року, та довідка про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку із зміною розміру прожиткового мінімуму від 12.12.2016 не включали таку виплату, яка підлягала врахуванню при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання, як допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Вказане слугувало підставою для отримання позивачем довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26.12.2017 про нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та зверненням 26.12.2017 із даною довідкою до відповідача про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

В п.1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі, у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позивач тільки 26 грудня 2017 року звернулася до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням отриманої допомоги на оздоровлення, долучивши довідку Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26 грудня 2017 року, то такий перерахунок слід провести з 01.01.2018, а не з жовтня 2016.

Наведене узгоджується із позицією Львівського апеляційного адміністративного суду, висловленою в постанові від 29 листопада 2017 року по справі 876/10789/17 (реєстраційний №70597881).

Відтак, позов підлягає задоволенню в частині зобов’язання відповідача провести позивачу перерахунок, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26 грудня 2017 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн..

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Івано-Франківської області № 04-12/235-17 від 26 грудня 2017 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2018 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20550895) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб’єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СС № 110529) сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СС № 110529) вул.Симоненка, 9/104, м.Івано-Франківськ , 76006;

Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20550895) вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000.

Суддя Лучко О.О.