Рішення № 72516313, 20.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. Справа№805/4160/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Мозгової Н.А.,

при секретарі Синиці М.І.

за участю представників сторін

представника позивача не з’явився,

представника відповідача не з’явився,

представника третьої особи не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення №248/3/6/3948 від 17.12.2015 року, визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, зобов’язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв’язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі та в строки, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.04.1978року по 22.03.1983року проходив дійсну строкову та дострокову військову службу в період з 06.04.1980року по 15.07.1982року в Демократичній Республіці Афганістан, під час якої при виконанні бойового завдання отримав легке та важке поранення. Зв’язок вказаних поранень з виконанням обов’язків військової служби під час перебування в державі, де велись бойові дії, підтверджується довідкою МСЕК м. Донецька від 03.03.2008року, довідкою МСЕК №2 м. Маріуполя від 01.06.2017року, якими було встановлено ІІІ та ІІ групи інвалідності відповідно.

Позивач зазначив, що на його звернення від 05.10.2017року до Донецького обласного військового комісаріату з пакетом відповідних документів для отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), листом Донецького обласного військового комісаріату від 13.10.2017року за №СЗ/744 (отримано 03.11.2017року) було відмовлено у виплаті вказаної допомоги та надано рішення відповідача від 17.12.2015року за №248/3/6/3948, яке обґрунтовано відсутністю правових підстав для застосування положень ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач вважає вказану позицію відповідача хибною та протиправною, тому просив суд скасувати рішення Департаменту фінансві Міністерства оборони України від 17.12.2015року за №248/3/6/3948 та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, також, просив зобов’язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв’язку з настанням інвалідності ІІ групи.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, надав суду заяву від 20.02.2018року про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, на позовних вимогах наполягав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті спірного рішення враховано той факт, що редакція ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 04.07.2012року набула чинності з 01.01.2014року, отже не може поширюватись на спірні правовідносини. Окрім іншого, на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

Відповідач зазначив, що при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватись законодавством, що діяло на дату, що зазначена у довідці МСЕК, тобто, станом на 03.03.2008року, а саме, Законом в редакції станом на 01.01.2008року та Порядком №284 від 21.02.2007року. Також, відповідач зауважив, що згідно п.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Отже, позивачем вже було пропущено зазначений строк.

В тому числі, відповідач вказував на правомірність прийняття спірного рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на те, що Положенням №402 від 14.08.2008року встановлені формулювання, відповідно до яких приймаються постанови Військово-лікарських комісій про причинний зв’язок захворювань, поранень, контузій, тощо, серед яких відсутнє формулювання, яке зазначено у Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв – «поранення, контузія, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку».

Стосовно позовних вимог в частині зобов’язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв’язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби, відповідач зазначив, що вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження Міноборони та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, письмового відзиву на позов, клопотань та заяв суду не надав.

Ухвалою від 01 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративний справі та призначено попереднє судове засідання на 19 грудня 2017 р. Крім того, зазначеною ухвалою у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову залучено Донецький обласний військовий комісаріат.

15.12.2017р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017р., яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Пунктом п.п.10 п.1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, слід вважати, що по справі проведено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 19.12.2017року було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні по адміністративній справі до 23 січня 2018 року.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу надав належним чином засвідчені копії заяв від 05.10.2017 року зі вхідним номером №10/1533 та від 24.11.2015 року №41041 та просив судове засідання, призначене на 23.01.2017 провести в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 23.01.2018року було закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, визнання неправомірними дії та зобов’язання вчинити певні дії, до судового розгляду по суті на 20 лютого 2018 року.

01.02.2018року засобами електронного зв’язку та 06.02.2018року засобами поштового зв’язку на адресу суду надішов відзив відповідача на позовну заяву та клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду.

14.02.2018року представником позивача засобами електронного зв’язку було надано суду відповідь на відзив Міністерства оборони України.

20.02.2018року представником позивача було надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення №248/3/6/3948 від 17.12.2015 року, визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”.

Ухвалою суду від 20.02.2018року клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду було задоволено.

Ухвалою суду від 20.02.2018року в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залишення адміністративного позову без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду було відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 26.04.1978року по 22.03.1983року проходив військову службу в Збройних СРСР, в тому числіу складі діючої армії під час бойових дій (виконанні інтернаціонального обов’язку) в період з 06.04.1980року по 15.07.1982року в Демократичній Республіці Афганістан. В період проходження служби в Демократичній Республіці Афганістан та участі в бойових діях ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, множинне вогнепально-осколкове поранення (контузія).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії ДОН-05 №142295 від 03.03.2008 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 19.02.2008 року - мінно-вибухова травма, множинне вогнепально-осколкове поранення (контузія) та їх наслідки, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при виконання інтернаціонального обов’язку в ДРА до 03.03.2011 року (а.с. 16).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №487633 від 25.02.2015 року ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково - мінно-вибухова травма, множинне вогнепально-осколкове поранення (контузія) та їх наслідки, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при виконання інтернаціонального обов’язку в ДРА (а.с. 17).

Водночас, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0719118 від 01.06.2017 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безстроково - мінно-вибухова травма, множинне вогнепально-осколкове поранення (контузія) та їх наслідки, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при виконання інтернаціонального обов’язку (а.с.18 ).

Витягом із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №16 від 11.01.2008 року підтверджено, що захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов’язку (а.с.21-22).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_1 у 2015 році звернувся до Військового комісару Донецького ОВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів (а.с. 43).

З пояснень представника відповідача вбачається, що Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України листом за №39 від 13.01.2016 року надав позивачу відповідь Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.12.2015року за №248/3/6/3948 на його заяву, в якій роз’яснив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги з приводу оформлення ним інвалідності пізніше визначеного терміну (більш ніж 3 місяці після звільнення зі строкової служби). Разом з тим, доказів направлення вказаного листа позивачу та сам лист, суду надано не було.

Після отримання позивачем довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0719118 від 01.06.2017 року, якою йому встановлено другу групу інвалідності, ОСОБА_1, з метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби звернувся до Військового комісару Донецького ОВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів (а.с.42).

Разом з тим, Донецький обласний військовий комісаріат листом від 13.10.2017 року за №СЗ/744 роз’яснив позивачу, що його документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги вже раніше направлялись до Департаменту фінансів Міністерства оборони України за вих.№41041 від 24.11.2015року та згідно відповіді Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.12.2015року за №248/3/6/3948, документи були повернуті без реалізації, у зв’язку з чим позивачу було повторно направлено копію відповіді Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.12.2015року за №248/3/6/3948 та повідомлено про відсутність підстав для повторного направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 12-13).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- XII.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

В силу приписів статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, тобто станом на 03.03.2008року) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі – Порядок №499) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №499 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54 місячного грошового забезпечення, а інвалідам ІІІ групи у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Так, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, що одночасно є днем виникнення спірних правовідносин між сторонами, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975).

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мав місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання такої інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Отже, спірне рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень від 17.12.2015року за №248/3/6/3948 є таким, що вчинено без урахування вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, з огляду на що, позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 року по справі №21-446а14 та постанові від 21.04.2015 року по справі №21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з датою настання інвалідності в період проходження служби, або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, а з наявністю причинного зв’язку між настанням такої інвалідності та захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно пункту 2 Порядку №499, в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п.7 Порядку № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності у розмірі, встановленому Закономта Порядком №499, є 03.03.2008 року, оскільки ця дата зазначена у довідці серії ДОН-05 №142295 від 03.03.2008 року як час, з якого ОСОБА_1 при огляді встановлена ІІІ група інвалідності.

Таким чином, ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 03.03.2008 року.

Водночас, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0719118 від 01.06.2017 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безстроково.

Згідно п.2 Порядку №499 у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Всупереч зазначеним приписам Порядку №499, третя особа не направила на адресу Міністерства оборони України заяву позивача від 05.10.2017року з метою вирішення питання про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

У зв’язку з чим, суд не може вважати лист Донецького ОВК від 13.10.2017року відмовою у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, оскільки рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю військовослужбовців приймає орган при Міноборони, який в свою чергу, спірної заяви позивача станом на день слухання справи - не отримував.

Таким чином, оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання. Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку зобов’язання останнього розглянути заяву позивача від 05.10.2017року згідно з вимогами чинного законодавства України, також не буде належним способом захисту порушеного права, оскільки, як вже зазначалось раніше, спірної заяви відповідач станом на день слухання справи не отримував, та як наслідок не приймав у встановленому порядку відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу з отриманням ІІ групи інвалідності. Отже, вказані обставини не можуть бути предметом розгляду даної справи, поряд з цим, суд надає правову оцінку діям та рішенню відповідача стосовно відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно пропуску позивачем встановленого законодавством трирічного строку реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

Так, відпвідач зазначає, що відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Проте суд зауважує, що вказана правова норма набула чинності на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців” (від 04.07.2012 № 5040-VI) з 01.01.2014 року, та оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача ще 05.04.2012 року, її дія не поширюється на позивача в силу приписів за ст. 58 Конституції України, за якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас, з тих же підстав суд вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", викладену в редакції вказаного Закону від 01.01.2014 року.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 48 місячного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнення з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 499.

Так, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача стосовно того, що позовна вимога в частині зобов’язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - є втручанням в дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень, на підставі наступного.

Відповідно до приписів ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності ІІІ групи згідно Закону та Порядку №975 від 25.12.2013року, суд зазначає, що Порядок №975 від 25.12.2013року не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки набув чинності з 01.01.2014року.

Крім того, суд зазначає, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту.

Суд зазначає, що належний спосіб судового захисту має бути розумним та достатнім, а також має забезпечувати ефективний захист прав, свобод і інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Таким захистом в даному випадку, є визнання протиправним та скасування рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/3948 від 17.12.2015 року про відмову в отриманні одноразової грошової допомоги та повернення документів ОСОБА_1 без реалізації.

Таким чином, скасування спірного рішення суб’єкту владних повноважень є достатнім способом судового захисту в даному випадку, а позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З вищевказаних мотивів суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб’єкта владних повноважень є таким, що вчинено без урахування вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, а інші вимоги позивача є похідними від неї, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, позивач відповідно до приписів ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється як інвалід II групи.

Відповідно до ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку з відсутністю факту понесення сторонами судових витрат, їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 87537, АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022 місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Донецького обласного військового комісаріату (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд.67 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/3948 від 17.12.2015 року про відмову в отриманні одноразової грошової допомоги та повернення документів ОСОБА_1 без реалізації.

Зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 48 місячного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи військовослужбовців, військовозобов’язаних резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнення з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 499.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 лютого 2018 року. Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Мозговая Н.А.