Рішення № 72516349, 21.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 р. Справа№805/180/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі: Синиці М.І.

за участю сторін:

представника позивача: не з’явився,

представника відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 січня 2018 року позивач, ОСОБА_1, (місце проживання: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 37Б) звернувся до суду з позовною заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а) про визнання неправомірними дії щодо невиплати пенсії з 1 серпня 2017 року, зобов’язання відновити нарахування та виплату пенсії, починаючи з 1 серпня 2017 року.

В обґрунтування зазначив, що вона є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. У 2016 року позивач змінила місце реєстрації з м. Донецьк на м. Маріуполь Донецької області, у зв’язку з чим, відмовилась від довідки внутрішньо переміщеної особи. Разом з тим, відповідач неправомірно припинив виплату пенсії з 01.08.2017 року у зв’язку з відсутністю реєстрації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. З посиланням на статтю 24, 33, 46 Конституції України, статті 4, 5, 8, 47, 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» згідно яких вона має право на отримання пенсії без будь яких обмежень зі сторони УПФУ, а його дії щодо припинення виплат є протиправними. Позивач просив зобов’язати відповідача поновити виплату йому пенсії з 1 серпня 2017 року.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 23.01.2018 року.

23.01.2018 року підготовче судове засідання відкладено на 07.02.2018 року у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання, докази належним чином повідомлення до суду не надходили.

07.02.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 21.02.2018 року.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, просив провести розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав відзив на позов, з якого вбачається, що позивачеві припинено виплату пенсії з 01.08.2017 року, оскільки виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання, яке супроводжувалось зміною реєстраційних даних в паспорті особи, здійснюється з урахуванням вимог, визначених в п.1 та п.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706 та постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». А тому позивач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і, як наслідок, не підлягають задоволенню.

З урахуванням ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області і отримує пенсію за віком, що збігається із даними пенсійного посвідчення. (а.с. 11).

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 21.10.2016 року її зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 Б. Позивач зазначає, що від довідки внутрішньо переміщеної особи відмовилась.

З відзиву на позов представника відповідача встановлено, що виплати та нарахування пенсії позивачеві призупинено з 01.08.2017 року після встановлення факту щодо відсутності даних в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.08.2017 року на підставі відсутності даних в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

За приписами пункту 4.3 “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 4.7. вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що виплата та нарахування пенсії позивачу припинена з 01.08.2017 року.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, оскільки з 01.08.2017 року позивачеві припинено виплату та нарахування пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а відсутність даних в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки позивач зареєстрований на підконтрольні України территорії, не є таким рішенням у розумінні статті 49 Закону №1058-VI.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 регулюються питання здійснення соціальних виплат, які призначаються та виплачуються з дотриманням певних умов, але пенсія не є соціальною виплатою.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Суд враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Судом встановлено, що виплата та нарахування пенсії позивачу припинена з 01.08.2017 року. Відповідач зазначену обставину не спростував.

Суд враховує, що суми невиплаченої пенсії є власністю позивача. Виплата пенсії припинена в зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України прийнято низку законів та нормативно-правових актів, які спрямовані на відновлення виплат пенсій громадянам з моменту їх припинення без обмеження строком, виплата яких була зупинена в зв’язку з неможливістю проведення виплат на тимчасово неконтрольованій території.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 37Б) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а) про визнання неправомірними дії щодо невиплати пенсії з 1 серпня 2017 року, зобов’язання відновити нарахування та виплату пенсії, починаючи з 1 серпня 2017 року – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 1 серпня 2017 року.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 37Б) з 1 серпня 2017 року.

Стягнути з Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 лютого 2018 року. Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Мозговая Н.А.