Ухвала суду № 72515414, 28.02.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1006/17

Провадження№ 4-с/266/9/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши скаргу голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2018 року голова ліквідаційної комісії ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3, в якій просив визнати неправомірною та скасувати

постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55627895 від 01.02.2018р.

відносно виконання виконавчого листа № 266/1006/17 виданого 03.10.2017р.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 01 лютого 2018 року Приморським ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 266/1006/17 виданого 03.10.2017р. Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області про зобов'язання управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу ОСОБА_4 для покриття витрат на проживання з 01.01.2017р. Вказана постанова суду ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишена без змін. 14 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надіслана касаційна скарга на постанову суду від 03 жовтня 2017 року та ухвалу суду від 28 листопада 2017 року. Одночасно управлінням надана до суду заява про зупинення виконання судового рішення. У зв’язку з чим, на підставі ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» просить суд скасувати вищевказану постанову державного виконавця.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

06.07.2016р. набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII), яким на час перебування даної справи в провадженні суду визначалось, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону №1404-VIII).

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку цивільного судочинства на момент виникнення спірних правовідносин визначався Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 04.11.2010 за №2677-VI).

Так, відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України (у наведеній редакції) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 2 ст. 384 ЦПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у справах, розглянутих за правилами цивільного судочинства, станом на час постановлення даної ухвали визначається Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (редакція діє з 15.12.2017р.).

Частиною 1 статті 447 ЦПК України в чинній редакції передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України).

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію загальних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-278а15, від 01.12.2015 - №21-3404а15, від 07.06.2016 - №21-5470а15.

Згідно із п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, в тому числі шляхом: визнання дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії/утриматися від вчинення певних дій. Крім того, пунктом 6 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачений такий спосіб захисту як прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 287 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, а саме: учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ч. 1 ст. 287 КАС України).

З наведеного випливає, що позовні вимоги, пов’язані із визнанням дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії/утриматися від вчинення певних дій, а також стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що подана скарга стосується порушення прав особи – стягувача під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до КАС України, та враховуючи положення ст. 287 КАС України в чинній редакції, ст. ст. 447, 448 ЦПК України (в редакції з 15.12.2017р.), ст. 74 Закону №1404-VIII, дана скарга не може розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин у відкритті провадження за скаргою голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4, у порядку цивільного судочинства, слід відмовити та роз'яснити заявнику його право звернутися із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 261, 353, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4.

Копію ухвали разом із скаргою та всіма доданими до неї документами не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати заявнику.

Ухвала про відмову у відкриття провадження може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Курбанова Н. М.