Рішення № 72516103, 20.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р. Справа№805/4287/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., при секретарі судового засідання Скрипник К.О., за участі представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на запит від 03.11.2017 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо надання неповної інформації на запит від 03.11.2017 року;

- зобов’язати Міністерство юстиції України надати відповідну інформацію на запит від 03.11.2017 року по суті запитуваних питань у повному обсязі;

- зобов’язати Міністерство юстиції України надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 20.09.2017 року він направив на адресу відповідача запит про надання публічної інформації з проханням надати копії відеозаписів з камер відеоспостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверху будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул. Січових стрільців, 73 м. Київ, за період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року.

Як повідомляє позивач, відповідачем на даний запит надано відповідь від 18.01.2017 року №ПІ-ЮР-2392/2/20.5 про те, що відеозапис із камер відеоспостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверху будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул.Січових стрільців, 73 м. Київ, за період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року не здійснювався.

Позивач вказує, що 03.11.2017 року ним було направлено відповідачу уточнюючий запит про надання публічної інформації з проханням повідомити причини та підстави (можливе знищення) не здійснення відеозапису з камер відеоспостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверху будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул.Січових стрільців, 73 м. Київ, за період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року.

Позивач зазначає, що розпорядник інформації має право надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту, однак у порушення положень Закону відповідачем не своєчасно надано відповідь на звернення.

Позивач повідомляє, що відповідачем на запит від 03.11.2017 року було надано відповідь від 16.11.2017 року №ПІ-ЮР-2392/6/20.5, яку згідно до штампу на поштовому конверті відправлено позивачу 21.11.2017 року, про те що відеозапис з камер відеоспостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверху будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул. Січових стрільців, 73 м. Київ, за період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року не здійснювався.

В даному адміністративному позові позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем порушено строк надання відповіді на запит про надання публічної інформації та фактично не надано відповіді на запит позивача від 03.11.2017 року в повному обсязі по суті запитуваного питання, надано відписку про те, що відеозапис не здійснювався без зазначення причин його відсутності.

В зв’язку з чим, позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит про надання публічної інформації в неповній формі та не в передбачений законодавством строк, протиправною.

Ухвалою суду від 11.12.2017 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до попереднього судового засідання на 19.12.2017 року.

Ухвалою від 19.12.2017 року судом відкладено підготовче засідання до 22.01.2018 року.

22.01.2018 року через відділ документообігу та архівної роботи відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що згідно відповіді Мін’юсту від 16.11.2017 року №ПІ-ЮР-2392/6/20.5 позивачу повідомлено, що відеозапис з камер відеоспостереження, розташованих у мармуровій залі на другому поверсі будівлі Мін’юсту за адресом: м. Київ, вул. Січових стрільців, 73 у період з 29.06.2017 року по 04.07.2017 року - не здійснювався. Таким чином, оскільки відповідні відеозаписи не створювались, вони об’єктивно не можуть бути знищені.

Розділом V Порядку допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.10.2016 року № 3053/5, яким визначається порядок складання кваліфікаційного іспиту, застосування системи відеоспостереження при складання кваліфікаційного іспиту особами, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, не передбачено.

Твердження позивача про те, що запит про надання публічної інформації від 03.11.2017 року отримано відповідачем 08.11.2017 року не відповідає дійсності, оскільки згідно штампу запит про надання публічної інформації ОСОБА_2 від 03.11.2017 року зареєстровано в Мін’юсті 10.11.2017 року за №ПІ- ЮР-2392/6.

Відповідь на запит позивача від 03.11.2017 року надано Міністерством юстиції України впродовж 4 робочих днів - 16.11.2017 року за № ПІ-ЮР- 2392/6/20.5 (11.11.2017 року та 12.11.2017 року були вихідними днями), п’ятиденний строк надання відповіді дотримано.

Водночас, запитувана позивачем інформація щодо причин нездійснення відеозапису не належить до публічної в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На підставі вищевикладеного, просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 22.01.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2018 року.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні 20.02.2018 року представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на доводи, викладені у відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_2 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВТ 101821, виданого Орджонікідзевським РВ у м. Маріуполі ГУМВС України в Донецькій області 17.12.2014 року (а.с. 8-9).

Позивач звернувся до Міністерства юстиції України з запитом від 20.09.2017 року на отримання публічної інформації, відповідно до якого просив надати копії відеозаписів з камер відео спостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверху будівлі Міністерства юстиції України за адресою: вул. Січових стрільців, 73 м.Київ, за період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року (а.с. 10).

За результатами розгляду запиту на отримання публічної інформації від 20.09.2017 року, Міністерством юстиції України позивачу була надана відповідь від 18.10.2017 року №ПІ-ЮР-2020/1/20.5 «Щодо результатів розгляду звернення», згідно якої позивача повідомили, що відеозапис із камер відео спостереження, розташованих у мармуровій залі на другому поверсі будівлі Мін’юсту за адресою: вул.Січових стрільців, 73, м.Київ не здійснювався, а тому надати копії відповідних відеозаписів не вбачається за можливе (а.с.11).

Позивач повторно звернувся до Міністерства юстиції України з запитом від 03.11.2017 року на отримання публічної інформації, відповідно до якого, керуючись ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив повідомити причини та підстави не здійснення у період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року відеозапису в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою: вул.Січових стрільців, 73, м.Київ. Також просив повідомити про можливе навмисне знищення даних відеозаписів (а.с. 12).

За результатами розгляду другого запиту на отримання публічної інформації від 03.11.2017 року, Міністерством юстиції України позивачу була надана відповідь від 16.11.2017 року №ПІ-ЮР-2392/6/20.5 «Щодо результатів розгляду запиту», згідно якої позивача повідомили, що відеозапис із камер відеоспостереження, розташованих у мармуровій залі на другому поверсі будівлі Мін’юсту за адресою: вул. Січових стрільців, 73, м. Київ у період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року не здійснювався (а.с. 15).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ч.1, 2 ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ч.1 ст.4 Закону №2939-VI визначено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №2939-VI суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Статтею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, метою інформаційного запиту відповідно до Закону №2939-VI є одержання попередньо створеної чи одержаної інформації, в той час як метою звернення позивача від 03.11.2017 року є одержання роз'яснення, що потребує вчинення додаткових дій.

З огляду на вищевикладені положення законодавства про доступ до публічної інформації, враховуючи зміст звернення позивача від 03.11.2017 року, суд констатує, що запитувана інформація не є публічною. Відтак в діях відповідача, що полягають у наданні відповіді на запит позивача від 03.11.2017 року, порушення права заявника на одержання саме публічної інформації відсутнє.

Отже, запит позивача від 03.11.2017 року за своїм змістом є звернення громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Так, відповідно до ст. 1 вказаного Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян, згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтями 4 - 6 Закону України «Про звернення громадян» регламентуються коло питань, рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, а також установлені вимоги до звернення, мова звернень і рішень та відповідей на них.

Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» установлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов'язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.

У ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» окреслено коло правовідносин, на які його дія не поширюється, а саме, вона не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" установлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Так, Інструкція з діловодства в Міністерстві юстиції України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року № 1405/5 (далі по тексту – Інструкція № 1405/5), встановлює єдині вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у Міністерстві юстиції України (далі - Міністерство) незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься у документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 документообіг Міністерства - це проходження документів в установі з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.

З приписів пункту 10 розділу II Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року № 388/5 (далі - Порядок) вбачається, що реєстрація звернень громадян у Мін’юсті здійснюється у день їх надходження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на запит позивача від 03.11.2017 року була надана Міністерством юстиції України листом від 16.11.2017 року №ПІ-ЮР-2392/6/20.5 «Щодо результатів розгляду запиту».

Відповідачем на підтвердження надсилання відповіді на запит позивача надано «Відправлення простою письмовою кореспонденцією 21.11.2017р.», тобто без порушення встановленого Законом України «Про звернення громадян» терміну розгляду звернення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на запит від 03.11.2017 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо надання неповної інформації на запит від 03.11.2017 року та зобов’язання Міністерство юстиції України надати відповідну інформацію на запит від 03.11.2017 року по суті запитуваних питань у повному обсязі, суд виходить із наступного.

Як зазначалось, відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, в тому числі, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Зі змісту запиту позивача від 03.11.2017 року вбачається, що у своєму запиті до Міністерства юстиції України він просив повідомити причини та підстави не здійснення у період з 26.06.2017 року до 04.07.2017 року відеозапису в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою: вул. Січових стрільців, 73, м. Київ та повідомити про можливе навмисне знищення даних відеозаписів.

Відповіддю від 16.11.2017 року за № ПІ-ЮР-2392/6/205 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомлено позивачу, що відеозапис із камер спостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою: вул. Січових стрільців, 73, м.Київ не здійснювався.

Разом із цим, в наданому суду відзиві на позов відповідач надав пояснення, що Порядком допуску до професії приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 жовтня 2016 року № 3053/5, визначено єдину процедуру допуску до професії приватного виконавця осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця. Розділом V зазначеного Порядку визначений порядок складання кваліфікаційного іспиту, застосування системи відеоспостереження при складанні кваліфікаційного іспиту особами, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця, не передбачено.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За даних обставин, на думку суду, відповідачем в відповіді від 16.11.2017 року надана неповна інформація на запит позивача від 03.11.2017 року.

Між тим, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає, що відповідач допустив не бездіяльність, а навпаки, вчинив дії, якими надав неповну інформацію у відповіді на запит позивача.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, та сприяти реальному відновленню порушеного права, приймаючи до уваги відзив відповідача, докази наявні у матеріалах справи, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання неповної інформації на запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року та зобов’язання Міністерство юстиції України розглянути по суті запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року та надати відповідь.

Стосовно вимоги позивача, щодо зобов’язання Міністерство юстиції України надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Такі дії є правом суду, а не обов'язком, а тому суд вважає, що таке зобов’язання не є необхідним в даній справі, і в задоволенні цієї частини позову суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями ст.ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (паспорт серії ВТ №101821, зареєстрований за адресою: 87557, АДРЕСА_1) до Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Городецького, 13) про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання неповної інформації на запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року.

Зобов’язати Міністерство юстиції України розглянути по суті запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року та надати відповідь.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 20 лютого 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 2 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.