Ухвала суду № 72513545, 27.02.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10562/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., при секретарі Войтюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Мазурика С.В. про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Мазурика С.В. про накладення арешту на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2, шляхом заборони особам, у володінні яких перебуває вищевказаний об'єкт нерухомого майна, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється процесуальне керівництво по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100060000821 від 22.02.2018, за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Прокурор зазначає, що до Печерського УП ГУ НП у місті Києві надійшла заява ТОВ «Територіальне між господарче об'єднання «Ліко-Холдінг» (код ЄДРПОУ 16307284) про вчинення шахрайських дій громадянином ОСОБА_2, які виразились у заволодінні шляхом обману нежилим будинком, загальною площею 554,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який належить на право власності вказаному Товариству.

Допитана в якості представника потерпілого ОСОБА_3 показала, що ТОВ «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГОСПОДАРЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ЛІКО-ХОЛДІНГ» (надалі за текстом - Товариство) є власником нежилого будинку, загальною площею 746,9 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як стало відомо Товариству з оголошення, розміщеного на сайті https://100realty.ua/object/373748720, станом на сьогодні, нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, продається не Товариством, а іншою особою.

Так, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 554, 9 кв.м по АДРЕСА_1 було зареєстровано за громадянином ОСОБА_2.

З метою збереження речових доказів, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, виникла необхідність в накладенні арешту на вказану нежитлову будівлю, яка є речовими доказами у кримінальному провадженні.

В судове засідання слідчий не з'явився. До суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує, просить задовольнити.

Клопотання прокурора про арешт майна, розглянуто відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою старшого слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві Синенка Є.А. від 15.10.2017, нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_2, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018100060000821.

Дослідивши викладені у клопотанні доводи, надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а також беручи до уваги те, що нежитлова будівля, на арешті якої наполягає орган досудового розслідування, є предметом вчинення кримінального правопорушення та з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним клопотання задовольнити.

Крім цього, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховується те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Мазурика С.В. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, яка на право власності належить ОСОБА_2, шляхом заборони особам, у володінні яких перебуває вищевказаний об'єкт нерухомого майна, відчужувати його та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання подається слідчому судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.М. Карабань