Рішення № 72516356, 20.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2916/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області (далі - Голова ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області №1042 о/с, яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» звільнено ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС у Львівській області на підставі пункту 63 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ/через скорочення штатів з 07.11.2015;

- зобов’язати Голову ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області вчинити певні дії, а саме: поновити ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на службі в посаді, з якої було незаконно звільнено з 07.11.2015;

- зобов’язати Голову ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток (грошове забезпечення) за період вимушеного прогулу з 17.11.2016 по день фактичного розрахунку із розрахунку 4171, 72 грн. за місяць;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов’язання Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про поновлення ОСОБА_2 на посаді, яку займав до звільнення, та зобов’язання голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області щодо стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць;

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 по справі № 813/1822/17 наказом №1028 від 11.04.2017 позивача поновлено на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС у Львівській області з 07.11.2015. Того ж дня оскаржуваним наказом від 11.04.2017 №1042 о/с його вкотре звільнено з займаної посади з 07.11.2015 у зв’язку із скороченням штату працівників без попередження про скорочення та без належного повідомлення. Звертає увагу на те, що відповідачем при прийнятті 11.04.2017наказу №1042 про його звільнення з 07.11.2015 не було взято до уваги судового рішення про визнання протиправним та скасування наказу №980 о/с від 25.04.2016 про звільнення з посади з тих самих підстав з 06.11.2015. При цьому відповідач не виконав обов’язку по проведенню розрахунку при звільненні. Поновивши ОСОБА_2 на посаді наказом №1028 від 11.04.2017, кошти за період вимушеного прогулу з 16.11.2016 по 11.04.2017 відповідач не виплатив. Вказане суперечить рішенням Львівського окружного адміністративного суду та вимогам законодавства про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, законодавству про Національну поліцію України та свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Ухвалою суду від 16.08.2017 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 30.08.2017.

Ухвалою суду від 31.08.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28.11.2017визнано поважними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду з позовом до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов’язання вчинити дії.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, своє відношення до позову висловив у відзиві на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» визначено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС України, в тому числі і ГУ МВС України у Львівській області. З огляду на наведене, з 06.11.2015 в ГУ МВС України у Львівській області відсутні штатні посади, на які можна було б поновити позивача. Тому наказ №1042 від 11.04.2017в частині звільнення ОСОБА_2за п. 63 «з» /через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є формою реалізації суб’єктом владних повноважень свого права на звільнення особи зі служби на відповідній правовій підставі. Просив відмовити у задоволені позову повністю.

Відповідно до положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа вирішена на підставі наявних у ній доказів.

Суд, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 з 01.05.2015 проходив службу в ГУ МВС України у Львівській області на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області.

Наказом від 30.07.2015 №542 о/с ОСОБА_2 звільнено з 31.07.2015 зі служби в органах внутрішніх справ з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів»ГУ МВС України у Львівській області на підставі п.63 «і» /у зв’язку з не проходженням випробування в період іспитового строку/Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 у справі №813/5960/15 позов ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано наказ від 30.07.2015№542о/с, поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з31.07.2015.

На виконання постанови суду від 15.01.2016 у справі №813/5960/15 наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС Українивід 05.02.2016 №968 о/с ОСОБА_2 поновлено на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС у Львівській області з 31.07.2015.

Наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України від 25.04.2016 №980 о/с скасовано наказ від 30.07.2018 №542 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Пунктом 3 наказу від 25.04.2016 №980 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ з посади за пунктом 63 «з» /через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» з 06.11.2015.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду № 813/1822/16від 16.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, скасовано наказ відповідача від 25.04.2016 №980 о/с та поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з 06.11.2015.

Одночасно з поновленням ОСОБА_2 на займаній посаді в органах внутрішніх справ з ГУ МВС України у Львівській області стягнуто на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.01.2016 по 16.11.2016 в сумі 39 820,20 грн, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

30.03.2017 ОСОБА_2 звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою щодо надання інформації про виконання рішення суду від 16.11.2016.

11.04.2017 листом №1395/05/13-2017 відповідачем надано відповідь про те, що на виконання судових рішень виданий наказ голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 №1028 о/с та про необхідність прибуття для внесення змін у трудову книжку.

Наказом від 11.04.2017 №1028 о/с скасовано наказ про звільнення ОСОБА_2 від 25.04.2016 №980 о/с та поновлено його зі звільненої посади з 07.11.2015.

21.06.2017 ОСОБА_2 вдруге звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою щодо надання інформації про виконання рішення суду, а також з проханням повідомлення його про можливість прибуття для виконання ним службових обов’язків.

Наказом від 11.04.2017 №1042 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області на підставі п. 63 «з» /через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 07.11.2015.

Не погоджуючись із таким наказом ОСОБА_2 оскаржив його в судовому порядку.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території.

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до вимог чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов’язок. Зокрема, зазначений обов’язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 23.06.2015 у справі №2а-3138/10/0370.

Судом встановлено, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №813/1822/16 відповідачем 11.04.2017 видано наказ №1028 о/с, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з 07.11.2015. Фактичний допуск позивача до роботи не відбувся.

Цього ж числа (11.04.2017) наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області№1042 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області на підставі п.63 «з» Положення /через скорочення штатів/ з 07.11.2015.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов’язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ №114 від 29.07.1991, з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення).

Так, пунктом 63 «з» Положення передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду трудових спорів» (з подальшими змінами) при розгляді трудових спорів, пов’язаних із звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності штату працівників, чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази зміни в організації виробництва і праці, того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне звільнення.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2018 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №580-VIIIнаціональна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Закон №580-VIII опублікований 06.08.2015 в газеті «Голос України» та відповідно до його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, п. п. 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII передбачено, що з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до підпунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIIIпрацівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним вказаним Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування вказаного Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються таким особам, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначені у вказаному пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного у вказаному пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Системний аналіз положень Закону №580-VIII свідчить, що таким передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судовим рішенням від 16.11.2016 у справі №813/1822/16 встановлено, що відповідачем не дотримано вищевказаних вимог закону при винесені наказу від 25.04.2016 №980 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з 06.11.2015.

Судовим рішенням від 16.11.2016 у справі №813/1822/16 також встановлено, що оскільки позивача на момент набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію» звільнили зі служби, то він не мав можливості виявити бажання проходити службу в поліції. При цьому, відповідач, не допустивши фактично позивача до роботи та звільнивши його 25.04.2016 з 06.11.2015, позбавив тим самим можливості виявити бажання проходити службу в поліції у встановленому порядку.

Вказаним судовим рішенням також надано оцінку доводам відповідача щодо ліквідації ГУ МВС України у Львівській області, суть яких полягає у тому, що фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави не ліквідована.

В постанові від 27.05.2014 у справі № 21-108а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов’язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи.

Ураховуючи таку правову позицію Верховного Суду України та відсутність у пунктах 8-11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» порядку пропонування працівникам міліції посад в органах Національної поліції, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов’язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідач обґрунтовує правомірність наказу від 11.04.2017 №1042 о/с з підстав ліквідації ГУ МВС України у Львівській області, то, виходячи із положень частини 4 статті 78 КАС України, суд вважає такі доводи безпідставними.

Судом встановлено, що при винесені оскаржуваного наказу від 11.04.2017 №1042 о/с відповідач не дотримано тих самих вимог чинного законодавства, що і при прийнятті при наказу від 25.04.2016 №980 о/с.

Поновлюючи ОСОБА_2 на посаді в органах внутрішніх справ з 06.11.2015 на виконання судового рішення від 16.11.2016 у справі №813/1822/16 шляхом видачі наказу від 11.04.2017 наказ №1028 о/с, позивача фактично не було допущено до виконання обов’язків.

Водночас, приймаючи наказ від 11.04.2017 №1042 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади з 07.11.2015, ГУ МВС України у Львівській області не пропонувало позивачу жодної посади в новостворених органах Національної поліції.

Ураховуючи викладене, звільнення позивача є передчасним та таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку, визначеному розділом ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Львівський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 02.03.2017, залишаючи без змін постанову суду від 16.11.2016 у справі № 813/1822/16, вказав на відсутність у відповідача правових підстав для звільнення ОСОБА_2 з посади з 06.11.2015, оскільки з цієї дати втратили чинність лише штати УМВС, а не було припинено (ліквідовано) таке УМВС.

Станом на 07.11.2015 ГУ МВС України у Львівській області – дати звільнення позивача наказом від 11.04.2017 №1042 о/с, рівно як і станом на дату прийняття судом рішення, відсутні відомості про ліквідацію ГУ МВС України у Львівській області.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність достатніх і належних правових підстав для прийняття відповідачем наказу від 11.04.2017 №1042 о/с про звільнення позивача з займаної посади, тому такий наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття наказу №1042 від 11.04.2017.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку наказу голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 11.04.2017 №1042, суд дійшов переконання, що такий не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому його слід визнати протиправними і скасувати, задовольнивши позовні вимоги в частині щодо його оскарження.

Відповідно до положень частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позовна вимога про поновлення позивача в органах внутрішніх справ на посаді, з якої його було незаконно звільнено, є похідною від вимоги про оскарження наказу від 11.04.2017 №1042.

Зважаючи на висновок суду про протиправність наказу від 11.04.2017 №1042 та його скасування, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого його було звільнено, а саме на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Вказаною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ч. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №813/1822/16 на користь позивача стягнуто грошове забезпечення за період з 16.01.2016 по 16.11.2016 в сумі 39 820,20 грн.

Відповідачем на виконання вказаного судового рішення сплачено ОСОБА_2 вказану суму грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 16.01.2016 по 16.11.2016.

Отже тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_4, який стався у зв’язку прийняттям наказу 11.04.2017 №1042, слід рахувати з 17.11.2016 по 20.02.2017, тобто 315 робочих днів.

Виходячи із довідки № 2918 від 25.12.2015,виданої ГУ МВС України у Львівській області, середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 4 171,25 грн, а середньоденне – 189,62 грн.

Тому стягненню з відповідача підлягає середній заробіток у сумі 59 730,30 грн (189,62 грн х 315 робочих днів), з якого слід з відрахувати обов’язкові податки та збори.

Відповідно до пунктів 2,3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому суд вважає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області від 11.04.2017 №1042 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пункту 63 «з»/ через скорочення штатів/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОСОБА_2 з посади фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС у Львівській області з 07.11.2015;

Поновити ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичного пункту батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС у Львівській області з 07.11.2015.

Стягнути з Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_2 (пл. Авіації, 17/54, м. Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 59 730 (п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот тридцять ) грн 30 к. з відрахуванням обов’язкових податків і зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати за один місяць в розмірі 4 171 (чотири тисячі сто сімдесят одна) грн 25 к. звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест судового рішення складено 01 березня 2018 року.

Суддя О.П. Хома