Рішення № 72516187, 01.03.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року ЛуцькСправа № 803/129/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) звернувся з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі – Адміністрація ДПС України) про визнання протиправними дій щодо відмови в прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги за отримання ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з урахування раніше виплачених сум, в розмірі 160 000 грн. та зобов’язання прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 року №2004-VIII, який набрав чинності 07.05.2017 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо розміру одноразової грошової допомоги.

Так, відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Оскільки рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги прийнято 20.06.2017 року, тобто після набрання чинності Законом про внесення змін про збільшення розміру одноразової грошової допомоги із 150 до 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, тому, на думку позивача, дії Адміністрації ДПС України щодо відмови в прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги за отримання ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з урахування раніше виплачених сум, в розмірі 160 000 грн. є протиправними.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що необхідною умовою для отримання одноразової грошової допомоги є написання відповідної заяви та подання визначених документів до органу Держприкордонслужби, з якого військовослужбовець був звільнений і розрахований. Жодних рішень щодо відмови в прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму ДПС України не приймалось, оскільки документи у встановленому законодавством порядку від Луганського прикордонного загону не надходили.

Відповідно до пункту 2 частини першої, частин другої, третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи отриманий від відповідача відзив на позов, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу відповідно до вимог статей 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу під час мобілізації з 05.08.2015 року по 06.10.2016 року у військових частинах, які входять до складу Адміністрації Державної прикордонної служби України.

24.11.2016 року Волинською обласною медико-соціальною експертною комісією встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби.

Рішенням комісії Адміністрації ДПС України №20 від 17.03.2017 року призначено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 101 500 грн.

13.03.2017 року Волинською обласною медико-соціальною експертною комісією встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини.

Рішенням комісії Адміністрації ДПС України №59 від 20.06.2017 року призначено ОСОБА_1 доплату за отримання ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплаченої суми, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 138 500 грн.

07.12.2017 року позивач звернувся до Адміністрації ДПС України із заявою, в якій просив прийняти рішення про призначення йому доплати за отримання ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в розмірі 160 000 грн.

Адміністрація ДПС України листом від 22.12.2017 року №11/Г-17703 повідомила позивача про те, що відповідно до висновку Луганського прикордонного загону про можливість виплати одноразової грошової допомоги, розрахунку одноразової грошової допомоги, довідки Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії від 13.03.2017 року серії ААА №744968 комісією Адміністрації Держприкордонслужби було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги із розрахунку 150-кратного прожиткового мінімуму. Крім того, роз’яснено, що рішення, прийняте за результатами розгляду звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», позивач може оскаржити в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII).

Так, частина перша статті 16 даного Закону визначає, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Частина друга статті 16-2 Закону №2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно із частиною шостою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев’ята статті 16-3 Закону №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок №975).

Так, відповідно до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пункт 13 Порядку №975 передбачає, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, наведеними нормами законодавства чітко визначено порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги або відмову в призначенні такої допомоги, є Адміністрація ДПС України, а Луганський прикордонний загін у даному випадку виконує сервісну функцію щодо прийняття зазначених документів, їх оформлення, складення та направлення для прийняття рішення до Адміністрації ДПС України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_1 із заявою про прийняття рішення про призначення доплати одноразової грошової допомоги звернувся одразу до Адміністрації ДПС України, а не до Луганського прикордонного загону, як це передбачено вищенаведеними нормами законодавства.

Зважаючи на те, відповідний висновок із документами, необхідними для прийняття рішення про доплату одноразової грошової допомоги, до головного розпорядника коштів – Адміністрації ДПС України не надходив, відповідно, і рішення про доплату чи про відмову у доплаті відповідачем не приймалось.

У зв’язку з цим позовні вимоги про визнання протиправними дій Адміністрації ДПС України щодо відмови в прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги за отримання ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з урахування раніше виплачених сум, в розмірі 160 000 грн. та зобов’язання прийняти рішення про призначення та виплату даної одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 є передчасними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук