Постанова № 725159, 18.06.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2007 р. Справа № 02/2122а

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Сиволовська О.І., за участю представників:

позивача: Слуцька Н.Ю. –за довіреністю, відповідача: Грищенко І.Д. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до комунального підприємства «Черкасиводоканал»

про стягнення 90 444 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення 90 444 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами у відповідача в 2006 році 6 робочих місць з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки у відповідача повинно було працювати 29 інвалідів, виходячи із встановленого Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а фактично у нього в 2006 році було зайнято лише 23 робочих місця протягом року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у заявленій сумі, заперечила проти доводів відповідача, стверджуючи, що він не довів створення ним в установленому порядку необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не виконав вимогу статті 19 Закону щодо самостійного працевлаштування інвалідів, а проведену відповідачем роботу представник вважає недостатньою для того, щоб стверджувати, що він вжив всіх залежних від нього заходів для виконання вимог Закону.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов заперечив проти вимоги позивача з мотивів виконання припису Закону щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки відповідачем було створено 28 робочих місць для працевлаштування інвалідів, протягом 2006 року вживалися заходи, спрямовані на пошук та працевлаштування інвалідів на створені вакантні місця шляхом інформування центру зайнятості подачею звітів форми № 3-ПН із вичерпною інформацією про вакантні робочі місця для інвалідів, розміщення оголошень у засобах масової інформації про потребу в працевлаштуванні інвалідів, розміщення оголошень на прохідних підприємств.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на адміністративний позов, та пояснив, що відповідач створив 28 робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, але на момент перевірки деякі інваліди звільнилися за власним бажанням, і відповідач не винен у цьому, про вакантні місця для інвалідів постійно надається інформація центру зайнятості, друкуються оголошення у місцевій пресі, тобто відповідач вживав всіх можливих заходів для виконання вимоги Закону і вина відповідача відсутня у невиконанні нормативу, тому просить у позові позивачу відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 14.06.2007 року по 18.06.2007 року.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства), у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.

В частині 2 статті 19 вказано, що підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до статті 2 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

В постанові Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року “Про затвердження порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю”, адміністративно-господарські санкції за невиконання установленого Законом нормативу розраховуються підприємствами самостійно та сплачуються не пізніше 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Таким чином, у разі невиконання підприємством в 2006 році встановленого законом нормативу, воно зобов’язане було сплатити адміністративно-господарські санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.

Право позивача на звернення до суду із даним позовом про примусове стягнення несплачених підприємством адміністративно-господарських санкцій встановлене в статті 20 Закону.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік та не заперечується відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році у відповідача складала 713 осіб. Чотири відсотки від цієї цифри складає 28,52. Враховуючи припис частини 2 статті 19 Закону щодо округлення робочих місць до цілого значення та застосовуючи правила математичного округленн я цифр, суд приходить до висновку, що для відповідача норматив на 2006 рік складав 29 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд вважає, що позивачем вірно розраховано фактичну кількість зайнятих інвалідами у 2006 році робочих місць, виходячи із списку працюючих інвалідів штатних працівників, доданого до звіту відповідача. Такий розрахунок відповідає припису частини 1 статті 20 Закону, в якій вказано, що повинна розраховуватися середньооблікова чисельність працюючих інвалідів. Таким чином, судом встановлено, що у відповідача було зайнято інвалідами 23 робочих місця, тобто 6 робочих місць не були зайняті інвалідами.

Однак, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Проаналізувавши подані відповідачем копії звітів про наявність вакансій, які подавалися відповідачем Черкаському міському та Черкаському районному центрам зайнятості протягом 2006 року, суд приходить до висновку, що відповідач довів і належними доказами підтвердив про створення ним п’яти вакансій за різними спеціальностями для працевлаштування інвалідів. Він надсилав у міську газету “Молодь Черкащини” повідомлення про наявність вакансій для інвалідів.

У частині 3 статті 19 Закону вказано, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно статті 18 Закону підприємства зобов’язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, 2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, 3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, аналіз правових норм про захист інвалідів дає підстави стверджувати про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати, шукати і працевлаштовувати інвалідів. Такий обов’язок, як вбачається, покладається на органи працевлаштування інвалідів.

Суду не подано доказів того, що якоюсь іншою організацією, яка входить до складу суб’єктів, визначених статтею 18 Закону, на адресу відповідача направлялися інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів створення ним у 2006 році одного робочого місця для працевлаштування інвалідів. Тому суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середня річна заробітна плата в 2006 році у відповідача складала 15 073 грн.63 коп. Таким чином, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 15 073 грн. 63 коп.

На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету України 150 грн. 74 коп. судового збору.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 –163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із комунального підприємства «Черкасиводоканал»(18000, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12, ідентифікаційний код 03357168):

а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, проспект Хіміків, 50) штрафні санкції в сумі 15 073 грн.63 коп.;

б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію –150 грн. 74 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко